2020-й був ідеальним роком для виробників серіалів. Ми всі змушені були значно більшу частину часу, ніж раніше, проводити вдома, а незліченні серіали на всі смаки покращували нам настрій, зіпсований епідемією та карантином
Упродовж дуже тривалого часу, заламуючи руки й кусаючи губи, hromadske обирало 10 найкращих серіалів року. Чудових було безліч, і якщо хтось не знайде свого улюбленого — зважте на нашу суб’єктивність. Так, ми теж дуже шкодуємо, що «Ферзевий гамбіт» не вліз — він саме був 11-им!
Аутсайдер (The Outsider), США
Перший серіал року. Він примусив шанувальників творчості Стівена Кінга та й загалом усіх любителів містики, міцно пов’язаної з життєвою драмою, прикипіти до телепродукту кабельного каналу HBO.
Історія стародавньої істоти, здатної перетворюватися на інших людей і харчуватися людським стражданням, так уміло була створена шоураннером Річардом Прайсом («Одного разу вночі») і командою акторів (Бен Мендельсон, Синтія Еріво, Білл Камп, Падді Консідайн та інші), що серіал відразу став лідером за переглядами в післяноворічний час і посів перші місця й серед екранізацій Кінга, і серед серіалів НВО.
До того ж він має цікавий задум і кінематографічно розроблений як візуальний концепт, зі своєю загадковою атмосферою трилера, повільною ритмікою, специфічними ракурсами й затемненими кадрами. Особливий серіал, який майстерно тримає інтригу до самого фіналу.
Краще подзвоніть Солу — 5 (Better Call Saul), США
Уже 5-ий сезон поспіль, із року в рік, цей серіал залишається шедевром на всіх рівнях творення! Приємно, що до цього доклалася й режисерка українського походження Лариса Кондрацька.
За історію злету й падіння адвоката Джиммі МакГіла треба уклінно дякувати шоураннерам Вінсу Гілігану і Пітеру Гулду, творцям «Пуститися берега» — найкращого серіалу всіх часів.
Його приквел, яким є «Краще дзвоніть Солу», унікальний уже як ідея. Але його виконання… варто вивчати в інститутах і на курсах з кінопрофесій: як написані діалоги, як їх втілили актори Боб Оденкірк, Джонатан Бенкс, Рія Сігорн чи Джанкарло Еспозіто і як це зняли ті ж Гіліган і Гул, та й Кондрацька теж. А Оденкірк у ролі Джиммі досягає вершин майстерності, зображаючи генія юриспруденції, побитого шашелем.
Розроби (Devs), США
Вигадати щось нове в науково-фантастичному жанрі — уже фантастично. Однак Алекс Гарланд, автор «28 днів по тому» і «Пекла» та режисер «Ексмахіни» й «Анігіляції», — один із тих, хто зміг. До того ж у темі про винайдення машини часу, яка в цьому разі здатна повернути винахіднику його сім’ю, втрачену в автокатастрофі. Інтрига будується на тому, що машина дає змогу побачити й майбутнє, але тільки до однієї події — не далі.
Натомість 8 епізодів серіалу — це не просто історія з інтригою, це кінематографічне задоволення. І йдеться переважно не так, про що розповідається, як про те, як це показується. Серіал оповитий медитацією руху й звуку, це втілено неквапливим пересуванням камери та самих героїв і мінорним саундтреком. У кадрі — яскраві кольори. Поза кадром — вимога подумати, чи справді треба змінювати минуле, яким є твоє теперішнє життя і яким може бути майбутнє.
Усе це, разом із довгим розвитком ідеї, змусило деяких глядачів стукати пальцями по клавіатурі, вибиваючи хейтерські пости. Але це не здатне змінити чарівливу красу «Розробів» і їхню несумнівну оригінальність.
Я знаю, що це правда (I Know This Much Is True), США
«Хто ж є батьком близнюків Бердсі?» У 6-серійному мінісеріалі каналу НВО це головне питання (на кшталт лінчівського «Хто вбив Лору Палмер?»). Але воно не головне для сприйняття серіалу.
Його центром є роль Марка Руффало («Темні води»), який вражаюче грає одночасно обох братів. Один — гладкий, підстрижений; він психічно хворий. Другий — звичайний, зарослий і турбується про першого, попри те, що сам ледь живий після смерті своєї дитини, розваленого шлюбу. Він також стоїть на порозі відкриття прихованої мамою таємниці про їхнього батька.
Багатство емоційних відтінків і глибина драми, очевидно, сягає корінням однойменного роману Воллі Лемба, який і екранізував Дерек Сієнфранс. Але саме Руффало це реалізує в кадрі, коли його герой бореться з демонами минулого і теперішнього, страждаючи й намагаючись винести на своїх плечах усі проблеми сім’ї, від дитинства і до сьогодення. Напружено й болюче, але варте переживань.
Монстр з Мартфу (A Martfüi Rém — A Sorozat), Угорщина
Ідеальний приклад тісної співпраці мистецтва і комерції. Маємо серіал, який запропонував зробити стримінг Netflix на базі вже відзнятого і випущеного однойменного фільму 2016 року. Причому серіал створював той самий режисер, Арпад Сопсіц, із тими самими акторами.
Двогодинний фільм про найвідомішого в Угорщині комуністичних часів серійного вбивцю розширили до 3-х годин (4 серії). Це дозволило не поспішати з викладенням сюжету розслідування в 1960-х роках і приділити увагу слідчим, жертвам і самому вбивці.
