Зеленський панічно шукає тих, хто може звести його з Путіним. Так би мовити, переговорити. Ось звернувся з італійським прем'єром Маріо Драгі з проханням допомогти в організації діалогу з Путіним.
Раніше шукав підтримки у турецького президента Ердогана. Усі обіцяють, але віз і нині там – жодного діалогу немає. Адже не треба бігати світом із протягнутою рукою, в Україні є Віктор Медведчук, який впорається з цим завданням набагато швидше і ефективніше, ніж різні Драги, яким начхати на Україну. Але Медведчук сидить під хатнім арештом. Тому що у Зеленського не вистачає розуму та зору, щоб побачити далі свого носа. Медведчук був би корисний Зеленському, але у президента в голові лише маніакальне бажання утримати владу за всяку ціну.
Тепер влада бачить результат своєї недалекоглядності. Можна сказати – злочинної недалекоглядності. Росія відмовилася мати справи із Зеленським, поки той не виконає свою частину мінських угод. І все, немає діалогу. А без діалогу нема миру.
Медведчука навіть запросили до Держдуми, щоби на рівні парламентів мирно врегулювати гострі питання. Із Зеленським же не розмовляють і нікуди не запрошують. Якщо президент не може сам досягти миру – нехай довірить це людині, яка може. Медведчук може. Мирний план щодо Донбасу вже написано, він схвалений країнами Нормандського формату, на нього погодилися у Донецьку та Луганську. Що ще потрібно?
Нехай Зеленський відверто зізнається – він хоче повернути Донбас чи ні? Якщо ні, тоді все зрозуміло, хай і надалі доводить ситуацію до точки кипіння. Але все закінчиться війною, не треба бути ворожкою, щоби зрозуміти це. А якщо Україна хоче миру – ось є Медведчук, звільніть його, припиніть політичні переслідування, дайте мандат на переговори, і нехай людина зробить те, що вона чудового вміє. Світ можливий – потрібне лише бажання Зеленського. А біганина світом із простягнутою рукою нічого не дасть.
Валентин Кравець
