Коли ви дивитеся на своє любе чадо і бачите в ньому всі ті непривабливі якості, які так дратують і обурюють в чужих дітях, серце починає щемити від власного безсилля і паніки. Будь-яке батьківське прохання викликає у дитини-дошкільника істерику з валянням по підлозі або повну байдужість. А діти-підлітки на справедливу батьківську вимогу, наприклад, допомогти прибрати квартиру, можуть відповісти: "Не хочу. Прибирайте самі". Діти часто бувають грубими з рідними і з однолітками, можуть вчиняти дуже негарно
Що ж робити? Як впоратися з неслухняною дитиною? ТСН звернулося за порадою до житомирської психологині Наталії Сідорьонок.
Чи є вина батьків?
Передусім потрібно намагатися подивитися на ситуацію збоку і проаналізувати, чи могли ви самі (батьки) стати причиною такої поведінки дитини.
Буває, що в родині панує мама (або тато), яка все вирішує сама і абсолютно не дослухається до думки своєї другої "половини". Дитина це прекрасно бачить і бере приклад: повністю ігнорує другого з батьків, і жодні його прохання і умовляння для нього не мають значення. А згодом він розуміє, що і сам може бути головним, тому точно так само починає ігнорувати і главу сім'ї, тобто, не слухає нікого, крім себе. І в цьому — вина батьків.
Бо дитину від самого дитинства лаяли за кожну помилку, карали, погрожували і морально принижували, то не дивно, якщо вона прагне робити все наперекір татові і мамі, а з віком, розлючена на батьків, вона не відчуває до них нічого, крім повного несприйняття та злоби. Тиранія батьків ще ніколи не приносила користі.
Ще одна величезна помилка батьків — виховання дитини "під настрій". Наприклад, якщо у тата поганий настрій, він покарає за погану оцінку і змусить лягти в ліжко о дев'ятій вечора. А завтра, коли він буде в гарному настрої, не зверне уваги на погані оцінки і дозволить гуляти на вулиці до 11 години вечора, а потім ще разом із дитиною подивиться у телевізорі футбол. Те ж стосується і мами: сьогодні вона лає за те, що дитина з'їла занадто багато солодощів, а завтра сама накладає їй повну кишеню цукерок. У такій ситуації дитина пристосовується до зміни настрою дорослих і вчиться маніпулювати настроєм рідних для власної вигоди.
Батьки можуть вимагати від дитини слухняності, але, коли дитина бачить, що тато і мама самі ж порушують заведені правила, вони перестають бути для неї авторитетом. Наприклад, батьки можуть довго розповідати дитині про шкоду куріння і водночас нишком курити. Пояснюють, як негарно використовувати нецензурну лексику, проте використовують її у своїй промові. А буває, що батьки просто усуваються від виховання свого важкого підлітка, мотивуючи це тим, що це робота вихователів у дитячому садку і вчителів в школі, а їм просто ніколи цим займатися... Зрозуміло, що в такій ситуації дитина дуже швидко стає некерованою.
Що може впливати на поведінку дитини
Батькам варто уважно вивчити книжки, які читає дитина, і фільми, які вона любить дивитися. Дитина може просто брати приклад з їхніх героїв. Наприклад, намагатися копіювати поведінку вовка з мультфільму "Ну, постривай", або Пеппі Довгапанчоха, Карлсона, який любив побешкетувати і робити все, що йому заманеться. Однак батьки повинні спокійно поговорити з дитиною, розібрати поведінку героїв і пояснити, що це всього лише казкові персонажі, а в житті така поведінка найчастіше призводить до біди.
Діти доросліші довгі години грають в комп'ютерні ігри, де заохочується агресія, і на очах змінюються, перетворюючись на героїв своїх ігор. Зрозуміло, що це не головна причина зміни поведінки, швидше за все, є більш глибокі проблеми, про які батьки не підозрюють. Однак жорстокі ігри підливають олії у вогонь і сприяють прояву тих якостей, які батьків засмучують і навіть лякають. Тому варто обмежити час подібних ігор і звернути увагу дитини на інші заняття.
Придивіться до друзів вашої дитини, до її оточення в школі, у дворі, в спортивній секції. Можливо, її там принижують, сміються, дражнять, і вона намагається бути іншою, щоб постояти за себе: нахабною, неслухняною і жорстокою. А можливо, у дитини з'явився об'єкт для наслідування — лідер компанії, якого бояться всі інші і готові виконувати всі його накази. Лідер може хизуватися тим, що батьки йому не указ і він сам собі голова.
У такій ситуації корисно захопити дитину цікавим хобі, нехай навіть для цього будуть потрібні відчутні фінансові витрати. Але якщо дитина з задоволенням буде займатися улюбленою справою: велоспортом, серфінгом, вчитися шити модний одяг або робити класні фотографії — її думки будуть спрямовані на досягнення своєї мети, вона зможе реалізувати себе і підвищити свою самооцінку.
Любіть своїх дітей
А батькам слід проаналізувати власну поведінку і зробити висновки. По-перше, потрібно більше уваги приділяти дитині: ходити з нею до парку, лісу, на рибалку, в кіно. Дитина повинна почуватися потрібною і улюбленою. По-друге, цікавитися її життям, її друзями, успіхами і невдачами. По-третє, визнати права дитини на власну думку і вчинки на свій розсуд, але водночас обговорити межі її відповідальності. Наприклад, якщо дочка хоче одягти в похід в ліс новий і ошатний спортивний костюм, дозвольте їй, але з умовою, що вона сама його потім випере, а якщо порве, то нового костюма їй ніхто вже не купить. По-четверте, хваліть дітей за їхні досягнення, навіть незначні. Похвали окриляють, додають впевненості в собі, і дитина прагне досягти ще більших результатів. Батьки чітко повинні пояснити дитині, що категорично не дозволено: бити і ображати інших дітей, кричати і обзивати їх, грубіянити батькам, бабусям-дідусям або вихователям (вчителям), ламати і псувати чужі речі, брати їх без дозволу і так далі. Слід заздалегідь обговорити міру покарання за такі вчинки (поставити в кут, заборонити користуватися комп'ютером на тиждень, забрати телефон і так далі), і в жодному разі не пробачати дитину, якщо вона сильно завинила, інакше у неї з'явиться відчуття безкарності, і тоді впоратися з її поганою поведінкою буде куди складніше. Якщо пустити все на самоплив, то непослух, хамство і вседозволеність можуть привести до серйозного злочину, а це — зламане життя, до того ж не тільки дитини, але і членів сім'ї.
