"Ніхто не заздрить пенсіонерам зараз. Але, можливо, нашому поколінню буде ще гірше?" - на такі роздуми Тетяну та її чоловіка наштовхнули не лише нещодавні слова прем'єра про те, що за 15 років держава не зможе виплачувати пенсії
Детально у цій проблемі розібралися журналісти ВВС Україна.
До роздумів подружжя спонукає й те, як розвивається економічна і політична ситуація в країні, - особливо впродовж останніх 10 років.
Саме на цей час припав пік їхнього професійного і кар'єрного росту, - зараз обом трохи за 40, вони "відносно молоді і відносно здорові".
"Зараз у нашій родині двоє дорослих, які працюють, і дитина. Чоловік - на керівній посаді. Але що буде далі?
Що, як хтось в родині серйозно захворіє чи втратить роботу під час чергової кризи? Що буде з нами на пенсії?", - очевидно, ці питання ставлять собі не лише Тетяна та її чоловік, але й більшість українців.
Користувачі соцмереж не приховують емоцій після заяви прем'єра про проблеми з виплатами пенсій.
- "Лохотрон, а потім їх з'їсть інфляція, або скрахує банк".
- "Скоро дійде до того , що в пенсійний фонд треба буде віддати 90% заробітку. А зараз жити на що? Та ще й без кінця піднімають пенсійний вік... Так я до пенсії ніколи не доживу. Навіщо мені ця пенсія, якщо я не зможу нею скористатися?"
- "Гривня здешевіла від 1,80 за долар до 28. От і назбирали за ці роки на буханку хліба".
- "Про які накопичення ви ведете мову? Навіть депозитні договори в банках підписуються строком на 1 рік. А ви хочете віддати свої гроші в якийсь фонд на 30 років? Не боїтеся?"
- "Є сенс вкладати тільки в здоров'я, щоб працювати до останнього дня, і в дітей, як в минулих сторіччях. Якщо свої діти кинуть, то, хоч, справедливо - як виховав, так сам і отримаєш".
Проте є й такі, хто намагається вже зараз спробувати забезпечити себе на той час, коли вік чи хвороби не дозволять працювати.
ВВС News Україна зібрала кілька прикладів, які заслуговують на увагу, але аж ніяк не закликає наслідувати їх.
Надійна нерухомість?
Небезпечні фінансові піраміди, банкрутства банків та знецінення гривні змусили українців шукати надійніше місце для інвестицій у майбутнє. І воно знайшлося - у нерухомості.
Додаткові квадратні метри - гарантія додаткових доходів?
Впевненість у тому, що в неї варто вкладати, підкріплювалася не лише розповідями про те, що "у киян у всіх є друга квартира, яку вони здають приїжджим", але й деклараціями українських можновладців.
Коли ці декларації з'явилися у публічному доступі, вразили не лише суми готівкової валюти на руках топчиновників (замість гривневих депозитів у банках), але й перелік нерухомого майна. У ньому, крім заміських будинків на 300-400 квадратів, досить поширеним є набір із кількох квартир - переважно у Києві та інших великих містах, а у декого - і за кордоном.
Звісно, доходи пересічних українців не дозволяють навіть мріяти про таке. Але дещо спробувати можна - вирішили Тетяна та її чоловік після того, як оговталися від виплати кредиту за свою власну квартиру, і разом з країною пережили кілька криз.
"Коли ми нарешті розплатилися з кредитом, постало питання: чого нас навчили ці життєві "кидки" і чи можна краще планувати наші фінанси?" - розповідає Тетяна.
За її словами, не додає оптимізму і сучасний український ринок праці. Він "витискає людей, які старішають, на низькооплачувані роботи". Відтак, подружжя вирішило відкладати певну суму зі своїх доходів вже зараз. Але куди?
"Депозити у валюті доходів практично не приносять. Тримати заощадження в гривні - смішно. До інвестиційних фондів ставимося поки з осторогою", - такою була логіка Тетяни та її чоловіка.
"Наш план на найближчі роки - купити ще одну квартиру в Києві під здачу в оренду та для збереження капіталу".
Єдине, щодо чого вони поки що не дійшли згоди, - новобудова чи "вторичка" - далися взнаки банкрутства великих будівельних компаній, що здавалися надійними.
Тому вирішили зачекати "до кінця цієї кризи".
Зараз подружжя може відкладати до 40-50% своїх спільних доходів, але при цьому, як каже Тетяна, живе досить скромно.
"Кредит привчив нас економити, тому по ресторанах ходимо рідко, відпочиваємо без розмаху і переважно в Україні, одягом з розпродажів не гребуємо, батокс не колемо. Вихідні проводимо не у торговельних центрах, а на природі. Єдине, на чому намагаємося не економити - освіта сина", - підсумовує Тетяна, на що готова піти родина із двох працюючих в столиці для підстраховки свого майбутнього "у цікавій, але трохи турбулентній країні".
