Історія Закарпаття на початку ХХ століття – непроста і яскрава. Війни і, як наслідок, неодноразове «перестрибування» регіону з країни в країну, робили невелику територію в Карпатах цікавою для світу. А відтак – вабливою для дослідників з фото- та відеокамерами. Слідкуючи за хитросплетіннями доль фотографів, які заводили їх в найвіддаленіші куточки гірських поселень на території сучасного Закарпаття століття тому, і справді подивуєшся: хтось був військовим кореспондентом на Першій світовій війні, хтось – чеським учителем, службовцем чи етнографом, хтось робив світлини на замовлення відомих журналів, інші приходили, передчуваючи голокост, розпад Чехословаччини й наближення фронту нової, ще кровопролитнішої світової війни
Сьогодні історія про угорського фотографа Берко Пала, і його перебування на Закарпатті.
Берко Пал у 1941 році. Фото Fortepan / Berkó Pál
Народився майбутній фотограф 1912-го року у Будапешті. Його батько, який утримував сім’ю, заробляючи мандрівним кравецтвом, невдовзі опиняється на війні, а після повернення з італійського фронту Першої світової війни, втрачає дружину та маленьку дочку, які померли внаслідок епідемії іспанського грипу. Їх залишилося двоє.
Після початкової школи Берко вчиться на тесляра в технічному училищі, де здобуває вміння і освіту з відзнакою. Однак післявоєнна криза не стимулює замовляти нові смокінги у його батька чи нові меблі у роботодавця Пала. Починаються часи безнадійного пошуку роботи, з пробуванням удачі спочатку у Відні та Мюнхені, а потім у Парижі – з невеликим успіхом. Після повернення додому, працевлаштовується на фабрику Ґанца, а в 1935 році – вступає на один рік добровільної військової служби, де склав іспити на підготовку військових офіцерів з відмінними результатами.
Угорська армія на Закарпатті, 1939 рік. Фото Fortepan / Berkó Pál
Угорські військові і закарпатське весілля, 1939 рік. Фото Fortepan / Berkó Pál
З фотографією доля зводить його у 1937 році. Спочатку як співробітника торгівлі фототоварами HaFa (Хатчек і Фаркас) – наглядачем складу, потім продавцем, а згодом він вже виготовляє кінокатушки на замовлення та працює над збільшенням зображень. Період, який Берко провів у HaFa, був важливим для нього, адже тут він починає цікавитись фотографією, й купує у компанії свою першу серйозну камеру «Leica». На думку деяких дослідників його творчості, саме тут він зміг вивчити бачення та композицію образів, переглядаючи журнали, що були в магазині, французькі, німецькі та американські фотоальбоми, а також у кращих художників угорського аванґарду.
Весілля на Закарпатті, 1939 рік. Фото Fortepan / Berkó Pál
Весілля на Закарпатті, 1939 рік. Фото Fortepan / Berkó Pál
У 1938 році він знову потрапляє до армії, й пройшовши раніше підготовку, отримує офіцерське звання. Влітку 1939 року, після окупації Угорщиною Карпатської України, й напередодні Другої світової війни, він опиняється на Закарпатті у складі угорської армії, яка воювала у цій війні на боці гітлерівської Німеччини. Берку Палу вдається не тільки поєднувати військові обов’язки й завдання, а й віддаватися улюбленій справі – фотографуванню. Перебуваючи на Закарпатті, він робить світлини місцевого населення, гірські краєвиди, військових й грізну техніку на тлі чарівної природи. Його фотографії весілля, яке проходить вулицями закарпатського села й військових, які вливаються в натовп людей в народному одязі, є показово екзистенційними. В час, коли на світ насувається чи не найкровопролитніша війна, закарпатці працюють на городі, моляться, припадаючи на коліна біля церкви й розп’ять, веселяться на весіллі, одягнувшись у святковий одяг, і дотримуються традицій предків.
Закарпаття, 1939 рік. Фото Fortepan / Berkó Pál
Закарпаття, 1939 рік. Фото Fortepan / Berkó Pál
З рухом війська фотограф робить світлини у Хусті, фіксуючи центр міста, римо-католицьку церкву святої Анни, модерні споруди й старовинний замок. На Рахівщині, у селі Водиця, фотографує місцевих біля церкви, і ці фотографії є дуже цінними для нас, адже дерев’яна церквиця Вознесіння Господнього, збудована в 1803 році, не збереглася до наших днів. Також на світлинах Берка Пала – Ясіня та Кваси.
Церква Вознесіння Господнього у селі Водиця, Закарпаття, 1939 рік. Фото Fortepan / Berkó Pál
Місцеві біля церкви Вознесіння Господнього у селі Водиця, Закарпаття, 1939 рік. Фото Fortepan / Berkó Pál
В архіві фотографа – світлини, які зображують шлях його військового підрозділу, і все, що з ним стається, дорогою на схід, через майже всю Україну. У листопаді 1941 року Берко був демобілізований через поранення легень на полі бою. Він повертається додому до Будапешта, й розпочинає лікування не лише від поранення, а й від запущеного туберкульозу. Опісля війни життя фотографа, який залишив нам унікальні світлини, теж складеться цікаво: позбавлення звання офіцера запасу, переховування євреїв та біженців, втеча від солдат, суди, в’язниця, і знову воля. Але це вже інша історія, фотографії якої не було зроблено, зазначає uzhgorod.net.ua
