Закарпатський «Хобітон»: на Ужгородщині розміщені діючі старі пивниці

Винні підвали у схилі вулканічного пагорбу у Нижньому Солотвині овіяні історією поколінь. Збудовані на початку XX століття, вони у різні часові проміжки слугували людям як винний льох, комора для продуктів, та навіть катакомби під час війни.

Дехто жартома називає село Хобітоном – із кінотрилогії «Володар перснів». Казкові істоти жили в оселях, які дещо нагадують винні підвали у Нижньому Солотвині.

 За легендою, печери у цій місцевості з’явилися тоді, коли і виноградники, а першими їх посадили тамплієри. Місцеві розповідають, що їх батьки працювали на угорських магнатів Турянських, які мали 25 га виноградників. За іншою версією, підвали будували італійці, які потрапили у полон до Австро-Угорщини під час Першої світової війни. Більше того, винні підвали ставали для людей сховищами від бомбардувань.

Час минав, а підземні пивниці переходили у спадок новим поколінням. Сьогодні у селі їх налічують близько 180-ти. Жителі села використовують їх як місце для зберігання продуктів та діжок із вином, адже температура у винних підвалах не змінна від пори року.

«Тут доволі сприятливі умови для зберігання картоплі та інших продуктів. Температура коливається у межах 12-14 градусів тепла. Ці підвали доволі міцні, адже просто над нами пролягає дорога. А ось ключі, якими я зачиняю двері, щоб не проник хтось чужий» – розповідає місцевий житель пан Михайло, власник однієї із пивниць. Вона йому, як і решті жителів, перейшла у спадок від батьків. На сьогодні у пивниці чоловік зберігає діжки із винами різних сортів.

   Довжина підвалів різна: сягає від 5-ти до 30-ти метрів. «Панські» підвали рекордної довжини – більше ста метрів! Основна порода – молодий вапняк, який піддавався прокопуванню. Місцеві кажуть, що дехто і сьогодні копає приватні пивниці у скалі.

Зовні вони виглядають, немов великі нірки, які тягнуться уздовж всього пагорбу. Подекуди їх накривають, мов охоронці, корені багаторічних дерев. Така архаїчність додає місцевості особливого загадкового вигляду, яке неабияк полюбляють туристи.

«Багато приїжджих цікавляться, приходять на екскурсію та дегустацію вина. Дехто навіть пропонував облаштувати винні підвали як туристичну принаду. Місцеві, розуміючи ситуацію, теж замислюються над зеленим туризмом. Все питання у коштах, адже економічна ситуація поки невтішна задля реалізації подібних ідей» – розповідає Руськокомарівський сільський голова Віталій Білак.

З туристами чи без, але столітні пивниці досі стоять практично не пошкоджені часом. Про легенди та особливості закарпатського «Хобітону» дивіться незабаром на «Першому кабельному».