Україна в рамках кваліфікації до ЧС-2022 приймає збірну Франції. Анонс і прогноз на матч читайте на "Футбол 24"
Україна феєрично стартувала у відборі до ЧС-2022, розписавши чотири результативних нічиї у чотирьох матчах. У першому з них збірна зіграла внічию з Францією, а в двох останніх – з Казахстаном. Весняна частина кваліфікації почалася з тренером, який ставить на володіння та позиційний наступ, а вже в осінньому циклі команду прийняв коуч з протилежними принципами. Haha, classic.
У Нур-Султан збірна їхала за трьома очками. Олександр Петраков навіть обмовився, що в разі відсутності перемоги про Катар можна буде забути – і перемоги не сталося! Бойова нічия з драматичною розв'язкою на останніх секундах призвела до сплеску депресивних заголовків та коментарів, у яких розганяли тезу про провальний відбір до ЧС, однак насправді для України нічого не змінилося. Сподіватись на першу позицію в групі було наївно, а наші конкуренти в боротьбі за другу сходинку досі не виграли жодного матчу. Їхній футбол дозволяє сподіватись на осічки навіть у Казахстані, тож українцям важливо набрати максимум із Фінляндією і Боснією.
Втім, фінішні три тури будуть дуже нервовими як безпосередньо на полі, так і в турнірній таблиці, тож бажано чіплятись за очки з Францією. "Легко сказати!" – подумає пересічний читач, однак і зробити це не так важко, як здається. Чемпіони світу не знають перемог у чотирьох матчах поспіль, чого не траплялось уже 8 років. При цьому підопічні Дідьє Дешама регулярно провалюються у поєдинках проти значно слабших команд – три дні тому "Ле Бльо" зіграли домашню нічию з Боснією і Герцеговиною (1:1), на Євро-2020 вони розписали 1:1 з Угорщиною, а до того були мирова з Україною в Парижі (1:1) та поразка від Фінляндії (0:2) там же.
Французи часто пропускають голи від середняків та аутсайдерів, але головна проблема збірної криється у слабкій організації позиційних атак. Колектив є надзвичайно потужним при грі на зустрічних курсах, але коли суперник сідає в "автобус" з п'ятьма захисниками – стає дуже важко. У всіх вищезазначених матчах підопічні Дешама створили лише 3-4 реальних нагоди відкрити рахунок, та й ті здебільшого були наслідком вияву індивідуального класу зірок. Навіть у переможному поєдинку в Сараєво "Ле Бльо" продемонстрували ті ж проблеми.
Арсенал для зламу щільної оборони у збірної Франції досить скромний. У позиційних атаках команда робить ставку на три елементи: на швидкий перекат між лініями з виводом Погба під відкритий м'яч, на точні довгі закидання Поля й на ривки Мбаппе по флангах у штрафний – як правило, ці прийоми взаємопов'язані. У теорії їх має бути достатньо, адже важко тягатись зі швидкістю Кіліана, а Погба стабільно віддає 10-15 точних пасів на 40-60 метрів – в реальності ж до такої гри легко підлаштуватись.
Боснійці три дні тому просто сіли в низький блок, залишивши мінімум простору між лініями й опікаючи нападників мінімум двома захисниками. Як наслідок, Мбаппе змушений був іти в обіграш на кількох суперників, а попереду або не було варіантів для передач, або їх швидко перехоплювали. М'яч починав рухатись буквою U з флангу на фланг без просування.
Україна навесні теж впевнено зупинила "Ле Бльо", закривши простір для набору швидкості та нав'язавши купу єдиноборств. Французи їх дуже не люблять – в поєдинку проти боснійців вони програли 10 з 14-ти верхових дуелей і 41 з 74-х епізодів боротьби на землі.
Реальною проблемою для суперників чемпіонів світу є переміщення Грізманна, адже Антуан з'являється то тут, то там, всюди якісно підігруючи, перехоплюючи нічийні м'ячі й шикарно стріляючи з дистанції. Відчуття позиції у нього неймовірне. Саме тому українцям важливо тримати компактність перед власним карним майданчиком.
Але чи здатна Україна зупинити Гріззі та партнерів зараз, з новим коучем, після нічиєї з Казахстаном? Сказати важко. Можна тільки не сумніватись, що "синьо-жовті" знову вийдуть у схемі 3-4-2-1, адже вона добре знайома Петракову й ефективна проти Франції. Втім, ми ще не знаємо, наскільки вона ефективна в режимі "автобуса". Про нинішню українську збірну інформації небагато навіть у тренерського штабу, але певні тенденції після першої гри виокремити можна.
Перш за все, варто відзначити, що якогось відкату в часи Олега Блохіна не сталося. Петраков зберіг пристойний рівень організації позиційного наступу, а його підопічні тримали високий темп контролю м'яча (в районі 17,3 передач за хвилину). Боротьба та нічийні м'ячі в цілому вигравались, а ідея з виводом на ударні позиції Соболя та Матвієнка виглядала свіжою й цікавою. Був і пресинг, але з часів Андрія Шевченка він практично не змінився, залишившись на посередньому рівні інтенсивності.
Якщо все так добре, то чому сталася нічия? По-перше, збірна України виявилась дуже нестабільною. Перший тайм команда провела блискуче, але в другому гра несподівано вирівнялась. Після заміни Буяльського та Яремчука на 60-й хвилині "синьо-жовті" взагалі допустили 15-хвилинний провал з катастрофічним сповільненням темпу та програшем боротьби.
