Ви знали, що перший рейсовий автобус на Закарпатті запустили на 15 років раніше, ніж подібний у Будапешті? Він здійснював популярний тоді маршрут Берегово-Мукачево, хоча й недовго. Сталася ця непересічна подія рівно 121 рік тому, на початку ХХ століття
Щоправда, автора цієї сміливої на той час ідеї – Нандора Сігеті – чекали важкі випробування. Адже бензиновий транспорт тоді лише почав відвойовувати позиції у традиційного гужового, – пише Varosh.
Слід зазначити, що перший у світі автобус із двигуном внутрішнього згоряння, який працював на бензині, збудував Карл Бенц у Німеччині – у 1895 році, на заводі “Бенц”. Він вміщував 8 пасажирів і курсував 15-кілометровою трасою між німецькими містами Зіген, Нетфен і Дойц.
Перший автобус Landau Карла Бенца, 1895.
Автобусна станція на Монпарнасі, Париж, 1910.
Перший рейс відбувся 18 березня 1895 року. Одноциліндровий бензиновий автобус Landau із двигуном потужністю 5 кінських сил завершив свою поїздку за 1 годину 20 хвилин. На борту було вісім пасажирів, і щоб подолати одну з гірок на шляху, всім довелося вийти і штовхнути транспорт. У 1898 році з’явилися автобуси, виготовлені Готлібом Даймлером. У 1926 році ці два найстаріші виробники автомобілів у світі об’єдналися. Так була створена фірма Daimler-Benz AG та його відома марка Mercedes-Benz. Через рік, навесні 1927 року, компанія представила спільний асортимент автобусів.
Daimler Imperial, 1899.
Автобус Daimler, Берлін, 1905.
А ось перший у світі міський автобус із двигуном внутрішнього згоряння вийшов на маршрут 12 квітня 1903 року в Лондоні.
Історія створення першого українського автобусу почалася в Одесі, а саме в механічній майстерні інженера Василя Стасюлевича. У 1909 році цей автобус був побудований інженером на основі закордонної вантажівки і мав дуже великий радіатор – єдиний оригінальний елемент, оскільки скопіювати його з іноземної вантажівки не вдалося.
Перший український автобус, Одеса, 1909.
Утім повернемося до Угорщини, до якої належала тоді територія сучасного Закарпаття. Власне ідея з впровадження бензинового омнібусу вперше з’явилася в Угорщині ще у 1892 році. Як свідчать архівні документи таку спробув зробив великий фанат техніки Бела Гатчек, який надіслав відповідний запит до Ради столиці Будапешта.
«Мені пощастило з честю оголосити, що маю намір узяти участь в тендері на створення омнібусної компанії, де машини керуватимуться не кінськими силами, а електричним бензиновим двигуном», – йдеться у тогочасному документі.
Про перше випробування бензинового омнібусу в Будапешті місцеві газети написали у 1893 році. Зокрема серед зацікавлених осіб, які прийшли подивитися на бензинове диво на колесах, був барон Бела Ліптай, ішпан області Пешт.
Журналісти зазначали, що вагон нового омнібусу вміщує 20 людей і дуже гарно виглядає всередині, з комфортними сидячими місцями. Екіпаж на очах у здивованої публіки проїхав до вулиці Кобаньої зі швидкістю 8 кілометрів на годину. Однак, мабуть, це особливо не вразило начальство, адже кінні омнібуси їздили з такою ж швидкістю. Плюс – не були такими гучними та смердючими…
Бела Гатчек зробив ще кілька спроб з популяризації автотранспорту в Будапешті. Зокрема відоме фото, очевидно 1896 року. Гатчек епатажно розмітився за кермом Benz Velo із сигарою у роті, а його дружина та маленька дочка вмостилися на задньому сидінні.
Бела Гатчек, 1896.
Скоріш за все на заваді впровадження бензинового транспорту в Будапешті стали власники кінних екіпажів, і знаходили будь-яку можливість, аби місцева адміністрація не надавала такого дозволу для модернізації перевезень.
Тому перше регулярне автобусне сполучення за розкладом – в Угорщині розпочалося зовсім не в столиці.
Перші автобуси в Угорщині.
Перші автобуси в Угорщині.
Перші автобуси в Угорщині.
Перші автобуси в Угорщині.
У випуску угорського журналу Kerekpar-Sport (“Велосипед-Спорт”) за 1 серпня 1899 року з’явилася наступна новина: «Секешфехервар – це перше місто Угорщини, де використовується моторний омнібус-шарабан. Шандор Сігеті відправив свого механіка для вивчення автомобілів, а сам привіз машину для пробної поїздки – від залізниці до виноградників і у зворотній бік. Тестовий запуск мав великий успіх і тому цей фургон був введений в експлуатацію».
Єдине вціліле фото автобусу Daimler Нандора Сігеті, 1899.
Очевидно, що в текст статті закралася помилка. Пана Сігеті насправді звали Нандор, але суті це не змінює, головне – власне факт!
Утім, святкувати перемогу виявилось зарано. Вже у жовтні “Велосипед-Спорт” із сумом повідомляє, що «20-місний автомобільний омнібус транспортної компанії у Секешфегерварі – продається».
Згодом угорським дослідникам вдалося дізнатися, у чому була справа. Розгадку знайшли в номері “Мотор і автомобіль” за 1929 рік.
Виявилося, що перший рейсовий автобус працював всього два місяці. А перестав існувати через численні скарги й навіть судові позови.
