Ми так часто використовуємо їх у повсякденній мові, що вже і не помічаємо, коли це робимо, проте метафори і порівняння допомагають нам мислити глибше - і краще розуміти навколишній світ, пише BBC News.
Метафори міцно вплетені у полотно мови (ось вам і перша метафора), яка була б без них бляклим шматком тканини.
Втім, яскравість і образність мови далеко не єдина заслуга метафор.
Адже вони також пояснюють складні поняття, з якими ми стикаємось вперше, допомагають нам знайти спільну мову одне з одним і навіть формують наші розумові процеси. Одним словом, вони допомагають краще зрозуміти світ.
Отже, що таке метафора? Можливо, ви пригадаєте туманне визначення зі шкільного підручника схоже на те, що написане в Кембриджському словнику: "вислів, який часто трапляється в літературі і описує людину або предмет, порівнюючи її з кимось чи чимось за схожими характеристиками".
Арістотель пояснював простіше, метафора - це називання чогось іменем, яке належить чомусь іншому.
Image captionФранцузький вислів "у мене є персик" означає, що "я в гарній формі", це одна з багатьох гастрономічних метафор французької мовиНасправді слово метафора походить з грецької мови і саме по собі є метафорою, яка означає "переносити через або далі" (meta "через" і phero "нести"). Метафори переносять значення однієї речі на іншу.
Метафори передають різноманітні конотації, асоціації та зв'язки, це - більше, ніж обмін словами, це обмін поняттями й ідеями.
Багато вчених, зокрема і Альберт Ейнштейн, використовували метафори для пояснення теорій.
"Та й взагалі єдиний спосіб дізнатися щось нове - це порівняти його з тим, що ми вже знаємо", - каже письменник Джеймс Гірі у програмі BBC Radio 4 Word of Mouth.
Але це не просто "подібність", каже професор Стейсі Піз із Нью-Йоркського університету, "це також стрибок уяви, який розширює наше мислення" і збагачує нашу систему сприйняття світу.
Ми часто застосовуємо метафори, коли говоримо про почуття або думки, як-от первісна метафора "моє серце розбите".
Джеймс Гірі пояснює, що метафори, наче корисні копалини, можна відшукати ледь не "в кожному слові, які ми використовуємо для передачі поняття… або на поверхні, або трохи глибше в етимології… метафора - це не спосіб висловити думку, це спосіб самої думки".
"Вимовляючи метафору, ви наче простягаєте своєму співрозмовнику руку і кажете "будь ласка, зрозумій мене", - каже професор Піз.
Коли вашу метафору зрозуміли, виникає почуття визнання, "наче ваше запрошення прийняли, простягнуту руку потиснули", - каже дослідниця.
Вдала метафора створює враження "неймовірного зв'язку... іскри".
Прихована схожість
"Коли ви бачите щось відоме вам із життя, ви отримуєте задоволення від впізнання", - каже Піз.
І навпаки, коли ви бачите щось у мистецтві, чого не знаєте в житті, - це спосіб пережити новий досвід.
Порівняння схоже на метафору, але на відміну від неї, має слово "як". Отже, "життя - як коробка шоколадних цукерок" є порівнянням.
Як і метафора, порівняння допомагає зрозуміти щось незнайоме, але іноді несподіване порівняння змушує переглянути знайомий досвід, тобто воно перетворює щось знайоме на незнайоме.
Таким чином метафора не дозволяє нам звикати до повсякденного, пробуджує наші почуття. Це схоже на картину з яблуком Поля Сезанна. Ми дивимось на неї набагато уважніше, ніж на звичайне яблуко, але після цього ми й звичайне яблуко бачимо по-новому.
Гарна метафора має таку саму здатність відкривати очі.
Успіх метафори також залежить від того, що мовець сподівається досягти за допомогою неї.
Наприклад, метафора війни одразу передбачає "хорошу" і "погану" сторону. У своїй ключовій промові про коронавірус у травні 2020 року прем'єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон говорив про необхідність "пролити світло науки на цього невидимого вбивцю", а також про те, що "спуск з гори" завжди є більш небезпечним. Ці метафори, без сумніву, не випадкові.
А які метафори і порівняння погані? Нудні й банальні. "Як дві краплі води" - це хороша метафора, але вона давно стала заяложеною, перетворилася на кліше.
