В багатьох європейських країнах друга хвиля коронавірусу з прогнозу перетворилась на реальність. Однак реакція влади на неї в різних державах - різна. Від майже повного домашнього режиму і комендантської години по ночах до закликів просто продовжувати носити маски та мити руки
Про це детально у матеріалі від ВВС Україна.
Розмова про те, де шукати баланс між боротьбою з епідемією і збереженням економіки, триває, але підходи дещо змінюються. Чи з'явилася за пів року різних обмежувальних заходів чітка формула того, як впливають обмеження на захворюваність, з одного боку, і на економіку - з іншого?
Очевидно, що посадовці прагнуть діяти точково, щоб скоротити економічні збитки, яких завдає сувора ізоляція.
"Ми не можемо дозволити вірусу закріпитися. Ми маємо зробити так, щоб навантаження на систему охорони здоров'я не стало нестерпним. Але треба визнати, що економічні й соціальні наслідки ще одного загальнонаціонального локдауну будуть надто суворими", - заявив британський міністр фінансів Ріші Сунак, аргументуючи новий підхід влади Великої Британії до епідемічних обмежень.
Співрозмовники ВВС вважають, що чітких розрахунків, як і раніше, не існує.
На думку Івана Корольова, доцента економіки у Бінгемтонському університеті, США, епідемічна статистика все ще надто розпливчаста для того, щоб адміністрування було дійсно точковим.
"Перший з головних показників - скільки людей вже перехворіло. Другий фактор - скільки має перехворіти без жодних заходів для того, щоб отримати колективний імунітет", - пояснює Корольов.
"Можна суто математично показати, що на запитання про те, скільки перехворіло, немає однозначної відповіді. Для Нью-Йорка і багатьох інших міст цей показник може варіюватися від 5% до 65%", - говорить вчений.
Не простіше і з колективним імунітетом: за одними розрахунками, перехворіло 60-70%, за іншими - цей поріг опускається аж до 15%.
"Ми не знаємо ні скільки перехворіло, ні скільки має перехворіти, щоб епідемія закінчилася сама по собі", - констатує Корольов.
В Англії з минулого тижня діє триступенева шкала обмежень, які посилюють залежно від статистики захворюваності.
У Лондоні, наприклад, з кінця минулого тижня не можна відвідувати чужі будинки і збиратися компаніями в приміщеннях. Ресторани і паби мають закриватися не пізніше 10 вечора, а продавати їжу після цього часу можна тільки на винос.
"Епідеміологія, економіка, фінанси - уряд бере до уваги багато чинників. Уряд - це жонглер, який намагається жонглювати дуже великою кількістю кульок, і кількість кульок постійно змінюється і часто збільшується", - каже Євген Ниворожкін, професор економіки з Університетського коледжу Лондона.
Чи означає це, що, намагаючись стримати коронавірус, влада, як і раніше, рухається навмання?
"Британський уряд діє абсолютно навмання, - переконаний Євген Ниворожкін. - Жодної формули, жодного конкретного очікування від чинних заходів немає. І в цьому нічого страшного немає. Ми робимо те саме, коли моделюємо економіку, - іноді все йде не за планом, не так, як передбачалося".
Співрозмовники ВВС підкреслюють, що в економічні складові "ковідного рівняння" варто закласти не лише втрати від скорочення споживання чи переведення працівників на віддалений режим, але й те, як безробіття або прогалини в навчанні вплинуть на кар'єрні перспективи молоді чи на здоров'я тих, кого звільнили з роботи.
"Якщо школи закривають, діти не отримують освіту, то в майбутньому вони матимуть нижчу зарплату, а це може призвести до зростання злочинності, погіршення здоров'я та інших наслідків, які зараз навіть складно оцінити" - каже Іван Корольов з Бінгемтонського університету.
До цього додається ще один фактор - знервованість політиків, які намагаються маневрувати між боротьбою з епідемією і підтримкою економіки.
"Всі політики турбуються про електорат - одна частина електорату хоче більше обмежень, а інша - менше. І якщо ситуація погіршиться, то відмову від обмежень використають для того, щоб звинуватити уряд" - підкреслює Євген Ниворожкін.
Його колега з США вказує, що обмежувальні заходи в різних американських штатах дуже залежать від того, представники якої партії там при владі.
"Демократичні виборці виступають за жорсткі обмеження, в республіканських штатах - за більш м'які. І навіть якщо рекомендації епідеміологів однакові для всіх штатів, політики можуть підлаштовуватися під очікування і запити електорату", - говорить Іван Корольов.
У цій ситуації один з небагатьох чітких і відчутних показників - кількість лікарняних ліжок для важких хворих.
"Якщо ми знаємо, що найближчим часом захворюваність зростатиме, а місць в лікарнях мало, то, напевно, це має слугувати сильним аргументом на користь обмежень. Складно зрозуміти, що нам робити у довгостроковій перспективі, але в короткостроковій, якщо ми знаємо що лікарні заповнюються і зростання триває, треба щось робити", - вважає Іван Корольов.
Наскільки точно прорахують це "щось" і якою мірою це залежатиме від побоювань політиків у тому, що їх звинуватять у бездіяльності, - запитання, на яке точної відповіді у більшості країн світу поки немає.
