Через карантин школи та виші в усьому світі тимчасово перейшли на дистанційне навчання. Україна тут не є винятком. Хоч це і стало стресом для всіх учасників освітнього процесу, які були змушені поспіхом засвоювати нові для себе інструменти та методики, пише 24 канал.
Як "пережили" дистанційне навчання українські школи?
Для всіх без винятку учасників навчального процесу переведення на дистанційне навчання у березні стало несподіванкою. І точно ніхто не міг очікувати, що це все затягнеться на понад три місяці.
Як вчителям, так і учням та їх батькам довелося екстрено опановувати нові для усіх платформи. А керівникам закладів – вчитися організовувати навчальний процес за незвичних умов так, щоб це було максимально зручно та ефективно.
Директорка київської спеціалізованої школи №76 імені Олеся Гончара Олена Знак у коментарі сайту 24 каналу розповіла, що, коли оголосили про карантин, усі розраховували провести вдома максимум півтора тижні – до весняних канікул. Коли стало зрозуміло, що це – надовго, вчителям та учням довелося у шаленому темпі опановувати дуже багато засобів.
Буквально за тиждень-два після канікул все налагодили: склали розклад онлайн-уроків, вчителі проводили заняття у ZOOM та Skype, всі завдання публікували на сайті. Крім того, діти могли будь-коли повернутися до матеріалу, який подав учитель, щоб розглянути його ще раз.
Ми намагалися зробити усе якнайкраще, але це було дуже складно. Робота тривала 24/7, тому що дитина могла прислати завдання і об 11 вечора, а через 5 хвилин телефонувати й запитувати, яка оцінка. Але ми, я вважаю, впоралися. Якщо, не дай Боже, таке знову буде, уже маємо певний досвід,
– розповіла Олена Знак.
Тут же з'ясували, що існує проблема у технічному забезпеченні: багатьох дітей батьки відвезли з міста і ті взагалі не мали доступу до інтернету.
Подібний досвід – і у школах маленьких населених пунктів. Так, директорка Дубівського НВК (Черкаська область) Ніна Косаринська розповіла сайту 24 каналу: спочатку вивчали, які є ресурси і можливості, спробували працювати на різних платформах. Потім кожен учитель знайшов для себе ті інструменти, які йому підходять, і почав їх використовувати.
Не всі учні мають доступ до інтернету чи потрібні гаджети / Фото unsplash
Головна проблема тут, знову ж таки, у тому, що не у всіх школярів є доступ до інтернету та необхідні для дистанційного навчання гаджети. Крім того, у багатьох сім'ях – кілька дітей, а ноутбук чи сучасний смартфон є лише один. Відповідно, немає можливості всім одночасно слухати онлайн-уроки чи виконувати завдання.
Те, що пропонують у положенні про дистанційне навчання – щоб усе було за розкладом – у нас зробити нереально. Тому я більше схиляюся до того, що це має бути у гнучкому режимі. Я особисто, як учитель, давала на виконання завдань достатньо часу, щоб у сім'ї могли самі розподілити, хто коли працює за комп'ютером,
– пояснила Ніна Косаринська.
Хто зовсім не мав доступу до інтернету і технічних можливостей, спілкувалися з учителями по телефону, дивилися уроки по телевізору, а перед оцінюванням передавали на перевірку свої зошити. Також були діти, які не йшли на контакт і взагалі не працювали дистанційно. Цього разу їх оцінювали за тими результатами, які ті мали до 12 березня.
Крім того, керівникам закладів було важко контролювати роботу вчителів, оскільки в Україні просто не існує єдиної платформи для всіх. Тому тут все будувалося, в основному, на довірі.
Висновки та результати "карантинного" навчання
Дослідження низки організацій та відгуки учасників освітнього процесу вказують на те, що більшість батьків і вчителів переконані: діти матеріал, здобутий дистанційно, засвоїли. Деякі школи мають намір частково продовжити використовувати елементи такого навчання в подальшому. А найпоширенішою проблемою стало те, що не всі учні виходять на зв'язок та виконують завдання, задані педагогами віддалено.
Так, Державна служба якості освіти України провела онлайн-опитування керівників шкіл, вчителів, батьків та учнів старших класів. 55% опитаних учнів (24 087 осіб) та 50% батьків (60 569 осіб) зазначили, що формат дистанційного навчання їм сподобався. Тоді як 45% учнів (20 001 особа) і 48% батьків (57 858 осіб) дали негативний відгук. Тобто думки розділилися майже порівну.
Батьки, яких така форма навчання не задовольнила, навіть створили на сайті президента України петицію з вимогою "відмінити дистанційне навчання для всіх учнів з нового навчального року", яка уже набрала понад 16 тисяч голосів.