Як зазначає Гірі, "кліше - це геніальна метафора, яка стала жертвою власного успіху".
Автори дослідження "Метафори, якими ми живемо" Джордж Лакофф і Марк Тернер припускають, що практично всі способи, якими ми намагаємось описати світ, є метафоричними, навіть якщо тепер ми вживаємо їх у буквальному сенсі.
Наприклад, ми часто говоримо про минуле, як про щось, що перебуває позаду нас, а майбутнє - перед нами. Але деякі народи бачать минуле, навпаки, попереду, тому що воно відоме. Чи впливає це на те, як ми сприймаємо світ або взагалі на весь наш спосіб мислення?
Уявлення про час, як про подорож, належить до "первісних метафор", які є невіддільною частиною нашої мови, мислення та поглядів на світ. Як правило, ми не звертаємо уваги на такі метафори.
В основі багатьох ідіоматичних висловлювань також лежать метафори, як-от "між двох вогнів".
Деякі метафори називають "мертвими", тому що ми більше не вважаємо їх метафорами - наприклад, використання дієслова "бачити" в значенні "розуміти", поширене в багатьох мовах (наприклад, в англійській - I see what you mean).
Доктор Кетрін Аллан з Університетського коледжу Лондона пояснює, що з давніх-давен ті самі дієслова використовували як на позначення візуального сприйняття, так і розумового.
Ми знаємо, що метафора, як правило, спирається на конкретне значення, щоби висловити абстрактне, а тому вважаємо, що ця метафора виникла з більш раннього значення "бачити щось фізично".
Аллан зазначає, що останні дослідження когнітивної семантики припускають, що ці "мертві" метафори є насправді, мабуть, найбільш "живим" видом, оскільки вони тісно вбудовані в мислення.
Так звані "первісні метафори" - це ті метафори, які закріпилися в мові через наше фізичне існування. Наприклад, ми використовуємо значення "вгору" для передачі позитивних асоціацій та "вниз" - для негативних.
Здається, це відбувається тому, що ми прагнемо до вертикального положення, пояснює Аллан. Ми дійсно не можемо сприймати ці речі інакше.
Універсальні для всіх мов?
Чи існують універсальні метафори для всіх абсолютно мов, сказати важко. Але є дуже схожі метафори в багатьох мовах.
Метафора "бачити" в сенсі "розуміти" присутня в мовах, які належать до таких різних сімей, що навряд чи її могли запозичити. Універсальною є й метафора для передачі близькості через поняття теплоти, як-от "тепла дружба".
Обійми або фізична близькість створюють тепло. Це загальнолюдський досвід, а тому таке порівняння можна знайти в багатьох мовах.
Уникнути метафор складно, тому що часто ми використовуємо їх підсвідомо. Втім, є люди, які надають перевагу буквального способу спілкування або вони просто "не чутливі" до метафор.
Піз жартує, що "не хотіла б опинитися з такими людьми на безлюдному острові".
Філософ XVII століття Томас Гоббс, який належав до пуритан-протестантів, був палким противником метафор. Він вважав їх брехнею, "блуканням серед численних абсурдів", як він висловився, несвідомо використавши метафору.
Класична література рясніє метафорами, наприклад, "темне море кольору вина" - так в "Іліаді" та "Одіссеї" описує бурхливий океан Гомер.
Багато метафор в різних мовах мають схожу логіку.
Наприклад, нідерландською можуть сказати про нечутливу людину, що в неї "шкіра слона", а англійською мовою, як і української скажуть "товстошкіра".
Французький еквівалент українського "коли рак на горі свисне" - "коли у курей виростуть зуби", а англійський - "коли свині навчаться літати".
"Метафори часто виникають із повсякденного досвіду", - каже Піз, і про країну можна багато дізнатися через метафори в її мові.
Наприклад, у французькій мові є багато їстівних метафор, як-от "розповідати салати" (розповідати байки) або "у мене є персик" (я у хорошій формі).
Мова не існує без метафор, вважає Піз. "Будь-яка мова наскрізь метафорична, - каже дослідниця. - Без метафор мова була б нудною і прісною".
Метафора передає значення не буквально, а через відчуття, емоції, мить осяяння, вона наповнює життям. Вона є вікном в душу іншої людини, через яке співрозмовник запрошує нас у спільний простір взаєморозуміння і краси.
