«Розлучення овець» наче випускний для гуцульських вівчарів. Це той день, коли завершується складне, сповнене небезпек, літування. Позаду щоденні клопоти з вівцями: недосипання, випас в непогоду, доїння тричі на день та нічна робота з молоком і магічне примовляння аби сир «вродився» добрим. Це день, коли ватаг підбиває підсумки та звітує перед ґаздами про стан і здоров’я кожної вівці та дає собі слово - більше вівчарти не піде. Але, прийде весна, забуяє зелень і гори знову покличуть вівчарити, адже це справа, яку осилить не кожен. У цьому її унікальність, магія та краса
844