По-друге, збірна не дуже раціонально використовувала центральну частину поля. Креативники роздавали велику кількість передач, але акцент сильно змістився на фланги – особливо лівий, куди прив'язали Буяльського. Це сильно нашкодило балансу гри (праворуч не вистачало футболістів) і обмежило все того ж Буяльського – в Динамо він звик сам обирати позиції й інтерпретувати епізоди, а у Петракова такої свободи немає. Як наслідок, значну частину передач Віталій віддав назад.
Найбільше ж питань викликала оборона, хоча саме тут від нового тренера очікували якісного прориву. В першому таймі команда оборонялась в структурі 5-3-2, а по перерві коуч наситив центр поля, почавши працювати в 5-4-1. Чи додало це надійності? Аж ніяк. Якщо у Києві казахам дозволили провести 4 удари по воротах, з яких вони забили один випадковий гол, то в Нур-Султані суперник провів 10 пострілів, 6 разів влучивши в рамку і двічі забивши. У господарів були і скасовані голи, і виходи віч-на-віч, чого при ненависному для деяких фанатів Шевченку не траплялось.
Фіаско всі дружно списали на Караваєва, однак Олександр ніколи й не славився якісною роботою в статусі оборонного фулбека. Він класно підтримує атаку при 60+ відсотках володіння, створюючи ширину – саме так його і використовує Мірча Луческу, а для більш важких матчів є Кендзьора. Петраков перед матчем з Казахстаном заявив, що йому контроль не потрібен, а значить і перебування Караваєва на позиції правого латераля у важкому другому таймі стало не таким ефективним.
Втім, головна проблема полягала не у його помилках при діагоналях за спину. Це вже завершальна фаза провалу, а починалося все у центральній частині поля, де команда стабільно дозволяла казахам розпочинати атаки довгими передачами. Господарі роздавали діагоналі на 50-60 метрів навіть без імітації спротиву з боку українців, хоча зовсім поруч міг розташовуватись футболіст нашої збірної. При такому футболі кілька лонгболів обов'язково залетить за спину. За це відповідальність несе тренерський штаб.
Загалом, Олександр Петраков справив враження грамотного, але недосвідченого коуча. Він розуміє загальні принципи організації сучасного футболу, але його команда сиро виглядає у деталях. Для першого матчу та ліченої кількості тренувань це нормально, от тільки французів всі ці аспекти не змусять змилуватись над Україною. Сьогодні вони гратимуть проти нас по-дорослому й матимуть серйозну мотивацію.
Кадрова ситуація
Французам у Києві точно не допоможе Жюль Кунде, який отримав червону картку за грубий підкат проти Колашинаца. Крім того, табір національної команди покинув травмований Толіссо – на заміну цієї парочки викликали Мукієле та Гендузі, але навряд чи вони сьогодні вийдуть у старті. Позицію правого фулбека, вочевидь, закриє Дюбуа.
Головною проблемою "Ле Бльо" є переповнений лазарет. Ще до старту осінньої частини кваліфікації травмувалися Канте, Упамекано та Жиру, а після поєдинку з Боснією і Герцеговиною пошкодження отримав Мбаппе. Кіліан не зміг відновитись за три дні – у Києві він не зіграє.
Українська збірна теж зазнала втрат. За тиждень до початку роботи Петраков втратив обох основних голкіперів (Бущана й Трубіна), тож основним став Пятов – у матчі з Казахстаном він пропустив два голи в ближній кут, однак тренери переконують, що це не його вина. Крім того, пошкодження сухожилля отримав Буяльський, який вилетів на два тижні. Вишенькою ж на торті стала дискваліфікація Зінченка – вірогідно, у старті його замінить Шапаренко.
Орієнтовні склади на матч Україна – Франція
Україна: Пятов – Забарний, Матвієнко, Миколенко – Караваєв, Сидорчук, Шапаренко, Соболь – Ярмоленко, Маліновський – Яремчук
Франція: Льоріс – Дюбуа, Варан, Кімпембе, Дінь – Чуамені, Погба, Верету – Грізманн, Бензема, Коман
Прогноз "Футбол 24" – 1:1
Якби Франція починала осінню кваліфікацію матчем у Києві, то прогноз на нічию можна було б назвати патріотичним та оптимістичним – очевидно ж, що у "Ле Бльо" шалені шанси на перемогу. Втім, після нічиї з Боснією і Герцеговиною у Парижі можна впевнено говорити, що команда Дешама дійсно не вміє грати проти закритих середняків. У неї немає ефективних тактичних механізмів для зламу "автобусів", тож футболістам доводиться працювати від голого класу. Власне, вся система футболу цієї збірної побудована на нещадній експлуатації таланту лідерів – саме тому Погба виводять під відкриті м'ячі, граючи від закидань, і саме тому колектив найбільш ефективно виглядає у контратаках, де є простір для Мбаппе.
До того ж, останні тренерські рішення Дешама виглядали дуже неоднозначно. У поєдинку зі Швейцарією він чомусь використовував Рабйо в ролі лівого фальшивого фулбека (Адріен ніколи в таке не грав), а Кунде вперто ставлять на правий фланг оборони (хоча він центральний захисник). А навіщо було викликати Гендузі та Мукієле? Словом, боятись французів чи тактичного генію їхнього тренера не варто.
Україна вже відбирала очки у "Ле Бльо", причому робила це максимально впевнено. З того часу деякі речі змінились, однак побудова "автобуса" не потребує значного тренерського досвіду та зіграності – саме тому він і є популярним у слабеньких колективів. Конкретно ж Петраков сьогодні може пірнути в рідну стихію оборони з контратаками, завдяки якій вдалося виграти молодіжний ЧС-2019.
Зрештою кадрові втрати французів є критичнішими за наші проблеми, а обороняються вони невиразно – боснійці та фіни підтвердять. З огляду на всі ці фактори, сьогодні можна прогнозувати результативну нічию.
