Мистецтвознавець Келлі Гров'є обрав 14 приголомшливих фото 2020 року і порівняв їх із відомими творами мистецтва
Стрибок кита або акули над поверхнею моря називають "проривом", адже величезна істота не лише порушує силу тяжіння, але й розриває площину води, яка її стримувала.
Видовищний стрибок білої акули поблизу острова Сіл у Південній Африці вхопив на камеру фотограф Кріс Фаллоуз. Морський хижак здіймається у повітря на висоту 4,5 метра - це найвищий прорив акули, зафіксований на фотознімку.
Левітація гігантської тварини нагадує відому композицію Демієна Херста під назвою "Фізична неможливість смерті у свідомості живого" (1991). В інсталяції художника величезна тигрова акула повисла у скляному паралелепіпеді, заповненому формальдегідом.
Суперечливе творіння Херста порушує норми сучасної скульптури, розмиваючи межу між метафорою і реальністю, між життям і руйнацією смерті, уповільненою хімічними речовинами.
Удар блискавки під час виверження вулкана Таал на Філіппінах, січень 2020 року
Вулканічну блискавку спричинює тертя уламків скла, льоду і каменю в бурхливому шлейфі породи, який виривається з кратера.
Римський письменник І століття Пліній Молодший, як вважають, першим описав так звану "брудну грозу", свідком якої він став під час виверження Везувію у 79 році н.е. "Моторошну чорну хмару, - писав він у листі до Тацита, - розривали спалахи і язики полум'я, що нагадували гігантські блискавки".
Знімки схожого явища, зроблені у січні 2020 року під час виверження Таалу поблизу Маніли на Філіппінах, привернули увагу всього світу.
Різкий контраст світла і темряви нагадує демонічну красу стихії на картині Джона Мартіна 1822 року "Знищення Помпей і Геркуланума".
Пара в респіраторах під час щоденної акції оплесків медичним працівникам у Ніцці в березні 2020 року
Безтурботні обійми чоловіка і жінки у величезних протигазах, сфотографовані у перші тижні глобального карантину в березні 2020 року, втілюють рішучість людей продовжувати жити.
Спотворений протигазами силует їхніх тіл збурює сюрреалістичні асоціації, наприклад, картину "Гектор і Андромаха" (1912) Джорджо де Кіріко або загорнуті тканиною голови "Коханців" Рене Магрітта (1928).
Палестинська жінка розважає своїх дітей масками з капусти, Газа, квітень 2020 року
Один з багатьох уроків пандемії - це те, якими винахідливими можуть бути люди. Коли у перші тижні та місяці карантину мешканці багатьох країн стикнулися з нестачею засобів захисту, виходом стала творча вигадка.
Розважаючи своїх дітей під час приготування їжі, жінка із Бейт-Лахії у секторі Газа, зробила для них маски з капустяних листів.
Образ дітей з листям на обличчі змушує пригадати стародавній міф про Зелену людину - язичницький символ, який провіщав прихід весни.
Дональд Трамп позує з Біблією біля церкви Святого Іоанна у Вашингтоні, округ Колумбія
Знімок президента США Дональда Трампа перед церквою Святого Іоанна напроти Білого дому спричинив хвилю обурення. Незадовго до того, як було зроблено це фото, поліція розігнала демонстрантів, які зібралися через вбивство Джорджа Флойда.
Світлина закарбувала разючий контраст між поставленою композицією знімку - бездоганний зовнішній вигляд Трампа, спокійний вираз його обличчя - і хаосом, що вирував навколо нього.
Своєю внутрішньою напругою знімок нагадує інше відоме фото, зроблене британською художницею Джилліан Верінг.
На ньому зображений чоловік у діловому костюмі, який посміхається. У нього в руках аркуш паперу, на якому художниця попросила його написати, про що він думає. Напис промовляє: "Я у розпачі".
Музикант Раймонд Ессаян грає на фортепіано у зруйнованій будівлі після вибуху в порту Бейрута, Ліван, 14 серпня 2020 року
Одна справа - творити симфонію краси із хаосу життя в метафоричному сенсі, геть інша - зробити це по-справжньому.
Після вибуху в порту Бейрута 4 серпня, в якому загинули сотні людей і тисячі були поранені, художник і музикант Раймонд Ессаян, який також отримав струс мозку і залишився без даху над головою, вирішив продемонструвати людську стійкість.
Фото піаніста миттєво стали вірусним. Розбитий музичний інструмент Ессаяна, який він зібрав для запису відео, присвяченого Бейруту, нагадує роботу сучасної художниці Ребекки Горн 1991 року "Концерт для анархії".
Інсталяція складається із розбитого фортепіано, підвішеного до стелі. Кожні кілька хвилин з нього випадають клавіши, створюючи шалену какофонію.
Акція біля білоруського посольства у Варшаві на підтримку протестів проти фальсифікацій президентських виборів у Білорусі, серпень 2020 року
Образ дівчини, яка тримає над головою телефон, що світиться у темряві, одразу викликає асоціації зі статуєю Свободи французького скульптора Фредеріка Огюста Бартольді, подаровану США у 1886 році.
Проте рішуча поза і погляд дівчини має й глибші культурні конотації. Її можна простежити у статуях шумерської богині любові, справедливості і влади Інанни (або Іштар у ассірійців).
Теракотовий рельєф Інанни початку 2-го тисячоліття в Луврі зображує богиню у символічній позі, яка надихнула незліченну кількість схожих зображень в історії мистецтва і протесту.
Павичі на вулицях іспанської Ронди під час локдауну в квітні 2020 року
Одним із несподіваних наслідків карантину, який запровадили уряди в усьому світі, стала поява в містах незвичайних істот. Пара павичів, що неспішно прогулюється спорожнілими вулицями Ронди, свідчить про тимчасовий тріумф природи над людиною.
