Ростиславу 30. Він закінчив школу й зараз здобуває вищу освіту за спеціальністю ІТ. Але у цього чоловіка є одна проблема. Його не беруть на роботу, бо він має інвалідність. Не зважаючи на фізичні вади у Ростислава одне бажання – працювати
Чоловік шукав іншу роботу, але йому відмовили, бо він має інвалідність. Таких як Ростислав в Ужгороді більше 6 тисяч, розповідає директор Закарпатського обласного осередку Української федерації спорту інвалідів з ураженням опорно-рухового апарату Олександр Лизанець. Чимало таких людей мають вищу освіту та хочуть працювати. Адже робота у колективі –спосіб відчути себе частиною суспільства та самоствердитись.
Проблема працевлаштування людей із інвалідністю є, кажуть і в ужгородському міському центрі зайнятості. Особливо гостро це відчувається у період пандемії.
Тобто особам з інвалідністю не завжди може підійти за станом здоров’я запропонована робота. У той же час світова практика показує, що такі люди – повноцінні члени суспільства: відмінні фахівці, політики, економісти, соціально активні та життєствердні люди, які надихають.
Інвалідність – не вирок. Але у той же час в нашій країні люди з обмеженими можливостями й досі чекають справедливого соціального захисту і створення таких умов життя, щоб успішно працювати та інтегруватися у суспільство.
