Цими днями громадськість краю згадує березневі дні 1939 року, коли у місті Хуст було проголошено про створення незалежної держави Карпатська Україна
Інформує Irshava News.
В контексті цих подій згадується і бій на Красному полі, де слабо озброєні та ненавчені загони Карпатської Січі зробили відчайдушний спротив наступу регулярної угорської армії. Той бій закінчився поразкою січовиків та чисельними жертвами з боку оборонців. Про ці події написано чимало і про них знає кожен, кому цікава історія нашої країни та краю. Але окрім цього були ще й інші більші чи менші сутички, які також, в силу об’єктивних та суб’єктивних причин закінчилися поразкою оборонців. Винятком у цьому переліку став бій у селі Шаркадь (нині село Горбок) тодішнього Іршавського округу. Бій, де було повністю розгромлено загін угорських окупантів, взято полонених та чисельні військові трофеї. Той бій призупинив наступ угорців на іршавському напрямку аж на дві доби. Виникає закономірне питання: хто зумів розбити загін нападників і як відбувалися події того дня?
Про це також пише Андрій Світлинець у дописі на Фейсбуці.
Після Віденського арбітражу Підкарпатська Русь втратила 1.500 кв.км території (разом з Ужгородом, Мукачевом та Береговом) на користь Угорщини і з’явився новий кордон між двома сусідніми країнами. Пролягав він від околиці Ужгорода (Доманинці), огинав Горонду, потім дугою через Росвигово охоплював Мукачево, затим різко повертав на південь, обходив село Шаркадь (теп.Горбок) та ішов униз до Севлюша (теп. Виноградово), проходив через Тису та упирався у дійсний кордон з Угорщиною. По волі випадку невеличке і нічим непримітне село Шаркадь опинилося на самому кордоні, який проходив за декілька сотень метрів від крайніх хат. Сюди, на початку листопада 1938 року, чехословацька влада переводить із села Чома (бо опинилося в Угорщині) прикордонну заставу, яка розквартирувалася у місцевій школі і приступила до охорони ввіреної їх території. Прикордонний взвод, т.зв. STOS (straz obrany statu) «Шаркадь» знаходився на східному фланзі і входив у склад роти STOS «Кольчино». У склад загону, який очолював старший фінансовий працівник Мареш, входило 28 чоловік. Переважна більшість складали чехи і словаки, але були і місцеві хлопці з Іршавщини: чотар Василь Попик (с. Суха), Антон Повх (с. Луково), Михайло Семак (с. Білки). Згадується ще один прикордонник із с Стройно, що на Свалявщині, але ім’я його невідоме. Також у селі діяв ще невеличкий загін місцевих січовиків, який очолював учитель Гриць Руденко, емігрант із Східної України. У цю групу входили Павло Варга, Василь Федорко, Іван Туряниця, Іван Кенийз, Василь Данканич та Іван Шебела. За свідченнями старожилів, між прикордонниками та місцевими жителями були добрі товариські стосунки і, у вільний від служби час, вони часто зустрічалися, співали українських пісень. За свідченням Василя Попика, він часто говорив про них і називав їх «приятелями». Також згадував про галичан, які жили в селі. (Напевно це має відношення до приїжджих, бо відомо, що в селі деякий час перебував відомий український письменник Улас Самчук, який тоді працював референтом пропаганди УНО в Хусті та одночасно писав статті до нью-йоркської газети «Свобода» і паризької «Українське слово»). Отже, можемо констатувати, що, на відміну від багатьох місць, де місцеві січовики конфліктували із чеськими урядовцями, у Шаркаді між прикордонниками та січовиками були добрі товариські стосунки.
Про те, що відбувається на міжнародній арені навколо Чехословаччини прикордонники безумовно знали, і всі з тривогою чекали, як будуть розгортатися подальші події. 14 березня німецька армія без бою анексувала територію Чехії, а Словаччина проголосила свою незалежність у союзі з нацистами. Того ж дня, 14 березня, угорськими військовими підрозділами були атаковані прикордонні застави та пости у Доманинцях, Кольчино, Підмонастир, Лалово, Залуж, Макарьово. Почався організований відступ чеського війська.
Також було відомо, що 15 березня в Хусті має відбутися Сойм і проголошення Карпато-Української держави та про те, що на цей день угорці готують загальний широкомасштабний наступ та окупацію краю. Наказу на відступ застава «Шаркадь» не отримала і тому приготувалися до зустрічі ворога. Розвідка доносила, що навколишній ліс зі сторони Макарьова та Нового Села заповнений угорським військом. Вранці 15 березня, о 6-й годині ранку із сторони села Берегуйфалу (з 1925 р. – Нове Село) з лісу вийшли угорські солдати і, наблизившись до села, обстріляли приміщення школи, де розташовувалися чехословаки. Прикордонники дали кілька попереджуючих пострілів, але це не подіяло. І тоді замасковані кулеметники відкрили прицільний вогонь на знищення ворога. До них приєдналися інші бійці та місцеві січовики, які вели вогонь із будинків. Бій тривав декілька годин і закінчився поспішною втечею нападників. Особливо відзначився кулеметник Ваньга, який зумів знищити та розсіяти переважну більшість угорського загону. На полі залишилося 9 убитих та 12 поранених, ще 3 угорців було захоплено в полон (за іншими даними 7 убитих, 18 поранених, 11 полонених). За допомогою місцевих жителів на шкільний двір позносили убитих та поранених, повизбирували зброю та велику кількість військового спорядження, яке поспішно тікаючи покидали нападники. Запанувала тривожна тиша – всі чекали повторення атаки, бо знали, що навколишній ліс кишить ворожими солдатами. Пройшло декілька годин. Десь близько полудня прикордонники отримали наказ залишити село і покинути територію щойно проголошеної Карпатської України. Командувач чехословацькими військами на Закарпатті генерал Лев Прхала видав наказ на евакуацію. Підрозділ прикордонників та група шаркадських січовиків близько 17.00 організовано прибули до Іршави, де січовики передали два вози трофейної зброї та амуніції іршавському гарнізону. Тут, в Іршаві, місцеві прикордонники (Попик, Повх та Семак) повертаються додому, а чехи, разом з полоненими угорськими солдатами, відправляються до Хуста, де з’єдналися з іншими підрозділами. В подальшому вони відступили до Румунії і вже звідти були інтерновані на батьківщину.
Як показав час, бій у Горбку став єдиною успішною сутичкою, в якій угорський загін був знищений та відступив так і не захопивши нашу територію. Також ця подія призупинила наступ ворога на Іршавському напрямку аж на два дні, таким чином не давши розділити чехословацьке військове угрупування на декілька частин. І хоча локальна перемога не могла зупинити подальший наступ угорської армії та саме такі маленькі перемоги дали можливість 15 березня провести Сойм Карпатської України, що зумів проголосити про створення української держави за Карпатами.
Інформація підготовлена на основі матеріалів приватного архіву родини М.В.Попик, статті Кобаль М.В. «Спогади про події березня 1939 р. у с. Шаркадь (нині Горбок) Іршавського р-ну, Закарпатської обл. та дослідницьких матеріалів Андрія Світлинця».
