Що означає COVID-19 для переходу на відновлювані джерела енергії? Попри те, що локдаун призвів до тимчасового зменшення викидів CO2, пандемія ризикує зірвати прогрес у вирішенні енергетичних проблем.
Поточний стан сектору альтернативної енергетики описується в Індексі енергетичного переходу Всесвітнього економічного форуму 2020 року. Він оцінює енергетичні системи 115 економік, виявляючи провідних гравців у боротьбі за нульові викиди, а також тих, хто має більше попрацювати.
Список країн, найкраще підготовлених до переходу на альтернативну енергію, очолює Швеція, а за нею йдуть Швейцарія та Фінляндія.
За межами першої десятки опинилася Німеччина, яка показала менший прогрес у цій сфері. Країна взяла на себе зобов’язання поступово відмовитися від вугілля та перевести промислове виробництво на чистіші види палива, такі як водень, але доступність енергетичних сервісів залишається проблемою.
Зі 115 економік, оцінених у рамках Індексу, 94 покращили свої показники порівняно з 2015 роком.
Щодо України, вона у 2020 році опинилася у двадцятці найгірших і зайняла далеко не почесне 102 місце між Іраном та Боснією і Герцеговиною. Тим не менш вона, як і частина інших країн, що розвиваються, за останні 5 років відзначилася певним поступом у галузі відновлюваної енергетики. З відновлюваних джерел в Україні у 2020 році було вироблено близько 11,4% електроенергії (враховуючи великі ГЕС). Для порівняння, у 2015 році ця частка складала 4,9%.
Без урахування великих ГЕС встановлені потужності української «зеленої» енергетики у січні 2021 року сягнули 8,5 ГВт.
Сюди належать, до прикладу, сонячні панелі на будинках https://www.raes.com.ua. Чимало компаній – серед них RAES – займаються розрахунками, поставками і монтажем сонячних станцій і допомагають підключитися до «зеленого тарифу».
Саме цей тариф, запроваджений у 2008 році, викликав в українців інтерес до встановлення вдома сонячних електростанцій – їхня енергія продавалась найдорожче. Держава через підприємство «Гарантований покупець» скуповувала енергію, вироблену з альтернативних джерел, за високими цінами (так, для домашніх СЕС, встановлених з 1 січня 2020 року – 0,16 €/кВт•год, а для введених в експлуатацію у 2015 році – 0,20€/кВт•год). Україна встановила один з найвищих «зелених тарифів» у Європі. Однак «Гарантований покупець» з часом накопичив борги перед виробниками «чистої» енергії, і влітку 2020 року Верховна Рада ухвалила законопроєкт щодо вдосконалення умов підтримки виробництва електроенергії з альтернативних джерел, покликаний знизити та реструктуризувати «зелений тариф». Це ще одна причина непокоїтися за майбутнє «зеленої» енергетики в Україні.
Тим не менш, перехід домогосподарств на альтернативну енергією від початку мав би розглядатися радше як інвестиція у власну енергонезалежність та глобальний сталий розвиток, аніж вдала оборудка, на якій можна за короткий термін заробити. Українська енергетика все ще використовує забагато вуглецю: частка енергетичного сектору в загальних обсягах викидів парникових газів сягає 65%.
Через необхідність чимшвидше повертати економіки до «нормального стану», у короткостроковій перспективі перехід на більш сталі джерела енергії може сповільнитися. Але нинішня криза також дає можливість переосмислити, як задовольняються наші енергетичні потреби, та врахувати довгостроковий вплив на планету.