Петиція на сайті президента / скріншот
Бажання використовувати технології дистанційного навчання після завершення карантину висловили 41% опитаних учителів, 54% зазначили, що будуть використовувати їх частково, а 5% звертатися до технологій дистанційного навчання більше не планують.
Також з результатів дослідження можна зрозуміти, що не всі заклади отримали достатньо підтримки від місцевих органів управління освітою.
Чи отримували допомогу заклади освіти / опитування Центру якості освіти
Центр інноваційної освіти "Про.Світ" своєю чергою визначив 10 найпоширеніших проблем, з якими зіштовхувалися учасники освітнього процесу під час реалізації дистанційного навчання. На першому місці – ігнорування такого навчального процесу учнями. Далі йде відсутність попереднього досвіду та труднощі, пов'язані зі збором дітей онлайн у один час.
З якими проблемами зіштовхувалися у школах / опитування Про.Світ
Керівники навчальних закладів у цілому підтвердили 24 каналу вищезазначене. А також додали: на рівень знань школярів ці місяці дистанційного навчання особливим чином не вплинули. Подекуди результати навіть стали кращими.
Олена Знак говорить, що проведення моніторингу знань, які учні столичної школи отримали протягом дистанційного навчання, заплановано на вересень. За підсумками навчального року ж можна зазначити, що суттєвих відмінностей у отриманих результатах немає.
Якщо дитина хоче вчитися і якщо батьки у цьому зацікавлені, то вона буде в будь-якій формі це робити. Підготовка до уроку і виконання завдань після – на сумлінні кожного учня і вчителя,
– наголошує Олена Знак.
Ніна Косаринська своєю чергою зазначає: у сільській школі результати деяких старшокласників справді покращилися. Йдеться про обдарованих школярів, які дещо лінувалися виконувати усі завдання за звичного процесу навчання, але наразі знайшли потрібну мотивацію.
В цілому тут рівень, на який вийшли у кінці року, приблизно на один-півтора бали відрізнявся від того, на який розраховували за очного навчання. Це підтверджують і результати ДПА – багато оцінок достатнього та високого рівня. Однак, якщо все ж буде погіршення ситуації, то директорка бачить вихід у змішаній формі навчання. Виключно дистанційне – важко, особливо дітям, які йдуть до 1 чи 5 класу.
Найважливіший урок, який ми винесли з цього дистанційного навчання, певно у тому, що живе спілкування – найбільша цінність. Останнім часом це почало втрачатися, діти занурювалися у телефони і більшість часу проводили там. Найголовніше, що дає очна форма навчання – соціалізація дітей. Тому що здобути знання сьогодні не є проблемою – інтернет відкритий. А от навчитися жити в суспільстві – це те, що має давати школа. Тому я дуже сподіваюся, що ми вийдемо,
– пояснила директорка.
І перешкод для того, щоб ці сподівання були реалізовані, схоже, наразі немає: НВК розрахований на 480 учнів, а цього року тут очікують на всього 140 дітей (разом із дошкільнятами). Тому забезпечити необхідне соціальне дистанціювання тут – цілком можливо.
Що не так з дистанційним навчанням в Україні: пояснення експертки
Як зазначила у коментарі сайту 24 каналу співзасновниця ГО "Смарт Освіта" та ексрадниця міністра освіти і науки Оксана Макаренко – насправді, те, що відбувалося в українських школах навесні, не можна назвати повноцінним дистанційним навчанням.
Ситуація була дуже різною. Як і досвід, який отримали вчителі та батьки. Для когось він став травматичним, що пояснює протести або створення петицій проти дистанційного навчання, одну з яких згадано вище.
Будьмо чесними, завдяки подвигу батьків і вчителів, відбулося бодай якесь навчання дітей з різним успіхом. Певні школи і вчителі були до того готові і могли організувати повноцінне дистанційне навчання, а десь навіть не було можливості передати завдання дитині через відсутність інтернету, гаджетів чи цифрових навичок у вчителів та учнів,
– пояснила експертка.
Проте цей досвід був корисним – ми побачили реальний стан справ. Передусім МОН і люди, які за це відповідають, усвідомили, що в Україні не було розроблено реальної програми та методик для дистанційного навчання. Усіх учасників освітнього процесу не забезпечили гаджетами й інтернетом.
Якщо восени виникне така ж ситуація, вчителі не мусять знову опинитися перед викликом: робіть, що хочете, але діти мусять здобути знання. І наразі залишається вкрай мало часу, щоб організувати всі необхідні елементи для такого навчання з вересня.
