Живописні пейзажі, оздоровчий відпочинок, підкорення гірських вершин, або ж просто сімейна мандрівка – кожен їде у Міжгір’я за власною метою. Розуміючи принади краю, закарпатці невтомно конкурують у можливості створити привабливі та, що важливо, не заїжджені атракції для туристів.

Одну із них відкрили зовсім нещодавно. Так, прямуючи до озера Синевир, можна випадково потрапити у світ екзотичних тварин, яких у горах не щодня зустрінеш!

При такому різноманітті фауни виникає питання щодо назви еко-парку:

«Долина вовків».

Із самого початку його власник - Юрій Тюх облаштував вольєри для вовчих зграй.

За професією будівельник, тож кліткИ та необхідні пристосування майстрував власноруч з допомогою батька та брата.

Таким чином парк став місцем порятунку для тварин, що потрапили у небезпеку. Звички вовків чоловік пізнавав поступово. Якщо білі відрізняються спокоєм, то їх чорні вовки – доволі агресивні та суворо дотримуються законів зграї. За іншою кліткою не менш небезпечні африканські хижаки. Їх Юрій ростив змалечку. Левеня міг навіть взяти на руки. Та вже сьогодні до клітки краще не заходити.

У день тигри з’їдають до 8-ми кілограмів м’яса. Взимку – більше, до 15-ти кілограм. Загалом щоб прогодувати тварин на день необхідно близько 5 тис грн. Пан Юрій зізнається, утримувати тварин – неабияка відповідальність та фінансові затрати.

Ще б пак! Два верблюди - найбільш помітні серед решти тварин. Їх завезли більше 3 міс тому. Великий запас поживних речовин закладається у вигляді жирової тканини горбів. Годують тварин молотим зерном для кращого засвоєння поживних речовин. Та ті не проти поласувати і овочами. Важко уявити як такі спокійні тварини мирно уживаються на одній території із рештою копитних,різноманіття яких вражає!

Біля входу у парк Юрій облаштував рибне господарство. Через село протікає гірська річка Теребля, характерна низькими температурами. Тож до такої води пристосуються лише певні види риб.

На території парку можна побачити і одну пусту клітку. Саме вона призначена для нової хижачки. Карпатська рись –унікальний вид, який мешкає у нечисленних лісових районах.

Неконтрольоване полювання призвело до скорочення виду, тому він досить рідкісний та занесений до Червоної книги. Сам пан Юрій планує зберегти популяціюрідкісної дикої тварини.

Та окрім збереження виду, деяких тварин Юрій бере до себе тимчасово. Цю козулю принесли взимку ледь живою. Відтоді тварина набрала вагу та стала на ноги. Тож і настав час відпускати її на волю. Туди, звідки вона і прийшла.

Не буває і дня у парку без туристів. Провідати екзотичних тварин приходять як поодинокі мандрівники, так і цілі сім’ї. Тварини до людської уваги вже звикли. Деякі байдуже ховаються у своїх хатинках, а деякі привітно, а інколи й нахабно лізуть до людей в очікуванні ласощів.

На наявних тваринах Юрій Тюх зупинятися не збирається. У його планах – розширення території та завезення нових видів. А колись у дитинстві Юрій міг хіба мріяти про кількох вовченят у власному дворі. Зараз же чоловік планує збільшувати популяцію рідкісних видів тварин, а туристам дає можливість максимально доторкнутися до дикої природи.