Сопсіц, один із кращих у новій генерації угорських режисерів, робив усе вільно, без кліше поліцейських процедуралів, без потреби розважати та без лицемірної політкоректності. Тому вийшло подекуди жорстко, реалістично й навіть натуралістично, як і має бути в кіно про насилля. Таким чином серіал шокує, показуючи весь жах убивства. Водночас залишаючись мистецьким явищем, що трапляється нечасто.
Злочинець-2 (Criminal: UK), Велика Британія
Якщо минулого року ідею «кімнати допитів» після Великої Британії реалізували в аналогічних декораціях з іншими акторами та історіями у Франції, Іспанії та Німеччині, то цього року Netflix випустив лише британське продовження.
Але воно перфектне! 4 серії, по 45 хвилин кожна, — це справжня акторська, сценарна і режисерська еквілібристика. Майже все це відбувається в тих самих чотирьох стінах. Актуальні й закручені, соціальні та винахідливі, всі чотири історії об’єднані лише слідчими та двома кімнатами, розділеними склом-дзеркалом. Вони дають зрозуміти сучасні проблеми, узагальнюючи суспільство, з іншого боку, конкретизують ці проблеми зовсім не плакатного ґатунку.
Яка відповідальність за хибні звинувачення у «сексуальних домаганнях», коли у звинувачуваного руйнується життя? Якщо вбивця — жінка, а не, як звикли, чоловік? Якщо докази хибні, і наклеп призвів до смерті? А якщо злочинець пропонує співпрацю?.. Еталон детективу — у драмі сучасності.
Дес (Des), Велика Британія
Після «Мовчання ягнят» образи серійного вбивці та форма фільмів такого штибу стали одноманітними. «Дес» — це нововведення: жодних деталей із минулого, жодного натуралізму, події відбуваються тут і зараз, а образ убивці, зіграного Девідом Теннантом («Джессіка Джонс»), більше не має присмаку інтелектуальності.
Жах твориться беземоційністю і похмурістю героя, який вбивав знічев'я, і його гомосексуальність була приблизно такого ж непевного характеру. Пошуки жертв, намагання довести в суді злочини й написання біографії про вбивцю — три головні сюжетні лінії, які, наче пітон, огортають глядача й не відпускають, допоки не закінчаться три серії цього мінісеріалу.
Історичні події, покладені в його основу, звісно, додають магнетизму, примушуючи глядача шукати додаткову інформацію про персонажа. І це особливо добре, бо серіал ще й учить певним речам. Як написано: «хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає».
НФ8 (NF8), Південна Корея
Незвичний для корейського телебачення, вдвічі менший за стандарт, серіал лише з 8 епізодів, однак по вінця сповнює душу драмою й лірикою. Його футуристичні теми так міцно пов’язані з реальністю — фактично виходять із неї, — що глядач не відділяється від нашого часу, а просто переходить у майбутнє зі зрозумілим багажем і цілком підготовлений.
Людиноподібні роботи доглядають за старенькими; віртуальне кохання; штучний інтелект пророкує події на кожен день; одну особистість «підселяють» у тіло з іншою особистістю; метеорит, чию орбіту НАSА не вдалося змінити, має знищити Землю — усе це легко уявити вже завтра або зовсім скоро.
Й у «НФ8» це так само легко, без шорсткості, утілюється. Тут герої природні, зі своїми негараздами. Вони живі, тому й переконливі, і, торкаючись пекучих запитів життя, дають глядачу повною мірою відчути й зрозуміти можливі проблеми інших. Бо фантастика тут є лише приводом для розмови про буденність.
Розслідування (The Investigation), Данія, Норвегія, Швеція
Ідеальний серіал і один із найважчих для сприйняття, попри те, що в кадрі нема жодного вбивства, жодної краплини крові чи трупа. Лише йдеться про вбивство. І проводиться максимально детальне розслідування, аби довести, що один мільйонер, любитель БДСМ і снаф-порно, навмисно і нечувано жорстоко вбив журналістку, яка прийшла на його приватний підводний човен взяти інтерв’ю.
За своєю формою цей детектив, позбавлений флешбеків, демонструючи лише теперішнє, дуже нагадує британський «Дес» — ще й тому, що зроблений на основі правдивої історії. Тільки тут злочинця взагалі не показують, натомість під збільшувальне скло потрапляють учасники розслідування — шеф поліції та батьки жертви. І загалом ідеться про те, на що готові люди, які жадають, аби за жертву настала відплата.
Серіал особливо доречний любителям скандинавських телешоу на кшталт «Вбивства», «Капкану» чи «Вістингу».
Корона-4 (The Crown), Велика Британія
Нинішній європейсько-американський скандал навколо 4-го сезону цієї мегаломанської епопеї про британську королеву доводить, наскільки багато поглядів прикуто з обох боків Атлантичного океану до монархічного рудимента і подій навколо нього.
Скандал був спровокований реакцією глядача на особливо експресивне демонстрування в серіалі драматичних сімейних стосунків принца Чарльза і принцеси Діани. А оскільки Діану завжди любили, а до Чарльза після її смерті почали відверто неприязно ставитися, глядач посилив цю неприязнь листами ненависті й навіть погрозами в бік королівської родини.
Утім насправді серіал вищий за всілякі плітки, нарікання та ноти протесту. Це красиве і розумне кіно, де винахідливо підмічені й показані деталі працюють як елементи великого і сміливого задуму — продемонструвати наругу над людиною, яку вчиняє будь-яка корона та всі її власники.
Матеріал підготований журналістами Громадського