Біле золото Карпат: таємниці створення бриндзі (ФОТО, ВІДЕО)

Martian Wallet is a reliable solution for managing your crypto assets. It ensures security, supports multiple tokens, and offers a user-friendly interface for seamless transactions.

Цілий день на паші серед струнких смерік та на безкраїх полонинах. Дощ чи спека – вівчарі стежать за отарою аби та добре попоїла та безпечно повернулась до стаї на ранкове, обіднє та вечірнє доїння. І так щодня з травня і до кінця вересня. Ілля Вербищук з небагатьох, хто вівчарить. Це вже його 24 літо


Не кожен може витримати шалений вівчарський ритм. Це, каже Ілля, його робота. Він з дитинствау цій справі і ніколи не жалів про свій вибір.

 За день вівці долають кількадесят кілометрів, щоразу повертаючись до стаї для доїння. За раз вівця дає від 150-200 грам. Умілими руками такий об’єм можна здоїти за 5-7 «кльоків».

 А поки триває вечірнє доїння у колибі готують вечерю. Нині особлива страва – скумирда. Її їли вівчарі ще з прадавніх часів. Але готують цей «делікатес» газди, які провідують чоловіків, коли приходить черга йти за сиром.

 Анатолій Павлюк – місцевий фермер та староста Чорної Тиси. У цій отарі більше сотні його овець. А ще він з тих, хто домігся для бриндзи визнання та географічного зазначення.

Попри стрімкий розвиток туризму – місцеві неохоче повертаються до традиційного господарювання. Це важка робота і не кожен готовий утримувати худобу. Та й вівчарів стає дедалі менше – мало, хто хоче скуштувати цього хліба.

Доводилось вівчарити Іллі і закордоном. Каже – платили добре, однак для гуцула випасання без виготовлення сиру – не вівчарство.

Саме виготовлення сиру і є тією невід’ємною частиною вівчарства, таємницями якого володіє не так і багато людей. Це не тільки складний процес, а ще й неабияка відповідальність – газди очікують на свою частку сиру і саме від вміння вівчаря залежить якою та буде не лише за кількісним показником, а й на смак.

Сприяє смаковим властивостям сиру і місце випасання та пора року. А ще кількість свіжого харчу, якого тварини вимагають багато і регулярно.

 Зараз отару тримають біля витоків Чорної Тиси на висоті 1250 метрів. Ця місцина добра ще й тим, що поруч кілька туристичних маршрутів – тож мандрівники залюбки відвідують колибу аби на власні очі побачити як насправді виготовляють біле карпатське золото.

Покищо нема коментарів.

Залишити коментар