Такі сюжети можна побачити на картинах французького живописця XVII-XVIII століть Александра-Франсуа Депорта.
Хоча частіше Депорт зображував королівське полювання і перевагу людини над тваринами, його картина 1714 року "Натюрморт із павичем" спонукає уявити інший світ. У ньому місце людини тимчасово займають царствені особи з хутром і пір'ям.
Учасники акції протесту Black Lives Matter скидають статую Едварда Колстона в Бристолі
Як бути суспільству, коли встановлені ним статуї більше не є предметом гордості, а натомість завдають болю? Залишити їх на місці - значить ворушити відкриті рани. Скинути їх - значить заперечувати своє минуле, спонукаючи його привидів виринути десь в іншому місці.
Про це міркував світ влітку цього року, після того як вбивство білим поліцейським афроамериканця Джорджа Флойда збурило протести у США та Європі. Учасники акцій Black Lives Matter вимагали знищити статуї історичних діячів, яких пов'язували з рабством і колоніалізмом.
Коли статую англійського работорговця XVII століття Едварда Колстона скинули у води Бристольської гавані, вуличний художник Бенксі написав у своєму Instagram, як розв'язати цю дилему.
З притаманною йому кмітливістю Бенксі запропонував "витягти статую з води, поставити на колишнє місце, а поруч створити бронзову скульптуру учасників протесту, які її звалити. Усі задоволені".
Допис супроводжував ескіз композиції.
Плакат на балконі в Турині з написом "Усе буде добре"
Раптом вони з'явилися скрізь. Намальовані дитячої рукою олівцями або фломастерами з усіх вікон від Італії до Канади, Британії та США заграли барвисті веселки. На тлі загальної тривоги і невизначеності у перші тижні глобальної пандемії вони стали символом надії і витривалості.
Вхопити невловиму сутність веселки намагалися багато художників, від Ганса Мемлінга у XV столітті до Василя Кандинського у XХ-му.
Хоча найбільшого реалізму в цьому вдалося досягти англійському художнику-пейзажисту Джону Констеблю, саме німецький модерніст Пол Клее зумів передати дитячий захват від цього явища природи.
Свою незграбно кутасту і водночас грайливо-яскраву веселку він створив за рік до пандемії іспанського грипу 1918 року.
Потяг, зійшовши з рейок, виїхав на скульптуру кита у Нідерландах, листопад 2020 року
Це - надзвичайний хвіст. У листопаді 2020 року потяг метро виїхав за межі захисної огорожі на станції Де Аккерс у Спейкеніссе неподалік від Роттердама. Від падіння з висоти 10 метрів поїзд врятувала пластикова скульптура двох китових хвостів, розташована поруч.
Світлини вагону, який дивовижним чином завмер у повітрі, стали вірусними і нагадали сюрреалістичну картину бельгійського художника Рене Магрітта, на якій локомотив виривається з каміну, повиснувши в центрі кімнати.
Попри те, що сам художник назвав свою картину "Безперервний час, простромлений кинджалом", широкому загалу вона стала відома як "Простромлений час". Машиніст нідерландського потягу, без сумніву, пережив дуже схожі відчуття.
Охоплений вогнем міст Бідвелл-Бар над озером Оровіль, штат Каліфорнія, вересень 2020 року
Фото найбільш руйнівних пожеж в історії Каліфорнії, зроблені наприкінці серпня та початку вересня 2020 року, являють собою містичні краєвиди задушливого сонячного світла та розжареного повітря.
Один з таким знімків, зроблений біля озера Оровіль в окрузі Батт Північної Каліфорнії, викликає асоціації з відомою інсталяцією Олафура Еліассона "Проєкт погоди". Сучасний дансько-ісландський художник встановив її у Турбінній залі галереї Тейт Модерн у 2003 році.
За допомогою цукру, води, дзеркал і монохромних ламп Еліассон створив завісу бурштинового світла, в якій губляться відвідувачі.
Інсталяція напівсвідомо привертає увагу до наслідків кліматичних змін, які, на думку багатьох, і є основною причиною пожеж у Каліфорнії та і в інших місцях.
Маска з написом "Я не можу дихати" на обличчі учасниці маршу Black Lives Matter, Мадрид, 7 червня 2020 року
Найбільш символічними стають зображення, в яких тісно переплітаються різні сенси. Цьому крику відчаю у чотирьох словах судилося стати втіленням 2020 року.
У своєму буквальному значенні - це останні слова, які вимовив Джордж Флойд, коли поліцейський душив його коліном.
У значені фігуральному - ці слова символізують задушливий відчай, який супроводжує людей з іншим кольором шкіри впродовж багатьох століть гноблення.
Маска на обличчі цієї жінки виглядає не стільки захистом від пандемії коронавірусу, скільки символом утисків та знесилення, від якого змушені страждати незліченні покоління.
Ця маска збурює асоціації з варварськими практиками, які застосовували до рабів, як-от задушливий кляп та ошийник на портреті бразильської рабині Анасташії Жака Араго.
Протестуючі біля поліцейської дільниці в Міннеаполісі, штат Міннесота, після смерті Джорджа Флойда, 28 травня 2020 року
Деякі твори мистецтва нагадують лінзу, крізь яку ми дивимось на трагедії, що розгортаються навколо нас в режимі реального часу.
Такою є "Свобода на барикадах" Ежена Делакруа 1830 року. Картина, що стала символом Французької революції, зображує жінку з піднятою рукою, яка веде за собою загін революціонерів.
Фото демонстрантів, які зібралися біля поліцейської дільниці в Міннеаполісі після смерті Джорджа Флойда, їхні пози і розташування, дозволяють безпомилково впізнати відомий шедевр Делакруа.
Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті
