Закарпаття настільки багатогранне, що тут знайдеться відпочинок на будь-який смак і гаманець, і є безліч місць, куди можна сховатись від натовпу.
Водні простори чи гірські хребти, далекі переходи чи релакс у спа, спостереження за птахами у дикій природі чи занурення у багатовікову історію – обирайте те, що більше до смаку.
Озеро Дідово: закарпатське «море»
До моря далеко, басейни ще не відкрили, річки мілкі, а відпочити біля води все одно хочеться? Мальовниче озеро в селі Дийда на Берегівщині надасть таку можливість. Водойма сформувалася на місці покинутого піщаного кар’єру. Після цього село стало на новий шлях розвитку: на зміну видобувній промисловості прийшов туризм. Узбережжя озера забудували садибами та кафе, облаштували пляжі – і Дідово перетворилось на невелике закарпатське «море». Це бюджетна і немасова місцина, де і в некарантинні сезони бувало не надто багато туристів, і вона ідеально підійде тим, хто хоче відпочивати з сім’єю подалі від скупчень людей. У Дідові є (принаймні, були до карантину) два платні пляжі – «Бумеранг» і «Бора-Бора». Тут майже як на морі: пісок, гірки, шезлонги, дитячі майданчики, є змога покататися самим і малечу покататити на байдарці, катамарані чи у водяній кулі. На дідівському «Бора-Бора» свого часу організовували молодіжні пляжні вечірки. Спритні відпочивальники вторували стежку і до абсолютно безкоштовного дикого пляжу.
Як доїхати: автобусом із Берегова.
Ціни: Вхід на платні пляжі у будні дні коштує близько 100 грн, у вихідні – 150 грн, для дітей до 12 років – безкоштовно. Якщо потрібен нічліг, то у приватному секторі можна знайти кімнати від 130 гривень.
Драгобрат: лижний курорт влітку
Найвищий в Україні гірськолижний курорт робить ставку на зимовий сезон. Проте і влітку тут знайдеться, чим зайнятися. Замість лиж і сноубордів – велосипеди, коні, рафтинг, пейнтбол або просто похід на своїх двох назустріч прохолодним озерцям, дрімотним лісовим хащам, де таємно родяться гриби і ягоди, смарагдовим полонинам та гірським вершинам. Величний спокій гір ставить метушливі думки на паузу, а гармонія природи допомагає відновити душевний мир. Місцевість, де лежить курорт, відноситься до природоохоронної території – Карпатського біосферного заповідника. Туристи кажуть: якщо хочете юрби і космічних цін – їдьте на більш «розкручений» курорт у сусідню область, а Драгобрат – для тих, хто хоче по-справжньому насолодитися красою природи. Поруч з Драгобратом – вершини-близнючки Близниці, найвища з яких має 1883 метри, і 1700-метрова гора Стіг, а у хорошу погоду можна побачити Говерлу.
Як доїхати: найближчі населені пункти – Кваси і Ясіня. Дістатися до Драгобрату з центру Ясіні можна на місцевих таксі-позашляховиках, загартованих багаторічними вилазками у гори, орієнтовно від 120 грн за людину.
Ціни: номер у бюджетному готелі вартує від 400 гривень за ніч для одного дорослого. Хто хоче відпочити від всіх благ цивілізації, може їхати у район Драгобрату з власним наметом. Краєвиди – безцінно.
Орнітологічний заказник «Соколові Скелі» і полонина Руна
Якщо шукаєте підходяще місце для спостереження за рідкісними птахами, воно саме тут. На суворих оголених скелях гніздяться володарі неба: беркути, соколи-сапсани, орлани-білохвости, стерв'ятники, пугачі. Дехто переконаний, що до вершин «Соколових Скель» людям без альпіністського спорядження не дістатися (певно, це і рятує птахів), однак побачити хижих красенів у коронному планеруючому польоті цілком реально, якщо запастися біноклем і терпінням. У межах заказника протікає також мальовничий водоспад Воєводин. А неподалік, на вершині полонини Руни, розміщуються руїни колишньої радянської військової частини, де був вузол тропосферної мережі управління та зв’язку «Барс». Екстремалам залишки бетонних споруд слугують місцем нічлігу у далеких походах. Іноді тут ще проводяться змагання радіоаматорів, але як впливають радіохвилі на птахів – питання спірне. Врешті, можна просто поваритися у чанах у сусідніх Лумшорах.
Як доїхати: заказник розташований близько 6 км на захід від села Лумшори, куди можна дістатися на автобусі з Ужгорода. А звідти вже на полонину Руну веде маркований маршрут. Є маршрути, які починаються у Тур’ї Поляні або Перечині.
Ціни: якщо захочете взяти участь в поході Лумшори – Полонина Руна – Лумшори під керівництвом гіда, доведеться викласти від 200 гривень. Але будучи дуже на «ти» з картою, це можна зробити й самостійно.