Які уроки можна винести з тримісячного досвіду:
- Переглянути тривалість занять – не більше 20 хвилин. Потім – обов'язково перерва хоча б на 5-10 хвилин. Наприклад, в Естонії вчителям радили зменшити на 40% обсяг матеріалу, виокремивши найголовніше. Також добре починати таке навчання з того, що діти уже знають, а не з нових тем.
- Переглянути зміст уроків. Заняття не може перетворюватися виключно на передачу знань вчителем. Це – нудно і це можна просто записати на відео, яке дитина переглядатиме самостійно, коли їй зручно, або зможе повернутися ще раз до незрозумілих моментів.
Існує багато безкоштовних платформ, де можна робити інтерактивні квести, тести тощо. Якщо допомогти вчителям опанувати такі інструменти, то пояснення матеріалу і сам процес навчання може стати справді цікавим і корисним. А під час онлайн-уроків краще обговорювати проблемні питання, щоб зрозуміти, наскільки діти засвоїли матеріал, або робити інтерактивні вправи.
- Важливо чітко і детально прописувати, що саме вимагається від дітей (йдеться про надсилання завдань через Viber, e-mail тощо).
- Мінімізувати платформи, які використовують вчителі однієї школи. Завдання керівника навчального закладу – разом з педагогами вибрати найкращі, щоб учні та їхні батьки не були змушені опановувати весь спектр доступних на ринку ресурсів.
Заняття не може перетворюватися виключно на передачу знань вчителем / Фото unsplash
- Вчитель має підрахувати, скільки часу школяр витрачатиме на виконання самостійних завдань, враховуючи те, що учні навантажені й іншими предметами. Часто діти фізично не встигали виконувати все.
- Для батьків: допомогти дитині організувати навчальний процес, скласти розклад та нагадувати, щоб вона протягом дня не забувала про перерви: вправи для очей, фізичні рухи, обід тощо. Тому що є ризик "залипнути" за комп'ютером до вечора, так і не зробивши багато корисного.
Про переваги дистанційного навчання:
- Дитина може індивідуально будувати траєкторію розвитку, занурюватися в ті предмети, які їй корисні (особливо якщо йдеться про старші класи) та цікаві.
- Така форма дозволяє бути більш гнучким, планувати свій час, здобувати навички самостійного навчання.
- Перевагою для батьків є те, що вони можуть гнучко планувати час дітей для занять та різні активності (гуртки, репетитори тощо).
- Дитина може індивідуалізувати навчання під її особливості, включаючи особливості сприйняття (на слух чи візуально). Усі теми можна проходити у зручному для себе темпі.
- Менше "неприємного" контакту зі школою, пов'язаного, наприклад, зі збором грошей чи міжособистісними конфліктами.
Батьки, які усвідомлено обрали форму дистанційного навчання для своїх дітей, зазначають, що перші пів року йдуть на те, щоб дитина опанувала вміння вчитися самостійно. Коли цей етап минає, переваги стають помітними: вона стає емоційнішою, усвідомленою, більш організованою.
Дистанційне навчання насправді має чимало переваг / Фото unsplash
Недоліки навчання вдома:
Все ж багатьом батькам хотілося б, щоб дитина більше спілкувалася з однолітками, зокрема у процесі навчання. Комп'ютер не зможе замінити живу комунікацію.
Однак, за словами експертки, цього недостатньо і в звичайній школі: класно-урочна система включає мало завдань проєктної чи групової роботи. Виняток – молодша школа після запровадження НУШ. Не можна виключати, звісно, і спілкування під час перерв.
Змішана форма навчання: що це
Змішане навчання передбачає можливість, наприклад, опановувати теоретичний матеріал вдома – за підручниками, онлайн-уроками тощо. А певні активності, як лабораторні роботи чи групові проєкти – у школі, взаємодіючи з іншими
В уряді не відкидали впровадження саме такої форми навчання з вересня. Однак, за словами Оксани Макаренко, те, як там це пояснюють ("частина дітей перебуває у класі, а частина – стежить за уроком онлайн"), нічого спільного з реальним поняттям змішаної форми навчання не має.
Чи є майбутнє у цього напрямку в Україні?
Карантин дещо дискредитував цю форму навчання у нас, хоч, за словами експертки, все вказує на те, що цей напрямок буде розвиватися: уже відкривається багато приватних проєктів, деякі державні школи також починають удосконалювати цей компонент.
Експерти прогнозують: протягом 5 років весь світ перейде з очної класно-урочної системи на змішану форму дистанційного навчання, яка – більш прогресивна, гнучка та ефективна.
Сучасні школярі потребують сучасних методів отримання знань. Просто не треба забувати, що діти не можуть жити виключно в цифровому світі. Тому дуже важливо поєднати їх потребу у русі й спілкуванні та новітні технології, що, за правильного застосування, лише допомагають.
