Цифрові кладовища — це порівняно новий тренд, вони все активніше з'являються в різних країнах світу
Ідея проста: як правило, цифрові кладовища є базами даних, де зберігається інформація про поховання. У такого феномена відразу кілька переваг: людям ці бази даних допомагають шукати померлих родичів, органам самоврядування — вести інвентаризацію землі і розуміти, скільки вільних ділянок залишилося. На прикладі литовської Клайпеди розповідаємо, як працюють цифрові кладовища.
Детально у матеріалі від Громадське.
Google Maps допоможе
На відміну від більш розвинених і густонаселених країн світу, котрі активно шукають нові способи позбавлення від тіл, себто і кремацію, і компостування, і так звані хмарочоси мертвих, Литва дуже консервативна. Тут тіла прийнято ховати в землю, а культура похоронних церемоній, догляду за могилами, будівництва сімейних надгробків, трепетного ставлення до Дня покійних і спочилих у принципі заслуговує окремої розповіді. Водночас площа кладовищ в країні збільшується, і разом з цим перед суспільством постають дві проблеми: держава стурбована пошуком вільних ділянок і підтриманням територій в порядку, а люди — можливістю відшукати могили близьких. Люди старіють, покоління змінюються, багато хто вмирає, інші від'їжджають за кордон і приїжджають додому зрідка, а надгробки залишаються — іноді й без нагляду та занедбані.
Приморська Клайпеда стала першим містом в Литві, яке вирішило полегшити пошук поховань і привести в порядок систему. У минулому році муніципальна влада представила містянам цифрову карту двох головних кладовищ — Лебартайского і Йонішкес. Сьогодні вони займають площу в розмірі 75 га, на них поховані близько 75 тисяч осіб. Завдяки новим технологіям процедура нагляду та обліку нічийних пам'ятників, під якими покояться тисячі клайпедчан, значно спростилася.
На сайті kapines.klaipeda.lt, що працює і литовською, і англійською, є докладна карта, вкладки і пошуковик, де можна вбити прізвище та ім'я людини — і система видасть потрібну інформацію — точне місце поховання, дані про покійного, фотографії надгробка. У муніципалітеті стверджують, що доглядачі періодично будуть оновлювати інформацію та фотографії.
Знайти потрібну могилу просто, каже завідувачка відділом Клайпедського самоврядування з нагляду за кладовищами Зіна Станкене.
«За іменем і прізвищем покійного і датою смерті в будь-якому сучасному телефоні, на комп'ютері або планшеті ви знайдете конкретне місце. Google Maps, який синхронізований з системою, побудує чіткий маршрут до того чи іншого поховання», — каже вона.
Оцифруванням кладовищ в Клайпеді займалася фірма «Kapinių valdymo sprendimai» (Рішення з управління кладовищ).
Крім іншого, технологічний прогрес торкнувся і території самих кладовищ. Так, біля воріт Лебартай з'явилася велика дошка, де вказано спеціальний QR-код. Відсканувавши його за допомогою телефону, можна потрапити на спеціальну сторінку для пошуку і знайти потрібну могилу через Google Maps або Waze. Устаткування такої системи обійшлося місту в 47 тисяч євро. Слідом за Клайпедою моду на комп'ютеризацію підхопила і столиця. Найбільше кладовище у Вільнюсі було оцифровано в липні цього року.
Нові старі зв'язки
За словами Зіни Станкене, їй не раз доводилося стикатися з історіями, коли емігранти довго шукали своїх старих друзів, рідних або родичів, а пошуки приводили їх на кладовище.
Так Ірина — громадянка Литви, що вже давно живе в Хайфі — знайшла могилу своєї троюрідної сестри.
Ірина вийшла заміж і живе в Ізраїлі з 1988 року, а після смерті батька перевезла до себе маму — і відтоді зв'язки з родичами якось розпалися. У минулому році вона вперше за довгий час зібралася в Литву і вирішила зустрітися з сестрою. По приїзду дізналася, що сестра померла кілька років тому.
«Коли я приїхала в Клайпеду, звичайно, вважала за потрібне прийти до неї на могилу, але не знайшла. Однак, хочете вірте, хочете ні, мій візит вдало збігся з презентацією нової системи, тому завдяки цьому нововведенню я зуміла знайти те, що шукала, віддала данину пам'яті...», — розповіла вона.
Не всі відразу знаходять могили родичів, зазвичай це стосується похованих до 2000 року.
«Письмові журнали від 2000 року система зчитує, вони в належному порядку, але з тими, хто був похований раніше технічний процес обробки даних йде повільніше», — пояснював старший фахівець відділу Раймондас Казлаускас.
Мода на оцифровку
Оцифровка кладовищ — міжнародний тренд. У 2019 році Ізраїль став першою країною в світі, де оцифрували всі кладовища. Робота проводилася співробітниками ізраїльського відділення міжнародної організації MyHeritage із залученням 33 тисячі волонтерів — переважно на гроші, зібрані в ході краудфандингової кампанії.
Проєкт стартував в 2014 році і зайняв п'ять років: були сфотографовані 1,5 млн могил на 638 кладовищах. Всі дані доступні на спеціальному сайті, який організований за схожим принципом з литовським: в рядку пошуку потрібно вбити ім'я і прізвище людини, система видасть інформацію про його поховання і допоможе побудувати маршрут.
Організація MyHeritage закликає громадян допомагати — фотографувати нові кладовища і пересилати їх авторам проєкту.
У деяких країнах Азії є кладовища, де диджиталізація починається з самих могил. Там на надгробному камені або поруч з ним встановлюється QR-код: відсканувавши його своїм смартфоном, людина потрапляє на спеціальний сайт, де може прочитати біографію померлого і погортати його фотографії — цю інформацію надають родичі.
У країнах Європи часто більш консервативних в таких питаннях QR-коди біля надгробків поки не набули широкого поширення. За словами професора права Ґерда Мерка з Німеччини, власники кладовищ побоюються, що QR-коди з переходом на сайт, де буде представлена розширена інформація про померлого, порушують закон про захист персональних даних.
У пострадянських країнах оцифруванням кладовищ теж займаються. Так, у 2017 році в Росії з'явився сервіс «Кладовища Росії.рф», створений за підтримки Міністерства регіонального розвитку. До 2019 року творці сайту узагальнили дані про 8 млн поховань. Правда, загальнодоступної бази даних там немає — можна замовити послугу пошуку поховання в індивідуальному порядку. За 2400 рублів (близько 26,5 євро) творці сайту обіцяють надати точну адресу місця поховання і карту, по якій можна буде прокласти маршрут.
А ось аналогічна база Білорусі — проєкт під назвою «Пам'ятаємо» — була створена з ініціативи волонтерів. «По суті, в країні не було жодного ефективного механізму, щоб знайти місце поховання конкретної людини, — говорить автор проекту Костянтин Начаткін. — Я чекав якогось рішення, а потім зрозумів, що повинен створити його сам». Проект був запущений 3 роки тому, до амбітної мети — оцифрувати всі кладовища Білорусі — ще далеко, зате волонтери проекту частково оцифрували деякі кладовища в Росії і Україні.
За підтримки «Медиасети». Денис Кишинівський, «Нова газета — Балтія»
