Дивні хвороби та кінець світу: як 2021 рік уявляли у фантастичних фільмах

"Місяць Нуль Два" (Moon Zero Two), 1969, Велика Британія

Ласкаво просимо на Місяць. Звідси можна вирушити далі на Марс та Венеру, або випробувати вдачу і влаштуватися шукати корисні копалини на просторах супутника Землі.

З визначних пам'яток - монумент на місці, де ступив на поверхню Ніл Армстронг та бар, у якому немає справжнього віскі, бо ж "далеко від Шотландії", але можна замовити дистильованого ракетного палива - при бажанні, з капустяним соком. Цей коктейль тут зветься "Зелена Мері".

Космічний пілот Кемп заробляє на життя тим, що збирає металобрухт у відкритому космосі. Він знайомиться з чарівною Клем, вона прилетіла до брата, який став шукачем на Місяці і зник.

Протягом нетривалого розслідування герої виявляють, що у всьому винні роботодавці Клема, місцева корпорація, яка планує подальше дослідження космосу і його монополізацію. Фільм перетворюється на справжнісінький космічний вестерн. Герої літають верхи на метеорі, стріляються з модернізованих револьверів у преріях Місяця і б'ються у позбавленому гравітації салуні.

"Ми всі тут іноземці. І завжди будемо", "можливо, нам й не варто було приходити сюди" - філософствують головні герої. Але якщо вони знайшли один одного і покарали негідників, то, може, й варто.

"Сестринство" (The Sisterhood), 1988, США

Попередній фільм небагато розповідає про те, що відбувається на Землі у 2021 році, поки герої досліджують космос. А от "Сестринство" стверджує однозначно - справи кепські.

У постапокаліптичному пустельному світі владу захопили найбрутальніші з чоловіків і тероризують усіх, хто намагається спокійно жити, а особливо жінок, яких тримають у рабстві.

Деякі з жінок, унаслідок ядерного голокосту, отримали магічні сили. Тепер вони розуміють тварин, володіють телекінезом та вміють "стріляти" лазерами з очей. Від чого стали лише більше потерпати від чоловіків, які оголосили чергове "полювання на відьом". Та, звісно, "нові амазонки" починають визвольну боротьбу.

Герої б'ються на мечах, використовують луки і вогнепальну зброю, скачуть верхи та переслідують один одного на автомобілях. Завдяки такому поєднанню "Сестринство" нагадує щось середнє між "Конаном-варваром" та "Шаленим Максом" - але позбавлене бодай якоїсь логіки.

"Джонні Мнемонік" (Johnny Mnemonic), 1995, США-Канада

У світі - пандемія невиданої до цього хвороби СВНС, синдром виснаження нервової системи. Ще відома як "Чорна трясучка" - летальна хвороба, яка супроводжується втратою контролю над своїм тілом.

Кіану Рівз грає контрабандиста, який транспортує інформацію прямо в імплантаті у своєму мозку. Для цього йому навіть довелося стерти дитячі спогади. Він під'єднує собі провід до потилиці, носить стильний костюм і часом занурюється у віртуальну реальність - і все це за кілька років до ролі Нео в "Матриці".

Рівз прокидається 17 січня 2021 року і готовий до нового завдання. Цього разу йому потрібно транспортувати нечувані 320 гігабайтів - викрадену інформацію про дослідження хвороби.

Виявляється, фармацевтична корпорація давно знайшла ліки, але не поспішала їх оприлюднювати з комерційних причин. Сучасна реальність красномовно ілюструє переваги конкурентного ринку, коли вже розроблено кілька вакцин від Covid-19 і їх почали застосовувати.

Звісно, корпорація намагається зупинити Рівза, на нього полюють якудза і божевільний священник-кілер у виконанні Дольфа Лундгрена. Але за допомоги підпільного руху опору героям вдається зробити те, до чого сьогодні закликає ВООЗ. Вони публікують інформацію про лікування хвороби у вільному доступі, за звичкою поширивши формули по телебаченню: "Тримайте ваші відеомагнітофони напоготові, ми маємо для вас ліки!".

"Це все про любов" (It's All About Love), 2003, Данія-США

Хоакін Фенікс, володар Оскара за минулорічну роль у "Джокері", грає Яна Марцевскі, який прилітає з Польщі у Нью-Йорк, аби юридично завершити розлучення зі своєю дружиною, фігуристкою Еленою.

"Це було спекотне літо 2021 року" і автори фільму вирішили не зупинятися на одній версії проблем майбутнього. Вирує загадкова хвороба, люди помирають прямо на вулиці, а перехожі підкреслено байдуже переступають через мертвих і далі йдуть у своїх справах.

"Кажуть, це переважно самотні чи сумні люди. Часто це діти, це потрапляє в серце і б'є ... і ти вмираєш. Лікарі поки не знають, що це. Певно, це серце".

Окрім того, слідом за спекою, сніг починає засипати Нью-Йорк, Венецію, Париж. А людей в Уганді більше не тримає сила тяжіння і вони здіймаються в небо, якщо не прив'язали себе мотузкою. І так, ніби всього цього мало, Елену планують замінити на її клонів, які мають продовжити займатися фігурним катанням замість неї.

"Хаос у світі лише відображає душу людства" - єдине пояснення, яке можна почути у фільмі. Якщо ж вам цього недостатньо і ви геть заплуталися у тому, про що мова, то саме час згадати назву фільму. Це все про любов.

"Шукаю друга на кінець світу" (Seeking a Friend for the End of the World), 2012, США

Кінематограф завжди був щедрим на історії про кінець світу, а завдяки пророцтвам індіанців мая, які, за деякими трактуваннями, очікували цю непересічну подію у 2012 році, кількість стрічок на тему зросла ще більше.

"Шукаю друга…" - один з низки фільмів цього періоду, але він відрізняється від інших бодай тим, що оптимістично переніс влучання астероїда у Землю в недалеке майбутнє - на 2021 рік.

Іншою відмінністю від звичних голлівудських стрічок є те, що Брюс Вілліс не потрапив у цей фільм і від астероїда людство рятувати нікому. 21 день до завершення всього - саме час подумати про важливі речі.

Дошки оголошень рясніють повідомленнями про продаж наркотиків, бажання втратити цноту і послуги найманих убивць, якщо очікування здаються занадто болісними.

Одні влаштовують оргії та вуличні погроми, інші будують бомбосховища, дехто - продовжує ходити на роботу, яким безглуздим би це не здавалося, а дехто, як головні герої у виконанні Стіва Карелла та Кіри Найтлі, вирушають на пошуки дорогих їм людей. Та головне - знаходять один одного.