Українські прізвища можуть не лише розповісти про дворянське коріння предків, а й про те, в якому регіоні вони жили. Щоб розібратися, потрібно звертати увагу на закінчення прізвищ
Експерти розвінчали міф про те, що в Україні переважають переважно прізвища із закінченням "-енко", кількість носіїв коливається від 30% (Чернігівська область) до 4% (Львівська область) залежно від регіону. Загалом прізвищ з таким закінченням не більше 15% серед усіх прізвищ в Україні.
До речі, закінчення"-ко" походить від стародавнього слова "дитина". А найпопулярніші прізвища із закінченням "-енко" — Тимошенко, Тищенко, Бондаренко, Коваленко та інші.
Прізвища із закінченням "-ук" посідають друге місце за популярністю в Україні. Наприклад, Дмитрук, Кравчук, Марчук, які трапляються по всій країні. При цьому близько 30% людей із подібними прізвищами проживають у Волинській, Рівненській та Житомирській областях.
Прізвища із закінченнями "-ський", "-цький" та "-зький" вважаються польським походженням, але це ще один стереотип. Вони зустрічаються в багатьох слов’янських народах і вказують на місце походження їхнього першого носія.
Наприклад, якщо це місцевість на території Польщі, це прізвище польського походження, якщо на території Чехії — чеського. Українське прізвище Хорольський означає, що її перший носій був із відповідного міста на Полтавщині, Уманський, Шпільський – відповідно, з Черкаської області, а предок українця з прізвищем Ніжинський походив із міста Ніжин на Чернігівщині.
Нерідко серед українців зустрічаються так звані прізвища-іменники. До них відносяться Дуб, Сало, Куниця, Колода і таке інше. Найчастіше вони зустрічаються у Закарпатській та Полтавській областях, але загалом поширені по всій країні.
