Анатолія Вайду зустрічаємо на його робочому місці – шахово-шашковому гуртку «Вікторія» присвятив майже три десятки років свого життя. Життя, протягом якого вчився і вчив інших грати у ці непрості втім шановані у світі настільні інтелектуальні ігри. Каже – зараз складніше привернути увагу молоді – однак ті, хто все ж спробує – полюбить шахи й шашки назавжди
Полюбив шахи та шашки Анатолій в дитинстві – тоді, каже, усі грали в ці ігри. Однак він хотів не просто грати, а перемагати – тому наполегливо вчився та стежив, як змагаються досвідчені й імениті гравці, як от його сусід.
Зараз у гуртку майже півсотні дітлахів, які прагнуть пізнати таємниці цих непростих ігор. Пан Анатолій переконує – важливо не так вивчити удари й тактичні прийоми, як зрозуміти мету, тоді гра буде глибокою й змістовною – а з такої навчаються не тільки учасники гри, та й спостерігачі.
Навчаючи грі, Анатолій розкриває потенціал дітей. Тут крім зрозумілої користі для розумової активності ще й додається психологічна стійкість та координація дій. Його вихованці ніколи не забувають, що для них зробили шашки й шахи та наставництво тренера.
З кожним своїм учнем пан Анатолій товаришує та стає наче частиною родини. Для своїх вихованців він готовий на все – особливо під час турнірів – допомагає влаштувати виїзди та супроводжує своїх чемпіонів, які ростуть і змінюються у нього на очах.
Ведення гуртка забирає чимало часу – однак він готовий його витрачати, щоб розкривати потенціал підростаючого покоління, яке, як він каже, втратило зв’язок з дорослими – відтак припинилась передача інформації з покоління в покоління. І це вина цілком і повністю за його словами лежить на дорослих. Тож він намагається виправити цю ситуацію бодай трішки.
