Нахлаот - вважається одним з найцікавішим районом Єрусалима, що складається з понад 30-ти незалежних кварталів, так званих батеїв. Тут мешкають як багаті, так і бідні, релігійні євреї і богема. Загалом побудовано 80 синагог для представників 55 різних громад з усього світу
Квартали, які будувалися в Нахлаоті, називалися по різному і були різним за своєю площею. Назви одних походили від імен відомих релігійних діячів, інші - від назв, зафіксованих у Торі. Або називали за географічною ознакою. Саме так був названий Батей-Мункач, адже його засновники походили з Мукачева (тоді Мункача), пише Mukachevo.net.
Слід зазначити, що в кінці 19 століття Єрусалим став стрімко виходити за межі Старого Міста. Населення все більшало, місця у центрі для всіх не вистачало. Тоді Шмуель Салант (1816-1909) - головний ашкеназький рабин Єрусалиму з 1840 року - закликав будувати житлові квартали за його межами.
Нахлаот став одним з перших таких "нових" районів, де почали будуватися будинки, в тому числі переселенцями з інших країн.
Було вирішено придбати ділянки землі, неподалік від вулиці Яффо. Шмуель Салант розіслав в громади діаспори листи з проханням про сприяння у будівництві. З-за кордону, в основному від американських євреїв, стали надходити кошти, з яких і фінансувалося будівництво житла.
Всього було побудовано понад 30 окремих кварталів, деякі з яких складалися з усього кількох будиночків.
Цікаво, що жителі будували свої квартали, як повністю закриті системи. Тобто входи і виходи яких заради безпеки завжди замикалися на ніч. Усередині двору будували водозбірник-колодязь. У кожному кварталі він свій власний.
Останнім, у 1928 році, виник хасидський квартал Батей-Мункач (Batei Munkacs). Збудували його вихідці з Мукачева. Нині Батей-Мункач межує з вулицею Ізраель на півдні та іншим хасидським кварталом Батей-Ранд на півночі.
Засновником вважається головний мукачівський рабин Хаїм Елазар Шпіра (1871-1937). Тут мали мешкати хасиди родом з Мукачева.
Землю було придбано в 1914 році двома хасидами, спеціально присланими рабином, але початок Першої світової війни зупинив плани будівництва. Продовжили його лише у кінці 1920-х років.
Через брак коштів було зведено лише три будівлі - дворядні будинки та синагога у центрі. Як і інші квартали будівлі розташовані навколо внутрішнього дворика, а синагога знаходиться у центрі. Кожна квартира мала власну кухню та ванну, дві кімнати, розташовані позаду. Було також передбачено, що кожен власник будинку матиме місце для невеличкого городу перед його квартирою.
Спеціальне "Положення про сусідство", підписане мукачівським рабином під час його візиту до Палестини в 1930 році, вимагало зберегти цілісність цього району як хасидського анклаву.
Відповідно мешканці повинні були носити консервативний хасидський одяг, їм заборонялося голити бороду та палити. Як і представникам інших хасидів в Палестині, мукачівським хасидам було заборонено відправляти своїх дітей до шкіл, якими керують сіоністські педагоги. Мешканці повинні були також утримувати синагогу свого району.
Згадується, що коли Хаїм Елазар Шпіра вперше відвідав Палестину навесні 1930 року, то для його прийому готувалися дуже ретельно. У п’ятницю ввечері був встановлений величезний тент на відкритому повітрі, сюди прибуло дуже багато гостей з усього Єрусалиму.
Слід зазначити, що хасиди з Мукача були відомі тим, що дуже різко протистояли сіоністського руху.
А влітку 1930 року в кварталі Батей-Мункач ледь не вирішилася доля всього Ізраїлю. Тоді ребе Шпіра вчергове приїхав з Угорщини. І був налаштований дуже рішуче. Ходили чутки про те, що на його зустрічі з іншим впливовим сефардським рабином Шломо Еліезером Альфандрі буде оголошено про прихід Месії. Однак сефардський мудрий старець на це своєї згоди не дав.
Розповідають, що мукачівський рабин був дуже обурений. І в чергове публічно послав прокльони сіоністам, які «оскверняють Землю Обітовану своїм нечистим землеробством і мерзотою івритських шкіл». В очікуванні можливої помсти за ці слова на вікні кімнати, в якій жив ребе Шпіра, були встановлені залізні віконниці. Їх і сьогодні можна побачити з боку вулиці Шомрон...
Сьогодні у Батей-Мункач проживає всього 30 сімей. Тут тече звичайне єрусалимське життя - приблизно як і сто років тому. Тут сушиться на мотузках білизна, грають діти, перемовляються з балкона на балкон господині. Щоправда деякі стіни вже "прикрашені" цілком сучасним графіті.
В район Нахлаот (вихідці з СНГ ще називають його часом "Нахалка") часто навідуються туристи, аби відчути неповторну атмосферу та почути цікаві розповіді. В тому числі довідуються і про історію Батей-Мункач та Мукачево.
