Перший кабельний підготував інформаційний підсумок 2022-ого. Згадуємо хороші новини і не дуже, які залишили по собі різні емоції! Однак навчили нас боротися, допомагати й підтримувати одне одного!
Підводимо підсумкову риску 2022 і відкриваємо нову сторінку 23!
Початок 2022 року. Тоді закарпатці гучно й весело зустріли новорічні свята, однак обірвала хвилю радості хвиля страшних паводків, через які найбільше постраждали жителі Берегівщини, Хустщини, Ужгородщини та Мукачівщини. Проливні дощі принесли чимало лиха - знищили урожай місцевих, підтопили дворогосподарства та приватні оселі. Спільними зусиллями потерпілих жителів та рятувальників вдалося ліквідувати наслідки стихії
Опісля, всі активно готувалися до різдвяних свят. Застілля, гості, веселі колядки – закарпатці вміють святкувати як ніхто. Їхня гостинність зігріває кожного.
Також не менш святково минув у 2022 році найбільший винний фест Мукачева «Червене вино». Кілька днів поспіль фестивальний майданчик збирав гостей з усіх куточків області та України загалом. Винороби представили десятки різноманітних сонячних напоїв, а ще смачні закарпатські страви.
Перемогу 22 року здобув відомий винороб Василь Анталовський з села Бобовища, який отримав найвищу нагороду велику золоту медаль за червоне сухе "Мерло" 2019 року.
А-от 19 січня в ополонку – за здоров'ям традиційно пірнали всі відчайдухи Закарпаття і я до речі теж! У всіх куточках області святкували Водохреща - загартовані та сміливі закарпатці занурювалися в крижану воду, аби підбадьорити організм та очистити душу, а рятувальники та медики тим часом з боку хапалися за серце, спостерігаючи за цією екстремальною картиною.
Не обійшовся 2022-ий і без зимових розваг, адже зима видалася щедрою на сніг.Гірськолижні курорти області приймали відвідувачів, пропонували їм тюбінг, лижі та санки, катання та снігоходах та навіть на банані. Подорожували туристи і по відомих родзинках області.
Попитом користувалися термальні басейни, сироварні, буйволині та оленячі ферми. Тоді на Закарпатті звели ще одну атракцію – міст фортецю у Синевирі на Хустщині. Житель села Синевирська Поляна Хустського району Юрій Тюх побудував мінікопію історичного мосту, який вів до музею Лісу і сплаву. У 98 році через страшну повінь на Закарпатті архітектурна пам'ятка була знищена. Аби зберегти історію краю, пан Юрій вирішив звести подібну, яка буде меншою за розміром оригіналу.
Лютий в області почався з невтішних новин. Двоє діток занедужали на поліомієліт. Тоді департамент охорони здоров’я розпочав посилену вакцинальну кампанію, аби убезпечити перш за все дітей від смертельної хвороби.
Спокійне та безтурботне життя на Закарпатті, як і у всій Україні 24 лютого кардинально змінилося. Повномасштабна війна Росії проти нашої держави внесла корективи у будні кожного, згуртувала всю країну та показала нашу силу в єдності. На Закарпатті попри панічні настрої в перші дні війни, місцеві швидко зібралися з духом та зрозуміли – працювати варто лише для перемоги. Відтак, під військкоматами спостерігали кілометрові черги добровольців, які стали на захист нашої країни, у центрах донорства всі охочі активно здавали кров для військових, а всі краяни докладали зусилля та жертвували останнім, аби допомогти потребуючим українцям, які тікали від обстрілів.
Адмінбудівлі області, вокзали, заклади харчування, школи та садочки, готелі та ресторани буквально вмить переформатували свою роботу. Тут годували всіх нужденних гарячими та смачними стравами, видавали продуктові набори, одяг, ліки, а також забезпечували дах над головою. Закарпаття не залишило жодної внутрішньо переміщеної особи на вулиці, кожному надали прихисток та необхідну допомогу. Підтримували перш за все мам із дітками, а також людей похилого віку, які прямували до країн Євросоюзу.
Кордони Закарпаття були переповнені українцями, які тікали від страшних подій у спокій та безпеку. Тим часом закарпатці цілодобово перебували на пунктах пропуску, готували різні страви та гарячі напої, аби не залишити вимушених гостей без тепла і їжі, кілька годин очікуючи своєї черги для перетину.
Титанічну роботу як на початку війни, так і до сьогодні виконують волонтери, які щодня допомагають бійцям і вимушеним переселенцям. Тонни гумвантажу вдалося зібрати від небайдужих українців. Ще більше допомагав і допомагає нашій країні Євросоюз. В область одна за іншою прибували вантажівки із необхідним, частина якого лишалася на Закарпатті, а решту відправляли в інші куточки України за потребою.
Усі без роздумів взялися активно працювати, допомагати та підтримувати економіку у складний для країни час. На Закарпаття релокувалися сотні підприємств із зони бойових дій. Завдяки координації і зусиллям Закарпатської військової адміністрації для них створили необхідне середовище для розвитку бізнесу. Надали земельні ділянки, будівлі та приміщення, допомогли з оформленням документації та пошуком працівників.
Не зупинив свою діяльність і бізнес Закарпаття. Не зважаючи на складнощі у воєнний стан майже всі підприємства, установи, заклади громадського харчування, готелі та ресторани, магазини продовжили свою роботу, активно сплачували податки та поповнювали місцеві та державний бюджет України.
Навесні в області стартувала посівна кампанія, яку виконали на 100%. Фермери, підприємства та всі хазяйновиті місцеві старанно засіювали родючу закарпатську землю, аби зібрати якомога більше врожаю. Ячмінь, пшениця, картопля, помідори, огірки – тонни урожаю вдалося зібрати в області.
Попри війну, закарпатці не опустили рук та продовжили розвиток культури і творчості в області. За рік провели сотні благодійних виставок і ярмарків, концертів і заходів задля благодійності та підтримки ЗСУ. До нас приїздили художники, письменники, митці з усіх куточків України. Область стала так званим культурним центром, який продовжував формувати свій творчий фронт боротьби з окупантом. Активно організовували і концертні програми, позаяк всі виконавці запевняли, будь-яка війна не обходилася без пісні. Артисти приїздили на Закарпаття і збирали кошти для ЗСУ та підняття українського духу.
Наприкінці ж 22 року закарпатці разом з усією Україною поринули в темряву.
Відключення світла, які розпочалися з кількох годин на добу перетворилися на 20-годинне пекло для місцевих. Бізнес масово перейшов на генератори, а закарпатці взялися шукати альтернативу – гірлянди, ліхтарики, газовий обігрів. Не зважаючи ні на що більшість таки змусила «Закарпаттяобленерго» створити належні графіки і дотримуватися їх. І тоді вже закарпатці потрохи звикли до цих тимчасових незручностей, вписали їх у свої графіки і запевнили - готові пережити складну зиму, адже «краще в пітьмі, ніж з росією».
Однак навіть у темряві в Україні завжди є світло, кожен громадянин тут із сяючим серцем і вірою в душі, вірою в перемогу і світле майбутнє! Тож давайте разом почнемо 2023 рік з нового чистого і світлого аркуша, де не буде місце темряві і сльозам, болю і відчаю, холоду і страху, хай новий рік принесе нам перемогу України, мир, щасливих дітей і сонячне майбутнє! Ми вміємо боротися і перемагати, ми нація єдності і незалежних людей, тому заслуговуємо найкращого!
Залишайтеся і наступні 365 днів разом з «Перший Кабельний»! До зустрічі у новому 23 році!
