В Україні працює система відрахування роялті авторам за їх творчість, яку в Західній Європі успішно запустили в 1960-1970-х роках. Тільки український аналог демонструє неефективність та обростає скандалами: гроші, які повинні йти на користь авторів, опиняються в руках організацій, що виступають посередниками. Далі – лотерея. У якій кількості зібрані роялті доходять до авторів? І головне – до яких авторів та як розподіляються винагороди?
В Україні гроші йдуть до проміжних організацій – так званих організацій колективного управління (ОКУ). Це установи, яким автори творів або інші правовласники можуть передавати свої повноваження на управління авторськими або суміжними правами, інформує ЕП.
ОКУ можуть від імені правовласників укладати договори з користувачами, погоджувати розмір винагороди (роялті), збирати, розподіляти і виплачувати зібрану винагороду. Саме вони забезпечують захист прав інтелектуальної власності музикантів, письменників, художників та інших правовласників.
ОКУ збирають гроші й отримують комісію 20-30%. Цих грошей їм має вистачати на ведення статутної діяльності, наприклад, щоб, як Український музичний альянс, наймати офіс у центрі Києва на вулиці Шовковичній.
Неефективність та непрозорість ОКУ у сфері захисту правовласників тривалий час вважалися ключовою проблемою у сфері авторських та суміжних прав. Ще у 2013 році ЕП писала про те, що система ОКУ працює неправильно, є спадком одіозного Дмитра Табачника і використовується для особистого збагачення.
"Хибною за визначенням є сама сучасна схема отримання грошей за використання авторських прав", – писала "Економічна правда".
Гроші, які начебто збираються на користь авторів, насправді майже повністю осідають у "прокладках". Тільки в цивілізованих країнах це, наприклад, видавництва чи студії звукозапису.
В Україні працює інша схема: гроші збирають навіть не видавці компакт-дисків, а проміжні організації, тобто ОКУ. Вони збирають гроші з усіх, отримують величезну комісію, а потім ще й не всі кошти передають правовласникам.
Як наслідок – у 2017 році уряд США призупинив Україні доступ до Генеральної системи преференцій.
Вона призначена для сприяння економічному зростанню країн, що розвиваються. Для цього товарам за понад 5 тис тарифних ліній дають пільговий безмитний режим ввезення на територію США.
У 2018 році Верховна Рада ухвалила закон "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав".
Його мета – системно вирішити цю проблему. Зокрема, мова йшла про організацію конкурсів серед ОКУ, створення системи нарахування та системи контролю організацій колективного управління.
Проте за три роки модель європейської ділової поведінки у сфері авторських прав обросла українськими реаліями, і поставленої мети – ефективного управління правами – держава не досягла.
Наприкінці 2020 року самі автори – Українська агенція з авторських та суміжних прав (УААСП) під керівництвом Валерія Харчишина – опротестували рішення комісії Мінекономіки з акредитації ОКУ у сфері публічного сповіщення.
Активісти заблокували визначення переможцем нової громадської спілки "Автори та видавці" у сфері публічного виконання, де платниками роялті є заклади HoReCa/КаБаРе.
Причина – конкурсна процедура проходила з порушеннями, що дає підстави оскаржити результати конкурсу в суді.
А ось суд за іншою справою щодо ОКУ.
Шостий апеляційний адміністративний суд підтвердив рішення суду першої інстанції і зобов'язав Мінекономіки скасувати реєстрацію однієї з таких асоціацій (збирає кошти з принтерів, які відтворюють зображення максимально близько до оригіналу) та виключити її з реєстру ОКУ за порушення в процесі акредитації.
Ще одна справа проти ОКУ дійшла до Верховного Суду. 14 липня 2021 року він повернув до апеляції на новий розгляд справу №640/7679/20 щодо протиправного отримання акредитації ГС "Український музичний альянс".
Верховний Суд підтвердив право користувача (фізична або юридична особа, яка повинна виплатити винагороду чи відрахування правовласникам) оскаржувати акредитацію ОКУ за наявності порушення регуляторних процедур під час проведення конкурсу. Ця позиція відтепер чинна щодо всіх учасників ринку в інших сферах колективного управління.
