Сьогодні вночі, 10 травня, обірвалося життя голови товариства ім. О. Духновича Бисаги Сергія Костянтиновича, повідомляє Перший кабельний з власних джерел.
Прощання відбудеться завтра, 11 травня, о 12.00 годині за к.ч., у дворі будинку вул. Парканія, 30. Обряд похорону о 13.00 годині.
Біографія Сергія Костянтиновича
Народився Бисага Сергій Костянтинович 30 листопада 1932 року в с.Лалово в селянській родині. Батько досконало володів кількома європейськими мовами. Був делегатом 1 з’їзду Народних Комітетів. Перші освітянські кроки Сергій Костянтинович зробив, навчаючись в Лалівській початковій школі, Мукачівській
руській реальній гімназії, Мукачівській середній школі №2 ім.Т.Г.Шевченка.
20 травня 1944 року за випадкову зустріч з першим партизанським загоном на Закарпатті разом з своїми дорослими односельчанами Юрієм Машікою та Василем Онацем був заарештований і ув’язнений в Мараморош-Сігетську тюрму, звідки був звільнений через 12 днів завдяки настирливим домаганням тодішнього голови с.Лалово Івана Чекана перед угорською воєнною комендатурою.
Свій трудовий стаж розпочав в 1950 році вчителем німецької мови в
Лалівській семирічці, а через рік був призваний в армію і направлений на навчання в військово-морське десантне училище в м.Баку, яке з відзнакою закінчив в
1953 році. Звідти був направлений на навчання в вищу спеціальну школу при Генеральному штабі радянської армії в Москві.
В 1960 році закінчив історичний факультет Ужгородського державного університету. Працював у відділі пропаганди і агітації Мукачівського райкому партії,
де здійснював контроль за роботою закладів освіти, культури та медицини, очолював відділення Всесоюзного товариства «Знання», за плідну роботу в якому нагороджується багатьма грамотами та цінними подарунками.
В 1962 році призначається завідуючим відділом освіти об’єднаних Мукачівського, Свалявського та Воловецького районів, а після їх роз’єднання – Мукачівським райвно, де працював майже 10 років. Як керівник освіти доклав чимало
зусиль для зміцнення навчально-матеріальної бази її закладів. За час його роботи на цій посаді було побудовано 24 середні, восьмирічні та початкові типові школи та 17 дошкільних виховних закладів. Зокрема, це такі, як: Макарівська, Лохівська, Ново-Давидківська, Зняцівська, Ракошинська, Кольчинська, Кальницька, Клячанівська середні, Свалявська та Домбоківська школи-інтернати, Лалівська, Копинівська, Пістрялівська, Іванівська,Скотарська, Абранська восьмирічні, Синяцька, Вільховицька, Лісарнянська, Критянська початкові школи. Багато навчально-виховних закладів було добудовано та реконструйовано, створено сотні навчальних кабінетів, забезпечено їх відповідним обладнанням та необхідними навчальними кабінетами.
В 60-70-х роках на Україні здійснюється цілий ряд важливих шкільних
реформ: роботу шкіл переведено з 10-річного на 11-річний строк навчання, запроваджено виробниче навчання, здійснено перехід шкіл на навчання
за новими навчальними програмами і підручниками. Проведенню цих реформ перебувала тривала, велика, копітка підготовча експериментальна робота.
С.Бисага приймав активну участь у створенні та роботі народної чоловічої хорової капели вчителів, яка була відомою далеко за межами країни. З гордістю згадує кращих керівників шкіл В.Цібере, В.Смужаницю, І.Яворського, М.Алмашія, В.Лазаря, І.Кучерявого, В.Грубінку, В.Фегера, О.Басараб, Ф.Пішковці,
М.Павлишинця, М.Іржика, В.Немеша, І.Габовду, І.Логойду, В.Петьовку, на яких
покладався у своїй повсякденній роботі.
З 1970 року до виходу на пенсію працював заступником директора Мукачівського педучилища та викладачем педагогіки. Будучи досвідченим педагогом, він добре зрозумів важливість і необхідність підготовки вчителя нового покоління, формування у нього готовності до вирішення принципово нових завдань на межі двох сторін і тисячоліть.
Ним підготовлено більше півтори тисячі добре обізнаних, високо кваліфікованих
вчителів, переважна більшість яких здобула вищу освіту і успішно прцює у школах області та за її межами. Серед них є члени-кореспонденти Академії наук,
доктори та кандидати наук, і всі вони з вдячністю згадують його за сумлінну,
високопрофесійну працю. Колишня випускниця педучилища, кандидат педагогічних наук Марія Томишин-Кухта в газеті «Новини Закарпаття» писала: «Справжнім майстром своєї справи був викладач педагогіки С.Бисага. Випускники педучилища переступають поріг у всеозброєнні. Не бояться громадських доручень, звикли долати перепони».
Вийшовши на пенсію, продовжував займатись просвітницькою роботою, ініціював і домігся спорудження пам’ятника великому Будителю і Просвітителю
О.Духновичу в м.Мукачеві, був заступником голови «Клубу старійшин» м.Мукачева. Він з честю виконав батьківський заповіт: «роби людям тільки добро, бо
зробити зло – розуму не потрібно».
Редакція Першого кабельного висловлює щирі співчуття родині померлого.
