У неділю, 13 лютого 2022 року, відійшов у вічність корифей закарпатської сцени Ярослав Мелець. Чоловік помер на 76 році життя
Народився Ярослав Антонович 18 серпня 1946 року в містечку Городок на Львівщині. Виховувався бабцею Параскою, бо зростав без батьків. Ще за шкільною партою хлопчина захопився театром, переписував на уроках ролі і мріяв стати актором. Грав у самодіяльному театрі. У 1965 році вступив до Київського державного інституту театрального мистецтва імені Карпенка-Карого, витримавши серйозний конкурс.
У 1969 році запрошений в Черкаський обласний муздрамтеатр. У 1973 році запрошений на роботу в Тернопільський обласний муздрамтеатр імені Тараса Шевченка, яким у той час керував народний артист України, відомий актор і режисер Ярослав Геляс.
У 1974 році Ярослава Геляса запросили стати головним режисером Закарпатського обласного українського музично-драматичного театру. До Ужгорода він приїхав із кількома провідними акторами тернопільського театру, серед яких був і Ярослав Мелець.
Актор виконав чимало знакових ролей у виставах «Отелло» Шекспіра, «Украдене щастя» Івана Франка, «Дон Карлос» Шіллера , «Дай серцю волю, заведе в неволю» Марка Кропивницького, «Жменяки» Михайла Томчанія тощо. У 1992-1994 роках недовго працював у Львівському театрі Прикарпатського військового округу, а з 1994 року знову повернувся в Закарпатський муздрамтеатр, в якому пропрацював майже півстоліття.
У 2001 році перший із закарпатських акторів отримав Всеукраїнську премію імені Марка Кропивницького Національної спілки діячів України. У 2004 році нагороджений обласною театральною премією імені братів Шерегіїв за високохудожнє втілення сценічних образів у виставах «Окей, Мойшо!» за Шолом-Алейхемом та «Покаяння» за О.Духновичем. У 2007 році удостоєний звання «Заслужений артист України».
Репертуарний лист Ярослава Мелеця включає до півсотні ролей. Однією з кращих своїх останніх робіт вважав роль Гордубала у виставі «Гордубал» режисера Василя Шершуна за романом Карела Чапека.
На жаль, здоров’я актора в останні роки похитнулося, і в 2018 році він змушений був попрощатися зі сценою. Переїхав у Будинок ветеранів сцени у Кончі-Заспі під Києвом, де і відійшов у вічність. Ярослав Мелець завжди вирізнявся громадянською позицією – начитаний, вдумливий, приязний і щирий у стосунках, справжній патріот України і театрального мистецтва. Він був одним із корифеїв закарпатської сцени. Вічна йому пам’ять!