«Перший автобус, придбаний Нандором Сігеті в Німеччині, був жахливим монстром, який не мав безшумної пневматики, але катався вулицями Фегервару на залізних колесах так, що підскакував на кожній вибоїні. Можна лише уявити, з яким диявольским брязканням він “мчав”. Вікна тріщали й часом розбивалися, коні дико іржали, а повозки переверталися. Характеризує перший автобусний рейс і те, що лише за перший тиждень на власника було подано 22 позови про відшкодування збитків», – йдеться в замітці.
У першу чергу, на Нандора були страшенно розлючені інші перевізники міста, оскільки дуже боялися, що він забере в них хліб, тобто можливість заробітку. Зокрема згадується історія, що одного разу власника німецького автобусу так сильно побили, що довелося на простирадлі доставляти його до лікарні.
Якось ледь не сталася катастрофа. Автобус мав проїхати через аварійний міст, коли прямував до виноградників. Водій помітив, що міст пошкоджено і в останній момент устиг звернути в бік, тому, на щастя, жоден пасажир не постраждав.
Розповідають, що бідолаха Нандор Сігеті, після стількох лих, домігся аудієнції в тодішнього міністра торгівлі та транспорту і поскаржився на свою долю та відчайдушну боротьбу за прогрес. І нібито міністр втішив його правом купувати бензин без податків.
Однак це не стимулювало бізнес підприємця. Сігеті таки залишив Секешфегервар і вирішив спробувати свою удачу в інших регіонах Угорщини. Зокрема, у Кестхеї та Токаї. Але й там нічого путнього у Нандора не вийшло. У повному розпачі він вирішив емігрувати до Америки. Там провів 7 років, аж тоді повернувся до Угорщини і оселився в селищі Шерегеіш (Феєр медьє).
Лише через багато років удалося дізнатися ще одну цікаву деталь про Нандора Сігеті та його автобус.
Зокрема, берегівська газета “Beregi Hirlap” у 1991 році опублікувала історичний матеріал директора філії Закарпатського обласного державного архіву Дезидерія Фолтина. У статті згадується ім’я Сігеті.
Виявляється, що в лютому 1900 року механік Нандор Сігеті прибуває до Берегова (тоді – Берегсасу) з Секешфехервару. І просить керівників міста надати йому ліцензію для експлуатації автобусного рейсу.
«У своїй заявці він зазначив, що мав намір використовувати два автобуси для рейсу “Берегсас-Мункач”, які могли вмістити 24 пасажирів та подолати зазначену відстань за 1 годину 15 хвилин. Транспортний засіб має окреме місто для вантажів, а взимку автобус всередині обігрівається», – йдеться в матеріалі.
І справді, 25 лютого розпочалося автобусне сполучення між двома містами. Однак тривало воно не довго.
Автобус до Берегсаса.
Що стало причиною скасування рейсу – не зовсім зрозуміло. Припускають, що на заваді могла стати місцева влада, яка почала вимагати хабарів. Або просто – відсутність зацікавленості серед населення.
У будь-якому разі Нандор був змушений знову пакувати свої валізи і їхати далі. Цього разу – до Кестхею.
Місцеві історики, зокрема, віднайшли наступну інформацію:
«31 травня 1900 року в Кестхеї вперше побачили машину, яку не тягнули коні. Нею керував молодий чоловік із Секешфехервару Нандор Сігеті. Місцеві сміливці мали змогу випробувати цей дивний транспорт. І водій із задоволенням взяв їх у першу безкоштовну поїздку. Він подолав дистанцію за маршрутом Кестхей-Хевіз за 1 годину 5 хвилин, але жителі міста вирішили, що ця машина не матиме майбутнього. Вона мала не надто привабливий зовнішній вигляд, автобус їхав повільно і всередині було тіснувато. Тому вже наприкінці дня головний суддя Імре Таках відкликав ліцензію у Нандора Сігеті».
Про подальшу долю автобуса марки Daimler – першої “маршрутки” на Закарпатті, на жаль, нічого не відомо. Ймовірно, Нандор Сігеті позбувся його перед поїздкою в США…
Слід зазначити, що регулярне автобусне сполучення на території тодішньої Угорщини офіційно запустили лише в 1910 році, коли Королівська пошта почала надавати послуги з перевезення посилок та пасажирів у Хорватії, Трансільванії та Верхній Угорщині (Фельвідейку).
А ось перша (експериментальна) автобусна лінія в Будапешті з’явилася лише 1 березня 1915 року. О 7.00 вона стартувала з двоповерховим австрійським Austro-Daimler та одноповерховим бензиновим автобусом угорської фірми “Kistarcsa” на вулиці Андрашші.
Перший рейс в Будапешті – з вулиці Андрашші, 1915.
За деякими даними, саме в цей час на Закарпатті знову з’являється рейсовий автобус, який запропонував свої послуги пасажирам за маршрутом “Мункач-Берегсас”. На жаль, про нього нам наразі не вдалося знайти жодної інформації, крім фотографії, що розмістили нещодавно у соцмережі Facebook.
Рейс “Мункач-Берегсас”, 1915.
Перший автобус по Ужгороду почав здійснювати перевезення значно пізніше – у лютому 1923 року. Довжина маршруту була близько 3 км – він проходив через сучасний пішохідний міст і площу Театральну. Автобус міг перевезти 30 пасажирів.
Перші міські рейсові автобуси в Ужгороді.
У березні 1926-го приватна фірма виграла право на перевезення пасажирів кількома автобусами за маршрутом від театру до залізничного вокзалу, і в зворотньому напрямку. Звісно, це також викликало чималий спротив у інших приватних перевізників. Але цього разу технічний прогрес нарешті відсвяткував свою перемогу.
