Щороку навесні з настанням потепління починається справжній пекельний бум: горить суха трава, листя на угіддях, очерет на болотах. На виробничих територіях, уздовж транспортних магістралей та залізничних колій і навіть на узбіччях вулиць масово спалюють сміття. Через це збільшується небезпека виникнення пожеж, основним фактором яких є саме необережність у поводженні з вогнем та недотримання правил пожежної безпеки
Про екологічну свідомість закарпатців розповів директор ЗОЕНЦ Олександр Геревич у програмі “З Перших вуст”.
- Більшість людей випалюють сухостій, аби стимулювати ранню появу трави на пасовищах і очищати сінокоси.Вважається, що це спосіб «прогріти» грунт. Чи правда це?
«Це — міф! Скрізь, де пройшов вогонь, не буде колишнього різнотрав’я. Територію, що звільнилася, захоплять бур’яни. При випалюванні трави гине уся корисна мікрофлора грунту, що призводить до зниження її родючості. Під час спалюванні сухої трави ми насамперед втрачаємо потенціальні добрива, адже траву можна закласти у компостні ями та отримати потім добрива. По-друге, руйнується верхній шар грунту, який є найродючішим. По-третє, піддаються небезпеці мешканці трави – від комах до птахів та зайців. І насамкінець збільшуються викиди в атмосферу оксидів вуглецю (парникових газів), попелу» - Олександр Геревич директор ЗОЕНЦ
- Чим же так небезпечне спалювання трави?
“При випалюванні знищуються усі органічні рештки, які є природною першоосновою для утворення гумусу. Вогнем знищується вся поверхнева мікрофлора і мікрофауна, що розмножилась на поверхні землі. Випалюванням знищуються всі корисні комахи та інші живі істоти, що залягли на зимівлю у відмерлих органічних рештках. Горять кладки і місця гніздових птахів. Випалена поверхня землі стає непридатною для гніздування перелітних птахів, для існування дрібних тварин (зайців, їжаків та інших); на ній вони стають беззахисними. Відмерла органіка є основним кормом для дощових черв’яків та інших корисних живих істот, що поселяються у поверхневому шарі ґрунту; попіл, що утворюється при випалюванні, є згубним для цієї живності. Систематичне багаторазове випалювання лугів, пасовищ, перелогів сприяє інтенсивному витісненню з них тендітних кормових трав багаторічними сильнорослими бур’янами. Випалювання сухого очерету, рогозу, осоки на болотах зупиняє процес торфоутворення на їх дні, гальмує розвиток придонної болотної гідрофлори і гідрофауни, сприяє «гниттю» і «задиханню» боліт і руйнуванню їх як прихистку і місця існування та розмноження багатьох видів пернатих. Вогнем руйнується структура поверхневого шару ґрунту. Масове випалювання органічних рештків забруднює атмосферу. Їдкий дим від спалювання трави шкідливий для людей. Особливо чутливі до нього алергіки та астматики. До того ж, в сухій траві часто є пластикові пляшки, пакети – внаслідок їхнього спалювання забруднюється повітря важкими металами». - Олександр Геревич директор ЗОЕНЦ
- Як спалювання сухостою впливає на людський організм?
“У результаті спалення рослинних рештків утворюються токсичні речовини, у повітря виділяється фосген – сильнодіюча отруйна речовина, перевищення значень ГДК якого спостерігається на відстані до 3 км від джерела утворення викиду. Рослинні рештки можуть бути забруднені пестицидами, які також вивільняються в повітря під час спалювання листя або трави. А ще часто-густо разом з ними спалюють й інше сміття – полімери, недопалки, вторинно-перероблена деревина тощо. Дим від такого вогнища містить великий перелік хімічних сполук, що несуть суттєву небезпеку для здоров’я мешканців прилеглих територій. Наприклад, збільшення концентрацій азоту діоксиду та суспендованих речовин (дрібних часточок пилу) сягає 50…100 разів.” - Олександр Геревич директор ЗОЕНЦ