Свій протест проти діяльності ОКУ висловили й імпортери техніки, з яких ОКУ збирають кошти за ймовірне приватне копіювання легально скачаних авторських творів. Цим збором бомбардують усі легально імпортовані гаджети.
За нелегальними імпортерами ОКУ не встигнуть, бо їх не видно. Тимчасом в Україні, за даними GFK, кожен четвертий смартфон ввезений з порушенням митного законодавства.
Хоча за законом таким збором мають обкладатися тільки ті носії, що відображають легально завантажений контент, а його, за даними GFK, в Україні качають тільки 16% українців.
Крім того, тотальне обкладання збором техніки не враховує сучасні технології й тенденції, зокрема можливість платити автору за контент напряму без посередника (Youtube, стримінгові платформи).
Наявність стримінгових платформ здатна змінити систему посередників між авторами та споживачами їх творів. Проте цифровий прогрес ОКУ не враховують і продовжують обкладати прихованим податком усі легальні носії інформації за ймовірне скачування з їх допомогою авторського контенту.
Що відбувається зараз: чому не довіряють ОКУ
Поки йдуть суди за справедливість, Україна залишається в категорії Priority Watch List. Це "Спеціальний звіт 301" США, який містить перелік країн-порушників інтелектуальної власності.
У звіті вказано, що одна з причин перебування там України – недосконала система організації колективного управління авторськими та суміжними правами. У документі зазначається, що Україна повинна продовжувати змінювати систему, зокрема шляхом подальшої законодавчої реформи.
У 2021 році в медіа потрапили записи із засідання ОКУ, де ділили гроші між пов'язаними організаціями і розробляли план опонування тим, хто вимагає реформи системи. Розмову оприлюднила журналістка Яніна Соколова в програмі "Соромно". Натомість нікому не соромно.
У 2020 році кілька організацій колективного управління під час переговорів з імпортерами електроніки у форматі онлайн (через пандемію) почали вимагати збільшити відсоток відрахувань у три-чотири рази за ймовірне приватне копіювання фільмів та музики, скачаних легально, і сформували новий перелік обладнання з репрографії.
Це призведе до подорожчання техніки в середньому на 4% і зробить легальний товар ще більш неконкурентним.
Представники п'яти провідних бізнес-асоціацій України звернулися до влади: реформуйте систему авторських зборів, не створюючи додаткове навантаження на легальний бізнес та споживачів, та збільшуйте відрахування авторам не шляхом підвищення тарифів, а завдяки детінізації торгівлі електронікою.
В ЕВА говорять, що не треба вирішувати всі проблеми шляхом навантаження на легальний бізнес. Потрібно створювати умови для розширення бази платників, від чого виграють усі зацікавлені в розвитку економіки.
Водночас в ЕВА переконані, що слід створити прозору систему збору та розподілу коштів за приватне копіювання, аби кожен правовласник мав доступ через електронний кабінет до інформації про збір і розумів принципи його розподілу.
Основні причини ОКУпаціії ринку авторських прав недовірою та кризою
1. Діяльність ОКУ поросла схемами, а суди перевантажені позовами до ОКУ.
Українських авторів та виконавців обкрадають на мільйони через тіньові схеми з привласнення роялті (винагорода за виконання авторських творів).
Про це заявили представники ГО "УААСП" ("Друга ріка", Тарас Тополя, ТНМК, Потап) та незалежні експерти.
Вони провели розслідування, вивчили низку договорів та документів і викрили схему з привласнення роялті ОКУ, які працюють з часів Януковича та порушують права правовласників.
ОКУ ГС "Коаліція аудіовізуальних і музичних прав" (КАМП) подала 150 позовів до провайдерів. Позови на суми від 223 тис грн до 825 тис грн отримали Megogo, "Диван ТВ", "Тенет" та інші. Провайдери теж оскаржують рішення про акредитацію цієї ОКУ.
