У битві з ворогом за українське Запоріжжя загинув розвідник 128-ої Закарпатської бригади Ярослав Товкан
Йому виповнилось б 27 років.
Коли довелося вибирати свій шлях у життя, Ярослав вирішив служити народу України. Прикладом для наслідування був рідний батько – Ярослав Васильович, що присвятив себе служінню в правоохоронних органах України. «Це був особистий вибір нашого сина», – каже батько. Та згадує, що, спілкуючись із мамою Олесею Петрівною, своїми бабусями – Вірою Михайлівною та Марією Іванівною, Ярослав казав: ви будете пишатися мною!
І натхненний випускник Мукачівської школи № 13, спочатку закінчив Мукачівський юридичний, відтак – Мукачівський військовий ліцеї, а згодом – Національну академію внутрішніх справ. Рік тому був зачислений до 128 бригади, де пройшов відповідні навчання і навички з тактичної підготовки, вдосконалення майстерності військової справи тощо. Півроку перебував у зоні бойових дій на Сході України, після чого повернувся додому у відпустку.
Та цю, таку бажану відпустку, як і молоде життя, обірвала злощасна війна, принесена на нашу землю Російською Федерацією…Разом із побратимами, які повертались автомобілем із завдання, підірвався на міні, отримавши травми, несумісні із життям.
Тепер Ярослав – біль і гордість не лише для мами, для якої він був змістом життя, молодшого братика Олександра, улюблених бабусі і дідусі, які не чаяли душі в ньому, а й усієї родини, рідного міста і краю.
