- "Я досі тут, але пам'ятаю стільки того життя, час якого зупинився."
Колись тут працювали 3 десятки людей, серед них і Володимир Іванович Ковач, який пам'ятає все до деталей, крихти яких збереглись до наших днів.
Пройнятись особливим настроєм Костилівки, знімальна група "Першого кабельного" мала можливість у березні 2019-го.
За спогадами Володимира Ковача, поступова тиша взяла початок у період розвалу радянського союзу.
Останні записи на дошці чергового - липень 2012 року. Зараз тут тихо і порожньо, і невідомо вже де той дзвін що сповіщав прибуття складу до станції Берлибаш.
Очільниця Костилівки Інна Савляк, з дитинства пам'ятає гуркіт потяга, очікуючих на нього односільчан. Тож для неї також залишається дорогим те що залишилось, а саме будівля яка зачепила три століття.
Керівництво населеного пункту серйозно налаштоване на відродження станції шляхом розташування у будівлі музеї. Тож, можливо життя, час якого зупинився стане - вічністю.