Таку кількість позовів у сфері авторських прав адвокатка Jurimex Оксана Чайковська вважає наслідком недовіри до організацій колективного управління, яка зберігається навіть після реформи.
"Є питання стосовно програмного і технічного забезпечення, репрезентативності та процедури обрання. Щодо цього ведуться судові спори", – каже вона.
2. Непрозорість звітів ОКУ.
Залишається незрозумілою методологія, за якою розподіляється винагорода між правовласниками.
Так, одна з акредитованих ОКУ (Український музичний альянс) у своїх офіційних правилах зазначає, що розподіл відрахувань проводиться відповідно до даних сервісу "Яндекс" – забороненого в Україні ресурсу.
ОКУ формально підходять до виконання вимог щодо оприлюднення щорічної звітності.
Їх звіти не дозволяють чітко встановити, які правовласники отримують кошти від зібраної ОКУ винагороди, за якими напрямками спрямовуються кошти на управління правами.
10% від зібраних коштів ОКУ з 2021 року повинна відраховувати в Український культурний фонд на розвиток культури, але і УКФ уже звинувачують у непрозорому розподілі коштів.
3. Недосконалість системи збору: немає логіки в рішенні, з кого беруться кошти.
Збір не повинен братися з усіх смартфонів методом тотального обкладання прихованим податком.
Тільки 16% легально скачаного в Україні контенту дають право так само диференційовано підійти до обкладання збором смартфонів, що цей контент скачали. Цього вимагає закон.
Ще однією проблемою є перелік обладнання, який пропонує ОКУ.
Він не відповідає інтересам ні правовласників, ні виробників, ні імпортерів. Перелік містить застаріле обладнання і не враховує розвиток технологій, коли копіювання функціонально обмежене виробником.
Наприклад, Sony Group Corporation складається з виробників і обладнання, і контенту (Sony Pictures, Sony Music).
Як виробник обладнання компанія захищає правовласників за допомогою систем DRM (Digital Rights Management), систем цифрового захисту для блокування копіювання без дозволу автора.
На жаль, законодавство не має винятку для техніки із системою захисту, тож споживач платить щоразу, коли купує легальний контент, використовує флешку, телевізор або інший пристрій, у вартість яких включається авторський збір.
"Споживач змушений платити кілька разів за один контент. Це, безумовно, несправедливо", – сказав представник Sony Ukraine Олег Кисельов.
4. Непрозорість розподілу коштів між авторами.
Кілька ОКУ (громадська спілка "Українська ліга авторських та суміжних прав", громадська спілка "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" та "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами") повідомили, що за перші шість місяців 2021 року виплатили правовласникам 28 853 000 грн.
Це стало найвищим показником за всі роки існування цих організацій. З цієї суми виплати за авторські права становили 15,38 млн грн, за суміжні – 13,47 млн грн.
Попередній рекорд з виплат був встановлений у 2020 році, коли три організації сукупно виплатили авторам і правовласникам 39 млн грн роялті. Кількість авторів, на треки яких було нараховане роялті у 2021 році, становить 31 338. Кількість виконавців, яким нараховане роялті за ті ж періоди, становить 12 043.
Однак хто отримав ці кошти, невідомо. На запит ЕП щодо конкретних прізвищ людей, яким були нараховані ці гроші, відповідь була не зовсім конкретна.
"Процес розподілу в УЛАСП/ОКУАСП повністю автоматизований та унеможливлює людське втручання.
Відповідно до умов договорів з користувачами, вони щоквартально надають звіти про те, які твори використовувалися протягом кварталу та скільки разів. Ці звіти вносяться до автоматизованої системи розподілу, яка порівнює інформацію із звітів з даними системи клієнт-банк про те, скільки саме цей користувач сплатив протягом цього кварталу.
Таким чином визначається, скільки коштів припадає на кожний конкретний трек від конкретного користувача. Це невеликі кошти, але оскільки користувачів багато, ці кошти сумуються у не таку вже і смішну суму".
5. Хибна думка щодо впливу на реформу директив ЄС.
