Пані Галина не приховуючи сліз розповідає, в якій антисанітарії їй доводиться жити
Жінка отримала кімнату в ужгородському гуртожитку, по вулиці Верещагіна 10. Її чоловік працював на механічному заводі. Загалом, у цьому домі проживає понад 70 сімей – це і атовці, і колишні працівники заводу, діти-сироти. І останній рік для цих родин став нестерпним, адже умови проживання кардинально змінились.
Ще на початку 90-х мешканці приватизували кімнати. Згодом, коли утворилось ОСББ людей від’єднали від газопостачання, а кухні загального користування, більше року тому директор механічного заводу розпродав.
Перший поверх чотириповерхівки не жилий і захаращений. Тут помічаємо чимало бруду та навіть мертвих тварин.
Дехто, не витримавши подібних умов з’їхав. Але це одиниці, кажуть місцеві. Хтось собі провів у кімнату воду. Але знову ж таки, усе стікає у підвал. А мешканці бояться робити ремонт у вбиральнях, адже чули, що і їх хочуть розпродати.
Ми хотіли почути думку директора Механічного заводу, однак у відповідь отримали дещо інше
Коли ж мешканці обрали нового голову ОСББ – він ходив до директора механічного заводу з проханням передати їх гуртожиток на баланс міської ради. Та ствердної відповіді так і не почув. Тоді пан Михайло прийшов на сесію. Міський голова повідомив, у цій справі - юридичний спір.
А поки у коридорі в нелюдських умовах для того, аби помити посуд люди бутлями носять воду до своїх кімнат, і все ж таки сподіваються, що міська влада візьме на баланс їх гуртожиток так, як зробила з іншими подібними будинками Ужгорода.