Мукачево немає виходу до моря чи, тим більше, до океану, а річка, яка протікає в місті ніколи не могла приймати великі теплоходи. Та саме під назвою «Мукачево» океанами плавали великі судна.
Існує легенда про те, що колись річка Латориця, яка протікає в Мукачеві була більш повноводною і тут плавали кораблі. Нібито під час чистки русла було знайдено якір, який зараз розташований біля мосту. Та цю історію ставлять під сумнів багато істориків. Чи могла бути гірська річка настільки повноводною, щоб по ній плавали кораблі такого масштабу зараз дослідити важко. Через Мукачево і справді проходили торгові шляхи, але вони були сухопутними. Якби тут плавали великі кораблі залишилась би хоч якась гавань, історичні фото чи ілюстрації. Тож достовірного підтвердження про судноплавне Мукачево немає. Місцеві жителі розповідають, що якір тут міг з’явитись, як реклама однойменного закладу в радянські часи. Або як християнський символ миру.
Та все ж Мукачево пов’язане з мореплавними шляхами. У 1965 році на воду був спущений теплохід під назвою «Мукачево». Свій перший рейс теплохід здійснив до берегів Куби. Туди відправили металообробні станки, які виготовили на Кіровському заводі неподалік Мукачева. Можливо саме через це і виникла ідея дати теплоходу назву нашого міста. Єдине фото лайнера було зроблено в порту Іспанії.
Лайнер «Мукачево» побував біля берегів Сінгапуру, Таїланду, В’єтнаму, Голландії, Німеччини, Польщі. Побував в Африці, Азії та Америці. От тільки ніколи він не був в Мукачеві назву якого отримав. Це й неможливо. Бо в радянські часи Латориця, як і зараз, була мілководною гірською річкою.
Цікаво, що капітан судна Яків Бахонько надсилав вітання на свята очільнику міста Мукачева, а ще в листах розповідав про досягнення однойменного теплохода та те де побувала команда та що бачила. А адміністрація міста в свою чергу запрошувала членів екіпажу в гості до мальовничого міста. Екіпаж корабля приїздив в Мукачево, а наші посадовці їздили до Одеси, коли корабель стояв там