Справжня страховка?
За даними Національного банку, який від літа цього року курує діяльність страхових компаній, їх в Україні - 215. Близько кожної десятої з них пропонує програми страхування життя, в рамках яких можна "застрахувати" старість від бідності.
Сергій, якому зараз 50, вирішив по-справжньому застрахуватися на пенсійний вік 15 років тому. Він розповідає, що зробив це під враженням від тодішніх післяреволюційних очікувань в країні, презентації однієї з провідних українських страхових компаній, а також через те, що там працює знайома ще зі студентських часів.
Крім того, з 2004 в Україні почала розгортатися пенсійна реформа, яка згодом вилилася у підвищення пенсійного віку та збільшення стажу, потрібного для отримання пенсії. Тому спочатку Сергій був переконаний, що все зробив правильно. Але згодом з'явилися сумніви.
Не всі обіцянки з плакатів і презентацій можуть здійснитися
"Внески робиш кожен рік на чималу суму, і не маєш до неї доступу 20 років (або якщо маєш, то втрачаєш процент), - розповідає він. - Вони (страхова компанія - Ред.) ці гроші, в принципі, інвестують. Але у нас в країні, здається, інвестувати нема куди, лише в банк покласти. Звідси питання: навіщо мені посередник для банківського депозиту? Відсоток страхової є навіть нижчим, ніж той, під який я поклав у банк".
Що ближче до виплати, яка має відбутися у 2025 році, то більше питань виникає у нього самого і у його дружини, яка скептично спостерігає за цим інвестиційним експериментом, каже Сергій.
"Для нас незрозумілим так і залишилося питання, скільки додатково ми отримаємо в кінці контракту - у 2025 році? Вклали 20 тисяч доларів за курсом НБУ на день оплати внеску. А що це буде в кінці і за яким курсом? Що ще може змінитися до 2025 року?" - розповідає Сергій про свої теперішні міркування.
І підсумовує: "Здається, буде весело".
Пенсія від роботодавця?
"Раз на квартал із зарплати відраховують суму, яка є близькою до зарплати за два тижні. Тобто за рік накопичується 1,5-2 зарплати", - розповідає про ще один механізм заощаджень на чорний день колишня співробітниця представництва однієї з міжнародних організацій у Києві.
Його не можна назвати суто пенсійним, адже виплати працівник отримує не лише по виході на пенсію, але й при звільненні, як свого роду компенсацію. Цей механізм як певний "бонус" до традиційної системи оплати праці використовують у деяких дипломатичних представництвах та офісах міжнародних організацій в Україні.
"Відсоток на ці відрахування у пенсійному фонді (обраному роботодавцем - Ред.) є дуже низьким, але з них можуть і знімати щось, коли фонд має збитки, наприклад, так було у 2008 році. Але ця система стимулює довго і плідно працювати на свого роботодавця, а при звільненні мати певну "подушку безпеки".
Схожий механізм, принаймні теоретично, можна застосовувати і для українських працівників - і вже давно.
За законом про недержавне пенсійне забезпечення, українці отримали право на добровільні пенсійні накопичення у недержавних пенсійних фондах ще у 2004 році. Відрахування у ці фонди можуть робити і роботодавці. Деякі вже роблять це.
Пенсійний фонд, але не той, про який ви подумали
Як розповідає Олена Сотскова, директор Всеукраїнського адміністратора пенсійних фондів, недержавні пенсійні фонди (НПФ) можуть бути:
- відкритими, вкладниками яких можуть бути будь-які юридичні чи фізичні особи,
- корпоративними, які створюються конкретними підприємствами тільки для своїх працівників, наприклад, як це зробив для своїх співробітників НБУ,
- а також професійними, що створюються профспілками, як це зробила Профспілка працівників енергетичної промисловості.
НПФ можуть вкладати кошти своїх учасників у банківські депозити, акції, облігації, банківські метали, нерухомість.
Від 2007 року НБУ має для своїх співробітників власний пенсійний фонд
Щоб максимально захистити пенсійні накопичення, закон чітко визначає, в який фінансовий інструмент і скільки можна вкладати, - переконує Олена Сотскова.
Аби не допустити втрати активів, наприклад, через ліквідацію якогось банку, на банківські депозити можна покласти не більше 50% всіх активів фонду, при цьому не більше ніж 10% - в один банк.
До того ж певним запобіжником є й те, що у НПФ всі операції проводять незалежні компанії. Є адміністратори фонду, які ведуть персоніфікований та бухгалтерський облік. Є компанії з управління активами, які інвестують пенсійні активи. Іі є банк-зберігач, який проводить розрахункові операції та зберігає пенсійні кошти.
