У науковій спільноті мало хто сперечається щодо реальності кліматичних змін. Серед 97% науковців існує консенсус щодо антропогенного походження зміни клімату. І ця зміна значно менше залежить від індивідуального споживання, ніж від діяльності великих промислових підприємств і корпорацій
Викиди парникових газів і зумовлені ними екстремально висока температура, підтоплення, надзвичайні ситуації у ХХІ столітті дедалі дужче впливатимуть на людське життя й добробут. Але когось вони зачеплять меншою мірою, хтось зможе швидше відновитися, а хтось — і взагалі перечекати природні катаклізми у безпечному місці, пише Громадське.
Що таке кліматична справедливість
Концепція кліматичної справедливості, або радше несправедливості, передбачає, що ті, хто найменше впливають на зміну клімату, страждають від неї найбільше. Це поняття виникло наприкінці 90-тих — на початку 2000-х років. У 2002 році на Саміті Землі в Йоганнесбурзі представники міжнародних кліматичних груп сформували Балійські принципи кліматичної справедливості.
Поняття кліматичної справедливості пов’язане з визначенням зміни клімату як феномену, що уможливлюється й впливає не тільки на фізичне довкілля, а й на соціальне, економічне та політичне життя людей. Сила впливу кліматичних змін на певні групи людей обумовлена соціально-економічними нерівностями. Зміна клімату може також посилювати наявні нерівності й створювати нові.
Серед найбільш вразливих до кліматичних змін груп населення виокремлюють людей із низьким рівнем доходу або без нього взагалі, жінок, ЛГБТК+, мігрантів, ромів, людей з інвалідністю, літніх, дітей віком до 14 років, безхатніх, людей, які працюють просто неба. Ці групи можуть перетинатися, що лише посилює їхню вразливість до зміни клімату.
Кліматична справедливість і економічна нерівність
Економічна нерівність є одним із важливих чинників, що посилюють наслідки змін клімату. Це означає, що люди з низьким рівнем доходу або без нього мають менше можливостей і доступу до ресурсів, щоби відновитися після впливу екстремально високих температур, підтоплень, надзвичайних ситуацій та/або адаптуватися до них.
Причини вразливості нужденних людей полягають у неефективному міському плануванні, зокрема в недоступній інфраструктурі, у поганій якості житла, у низькому рівні доходів та у нестачі ресурсів.
Зміна клімату впливає на малозабезпечених людей безпосередньо: наприклад, через втрату врожаю, зруйноване житло або продовольчу незахищеність. Але також може впливати опосередковано: наприклад, через підвищення цін на продукти внаслідок надзвичайних ситуацій або неврожаю.
Скажімо, в Україні 10% найбідніших міських домогосподарств витрачають 64.6% своїх грошових доходів на продовольчі товари. Натомість 10% найбагатших — лише 41.3% доходів. Тому у випадку зростання цін на харчові продукти, яке не супроводжується збільшенням заробітної плати, найбідніші мешканці міст будуть вимушені скоротити свої витрати на продовольчі товари. А це посилить імовірність недоїдання або голоду серед них.
Незаможні люди частіше проживають у віддалених районах міста. Тому вони змушені витрачати більше ресурсів на дорогу до роботи. Це означає необхідність витрачати більше часу в громадському транспорті. У періоди високих температур тривалі поїздки неадаптованим до кліматичних змін громадським транспортом можуть викликати тепловий стрес або посилювати ймовірність появи й розвитку хронічних захворювань.
В Україні житло — це часто єдиний актив у власності людей з низьким рівнем доходу. Тому знищення житла незаможних людей унаслідок кліматичних змін (наприклад, через підтоплення або надзвичайні ситуації) може погіршити їхнє економічне становище. Водночас мігранти, роми, безхатьки можуть не володіти навіть таким активом, як житло. Це робить їх ще менш захищеними під час надзвичайних ситуацій.
Люди з низьким рівнем доходів частіше працевлаштовані у неформальному секторі економіки. Це означає гірше соціальне забезпечення й меншу ймовірність отримати матеріальну або нематеріальну допомогу від роботодавця або органів влади для відновлення від наслідків впливу клімату. Малозабезпечені також частіше працюють просто неба. А в умовах зміни клімату, особливо екстремально високих температур або надзвичайних ситуацій, такі види робіт можуть негативно впливати на фізичний та економічний добробут працівників.
Що потрібно зробити для досягнення кліматичної справедливості в містах України
У сфері міської мобільності потрібно сприяти розвитку громадського транспорту. Тут стане в пригоді розробка й виконання планів сталої міської мобільності. Такі документи вже розроблені й затверджені у Львові, Миколаєві, Житомирі, Полтаві.
Варто збільшити кількість зелених насаджень у громадських ділянках і сприяти розвитку мережі зелених зон. Відвідувачі скверів і парків мають можливість проводити там дозвілля безкоштовно. Водночас розширення зелених зон може впливати на зниження температури повітря й запобігати утворенню міських островів тепла.
Покращення й розширення мережі безкоштовних громадських вбиралень у містах є одним зі шляхів адаптації міської інфраструктури до зміни клімату.
У житловій сфері насамперед потрібно змінити пріоритети державної житлової політики. Це, зокрема, відмова від стимулювання власності на житло, заборона приватизації житла, наданого за бюджетні кошти та реформа державних житлових програм для забезпечення орендним житлом широких верств населення.
У сфері соціального забезпечення варто розробляти політики, які можуть забезпечити соціальну допомогу вразливим верствам населення, що постраждали від наслідків зміни клімату. Такі заходи можуть полягати у невідкладній допомозі: у готівкових програмах, пенсіях, що не обкладаються податком, талонах на їжу, субсидіях на житло, безкоштовній або субсидованій медичній допомозі, допомозі людям, які втратили роботу через надзвичайну ситуацію.
Згадані заходи допоможуть зробити міста більш справедливими, а міську інфраструктуру — комфортнішою та доступнішою.
