Що збирати і як? Які гриби найсмачніші, а які категорично не можна класти до кошика? Будемо розбиратися поступово. Сьогодні знайомтеся з найсмачнішими грибами Закарпатських лісів
Їстівні гриби мають дуже високу поживну цінність, за що їх часто називаються “лісовим м’ясом”. Ці організми містять у собі всі біологічно цінні компоненти: білки, жири, вуглеводи, мікроелементи, різні групи вітамінів. При цьому основа грибів – звичайна вода, що становить майже 90% вмісту продукту.
За своїми цілющими та поживними властивостями найбільш цінними вважаються такі види грибів, як лисички, маслюки, білі гриби, підосичники, грузді, опеньки, рижики, сироїжки.
Досвідчені грибники добре знають, які гриби вважаються найбільш смачними та корисними. Для зручності була створена спеціальна класифікація, яка ділить усі їстівні гриби на 4 групи, починаючи від найбільш цінних і закінчуючи досить посередніми на смак.
- До першої категорії відносяться, звісно, відомі трюфелі, білі гриби, боровики, грузді, рижики — у них міститься найвищий рівень мінеральних речовин.
- Друга категорія — гриби, менш багаті на поживні речовини і не такі ніжні на смак: підберезовики, підосновики, лисички.
- До третьої категорії входять гриби, ще бідніші на смакові та поживні якості — опеньки, валуї, сморчки.
- Четверта група також відноситься до їстівних грибів, однак їх смакові показники ціняться далеко не всіма гурманами — дощовики, сироїжки, підгруздки.
Світ грибів Карпатського біосферного заповідника надзвичайно розмаїтий. Серед об’єктів «тихого полювання» найбільш популярними звісно виступають білі гриби, підосичники, польські гриби, лисички, грузді (які тут називають білІ – з наголосом на другий склад). Їх маринують, сушать, готують різноманітні страви – супи, соуси, мачанки, вареники, пироги, запіканки тощо. Натомість рижики, не дивлячись на їхні високі смакові якості, у місцевого населення великою шаною не користуються.
Опеньки і сироїжки, хоч і віднесені науковцями та нутріціологами до нижчих категорій відносно смакових якостей, люди збирають радо. Їх також маринують і солять, смажать і тушать. Але основним смаколиком, який готують в Карпатах з цих грибів, справедливо вважаються шапки, смажені у яєчній суміші – клярі. Таку страву гуцули називають «грибові відбивні».
Справжнім делікатесом безумовно обіймає трюфель білий. Його плодове тіло має неправильну форму, нагадує бульби та приховано у ґрунті. Тож знайти його непросто.
Хочемо нагадати, що збирати гриби треба обережно та класти до кошика тільки ті види, які ви добре знаєте і в яких ви впевнені.
Пройшов довгоочікуваний дощик, який дарує надію на вдале “тихе полювання”. Збір грибів в Україні – дуже популярний вид активного відпочинку. Карпатські ліси восени – рай для грибників. Щоб похід по гриби залишив тільки приємні спогади, нагадуємо основні правила збору грибів без шкоди природі, а вам – для насолоди.
Завітавши до лісу, дотримуйся таких правил:
- Не зачіпайте грибів, які з собою брати не будете;
- Не руйнуйте грибниці, а якщо так трапилось – прикопайте їх землею;
- Не збирайте гриби за раз більше, ніж можна переробити. Зібрані гриби дуже швидко псуються і втрачають свої якості;
- Не залишайте сміття в лісі.
Збір грибів породив чимало неправдивих тверджень – міфів, які активно гуляють мережею та усними переповідками із серії «одна баба казала».
Увага! У жодному разі не довіряйте міфам про визначення отруйності грибів:
- Усі їстівні гриби мають приємний смак;
- Усі гриби в молодому віці їстівні;
- Отруйні гриби мають неприємний запах, а їстівні – приємний;
- Личинки комах, черви й равлики не чіпають отруйних грибів;
- Опущена у відвар грибів срібна ложка або срібна монета чорніє, якщо в каструлі є отруйні гриби;
- Цибуля або часник стають бурими, якщо варити їх разом з грибами, серед яких є отруйні;
- Отрута з грибів видаляється після кип’ятіння протягом кількох годин;
- Сушка, засолювання, маринування, теплова кулінарна обробка знешкоджують отруту в грибах.
Наголошуємо, довіряйте науково-доведеним фактам, а не міфам. І збирайте тільки ті гриби, в яких впевнені!
Про це пише Карпатський біосферний заповідник.