"Ці компанії стежать одна за одною, якщо вони бачать порушення, вони повідомляють Раді фонду, а також регулятору", - пояснює Олена Сотскова.
Пенсійного посвідчення, віку і стажу недостатньо для забезпеченої старості
Водночас вона визнає, що в Україні були випадки, коли недобросовісні компанії з управління активами вкрали кошти фонду. Але, переконує вона, це поодинокі випадки, які є кримінальним злочином.
Крім цього, були випадки, коли через ліквідацію банку фонд зазнав втрат, але завдяки тому, що активи пенсійного фонду диверсифіковані по різних інвестиційних кошиках, ці втрати не були критичні для фондів.
Такі випадки, запевняє пані Сотскова, якщо порівнювати їх, наприклад, із "банкопадом", коли з рахунків виводилися мільярди гривень, є поодинокими.
"Можна навести один чи два випадки махінацій із коштами пенсійних фондів. Система побудована так, що це дуже важко зробити", - каже вона, і до переваг НПФ додає податкові пільги для компаній чи осіб, які вирішили вкладати в них.
Річ у тім, що внески підприємства в НПФ не належать до фонду оплати праці, тому на них не нараховують єдиний соціальний внесок (ЕСВ). Є й пільги у сплаті податку на доходи фізичної особи.
Але попри всі ці переваги і українські компанії, і самі українці не поспішають вкладати у недержавні пенсійні фонди.
Від 2004 учасниками таких фондів стали лише 880 тисяч осіб. Це при тому, що в Україні - близько 26 мільйонів працездатних, працює близько 16 мільйонів, а ЄСВ (яким поповнюється Пенсійний фонд) платять близько 13 мільйонів українців.
Що ж робити?
Жоден із цих варіантів не спокусив колишнього міністра економіки, президента Київської школи економіки та асоційованого професора Університету Піттсбурга Тимофія Мілованова. Хоча, за його ж словами, накопичувати на старість він почав ще з тих часів, як завершив аспірантуру у Німеччині, і відтоді на заощадження виділяє від 10% до 40% своїх доходів.
Щоб мати гідні доходи на пенсії, треба регулярно і довго заощаджувати, вважає ексміністр економіки України
Він визнає, що на запитання, куди вкладати заощадження, є дуже складним для України, - "у нас не працюють ринки капіталу і інвестиції досить часто ризиковані або не дають доходу".
У нерухомість Тимофій Мілованов не вкладає, оскільки "вона недостатньо швидко зростає в ціні".
"Я би поклав частину грошей на депозити, частину в ОВДП, і якщо є можливість - частину в міжнародні цінні папери (такі можливості сьогодні є, законодавство дозволяє, а інвестиційні компанії надають інструменти)", - таку пораду дав у Facebook ексміністр економіки, і наразився на купу обурених коментарів.
Відповідаючи на них, Тимофій Мілованов наголосив, що можна сперечатися про те, як накопичувати на старість, але аж ніяк не про те, що це потрібно робити.
"Якщо нічого не відкладати, то на пенсії не будеш мати грошей", - каже він.
Якщо нічого не відкладати зараз, то майже гарантовано не матимеш у старості гідної пенсії, згодна і Олена Сотсткова. А ключ до безпеки заощаджень - диверсифікація. За її словами, "не можна складати всі яйця в один кошик".
"У вас може бути один чи два рахунки у НПФ, страхування життя на випадок форс-мажору зі здоров'ям, банківський депозит, де ви можете накопичувати на подорожі, великі покупки. Хтось може купувати нерухомість, щоб у майбутньому отримувати додаткові доходи за рахунок здачі в оренду. Хтось може купити цінні папери, але тільки якщо розбирається в цьому", - каже експерт з пенсійних заощаджень.
Але при цьому застерігає: "Вкладати в один фінансовий інструмент і сподіватися, що ви там отримаєте якісь суперприбутки, не можна".
Поки що ж більшість українців не мають пенсійних заощаджень, сподіваючись на державу. А від держави за солідарною системою три чверті пенсіонерів отримають до 3000 гривень на місяць.
Попри вік та стан здоров'я, пенсіонери - активні виборці
Серед причин такої ситуації Олена Сотскова називає низьку фінансову грамотність українців, третина яких, за опитуваннями, взагалі не користується жодними фінансовими інструментами, а також незацікавленість влади у подібній реформі.
"Бідними легше маніпулювати. Зараз пройшли вибори. Додали по 100 гривень до пенсії - і все, 13 мільйонів пенсіонерів пішли голосувати, - вважає вона. - Людина, яка має забезпечене майбутнє, накопичення, є більш незалежною і може думати. І підтримувати не того, хто дав їй 100 гривень до пенсії, а хто буде амбітно робити якісь зміни в державі".