Україна не порушить директиви ЄС, коли наведе лад з ОКУпованим авторським правом. Вона порушує їх зараз, коли подовжує життя недосконалій системі оподаткування техніки за допомогою ОКУ без врахування диджиталізації.
Варто зауважити, що серед країн-членів Європейського Союзу немає єдиного підходу щодо авторського збору з обладнання. У деяких країнах він існує, у деяких – ні. У деяких країнах збір сплачується лише з носіїв інформації.
До речі, збору з принтерів та паперу за репрографічне відтворення немає майже ніде у світі, тож ухвалювати рішення щодо того, чи стягувати збір з обладнання, з якого саме та яким повинен бути розмір збору, держава має самостійно.
У той же час законодавство ЄС передбачає, що в разі створення системи сплати відрахувань вона має бути прозорою та справедливою.
Наприклад, директива 2001/29 ЄС передбачає, що при встановленні збору за приватне копіювання потрібно враховувати застосування або незастосування технологічних засобів, наприклад DRM, управління цифровими правами.
У цифровому світі система DRM захищає права авторів та не допускає несанкціонованого копіювання творів.
"Слуги народу" взялися вирішити цю проблему
Щонайменше – шляхом зміни законодавчої бази, що регулює взаємовідносини між посередниками (ОКУ), авторами, державою та споживачами з акцентом на прозорість, підзвітність та економічну обґрунтованість тарифів.
"Слуги народу" зареєстрували у Верховній Раді законопроєкт №4537, який повинен покращити систему. Якщо депутати його ухвалять, то кожна ОКУ буде мати електронну систему адміністрування.
Це забезпечить облік та ідентифікацію об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, облік надходжень доходів від прав, автоматичний розподіл та виплату доходів від прав, інтеграцію з міжнародними базами даних.
Також ОКУ будуть щорічно подавати звіт, який включатиме ідентифікацію кожного об'єкта авторського права та (або) суміжних прав, щодо якого була виплачена частка доходу від прав, із зазначенням відсоткового співвідношення виплаченої частки до загальної суми виплачених доходів від прав.
Якщо обсяг витрачених ОКУ коштів на одну статтю видатків перевищуватиме 20 мінімальних зарплат, у звіті додатково вказуватиметься детальний опис та ідентифікація кожної витрати в рамках цієї статті видатків.
Неоприлюднення щорічного звіту або неповнота внесення в нього інформації про розподіл винагороди між правовласниками буде підставою для скасування рішення про реєстрацію ОКУ.
Такі акценти є лише у двох з низки поданих до Верховної Ради законопроєктів - №4537 та №5552-2.
До зали потрапить один консолідований текст, але чи не загубляться по дорозі норми щодо підзвітності та прозорості?
Це питання до парламентського комітету з питань економічного розвитку, який опікується питаннями інтелектуальної власності.
Як докорінно трансформувати систему в цифровому світі
Відповідь є: стримінгові системи, де автори та споживачі комунікують без посередників.
У світі існують більш сучасні системи, які не потребують війни різних організацій за поділ акредитації й ринку. Там платять за продукт, яким користувалися люди, і це допомагає авторам заробляти.
У 2009 році стримінг становив лише 5% музичної індустрії США. Наразі цей показник перевищує 80%. Такий шлях потрібен і українським авторам, але в них нема стільки часу. Зміни в цій царині прискорила пандемія.
Тимчасом в Україні бізнес платить за кожну флешку, телефон чи телевізор, навіть якщо на пристрої немає функції запису. Більше того – ледь не кожному споживачу треба платити за "імовірну можливість щось скопіювати".
Матеріал "Економічної правди" закінчується тими ж словами, що і у 2013 році.
"Отже, світ змінюється. Лише "прокладкам" це не до вподоби. Але треба визнати: ще багато років вони матимуть сили, щоб стримувати природний розвиток подій. Влаштовуючи ось такі війни".
Так, на календарі вже 2021 рік. Скільки років має ще минути, аби фінал реформи ОКУпованого авторського права в Україні був ефективним: для авторів, споживачів, імпортерів електроніки та держави?