Село Колочава: за верховинським колоритом
У «селі 10 музеїв», як прозвали Колочаву, зібрано, либонь, більше культурних об’єктів, ніж у будь-якому іншому селі України. Найвідоміший, безумовно – скансен «Старе село», де відтворено трьохсотлітню історію побуту жителів Верховини. Музей під відкритим небом – по суті, село у селі, осібний (не)населений пункт та величезний портал у минуле. «Старе село» навіть має окреме транспортне сполучення, таке ж раритетне, як і місцеві хатини. Ідеться про «Колочавську вузькоколійку», де серед експонатів технічно справний паровоз і дрезина. Колочаву називають також «селом 20 пам’ятників». Тут розташований єдиний в Україні пам’ятник заробітчанам, встановлено монументи вівчареві, вчительці і навіть…гусам. Гуси з пам’ятника не щипаються, зате на птахофермі місцевого мешканця Василя Макара живуть папуги і голуби більш ніж 50 порід. А де туристів можуть покусати, то це у «Бджолиній лікарні» пасічника Олександра Шимоні – тут бажаючі випробують на собі апітерапію. Для любителів порибалити є величезне форелеве господарство. А на південно-західній околиці села, на березі Тереблі, ховаються бункери знаменитої лінії Арпада. Щоб побачити і відчути всі принади Колочави, одного дня точно не вистачить.
Як доїхати: З найближчої залізничної станції Воловець туристам рекомендують брати до Колочави таксі або замовляти трансфер у місцевого туроператора, оскільки поїздка на громадському транспорті буде незручною.
Ціни: Вартість розміщення однієї особи у приватних садибах стартує від 300 гривень.
Музей «Старе село» працює без вихідних з 10 до 18 години. Вхід для дорослих коштує 80 грн, для пільгових категорій (пенсіонери, студенти) – 50 грн, для дітей – 40. Екскурсія для групи до 5 осіб – 150 грн. В більшість музеїв квитки можна придбати на місці, але екскурсії до бункеру проводяться лише за попереднім замовленням.
Поляна: більше, ніж мінеральні води
У літню спеку води «Поляна Квасова», «Поляна Купель» чи «Лужанська» знайдуться на столі чи не в кожного закарпатця – і ми навіть не усвідомлюємо, який цілющий напій вживаємо. Село Поляна – визнана здравниця, тож передусім сюди прямують ті, хто має потребу підлікувати хвороби шлунково-кишкового тракту. До санаторіїв «Поляна» і «Сонячне Закарпаття» приїздять шукачі здоров’я зі всієї України. Втім, Поляна відходить від образу сонного бальнеологічного курорту і позиціонує себе як місце, де цілий рік можна відпочивати активно: узимку кататися на гірськолижних трасах «Ведмежа» і «Катерина», влітку – їздити на гірських велосипедах, грати у волейбол, бадмінтон чи теніс, ловити рибу, кататись на конях і навіть підніматись на повітряній кулі.
Як доїхати: автобусом з Ужгорода або Мукачева, залізницею – до станції Свалява, далі – на автобусі до Поляни.
Ціни: путівка для дорослого у санаторій «Поляна» з 01.04.2020 вартує від 555 грн. Зупинитися можна і в одному з місцевих готелів, пансіонатів або приватних осель. За кімнату – від 300 грн.
Воєводино: відпочинок класу люкс
Шукаєте на Закарпатті курорт європейського зразка? Тоді комплекс Воєводино поблизу села Тур’я Пасіка – вдалий вибір. «Просторі світлі кімнати, різноманітний дизайн – від класики до модерну, затишок і природність плюс ідеальний сервіс – так ми бачимо відпочинок на курорті», – описують концепцію Воєводина на офіційному сайті. Курорт площею 17 гектарів розрахований на 250 гостей, що робить це місце ідеальним для того, аби з максимальним комфортом заховатися від міської метушні. Досягти повної релаксації і відновити натомлене тіло допоможуть процедури у SPA-центрі, басейни або лазні і чани з закарпатськими травами. Любителям активних розваг у Воєводині також не буде нудно: квадроцикли, ZIP-line, кінний клуб, стрільба з лука, для дітей – арт-клуб і мотузковий парк. Для тих, хто на відпочинку налаштований серйозно зайнятися собою, завжди відкритий тренажерний зал і проводять заняття йогою. А навколо курорту розбили копію мальовничого парку замку Шенборн (звісно, без самого замку).
Як доїхати: з Ужгорода, Мукачева, Сваляви або Перечина до Тур’ї Пасіки їздять автобуси. Втім, у Воєводині можна замовити прямий трансфер з цих міст, а також зі Львова.
Ціни: стандартний двомісний номер вартує 1790 грн, і для Воєводина це – мінімум. Розваги оплачуються окремо (басейни для постояльців безкоштовні), а для сторонніх у вихідні і свята платний і вхід на територію курорту.
Години роботи: 10:00-19:00
Стужиця: вікові дуби і два кордони
Чи не найстаріші дерева в Україні ростуть у селі Стужиця, схованому у найвіддаленішому закутку Закарпаття, на Міжгірщині, за 5 км від польського і 2 км від словацького кордону. Необійнятний стужицький «Дідо-дуб», якого вважають найстаршим, має вік 1300 років, 30 метрів у висоту і 9,1 метрів у обхваті. До того ж у Стужиці є кілька мінеральних джерел, а між Стужицею і сусіднім селом Княгиня розташоване місце падіння метеориту, який прилетів у 1866 році. Людей тут менше, ніж дерев у довколишніх лісах – всього 275 дворів і близько тисячі душ. На стику державних кордонів, біля підніжжя гори Кремінець є база відпочинку «Стужиця», яка підійде відпочивальникам, що не шукають розкоші, а для тих, хто бажав би максимально злитись з природою, облаштований кемпінг. Ужанський нацпарк, на території якого розташоване село – практично terra incognita для масового туризму, хоча це тільки робить йому честь з точки зору чистоти довкілля. Місцевістю пролягають численні екологічні стежки.
Як доїхати: найближчий населений пункт, де зупиняється автобус із Ужгород-Люта – Кострина, лежить за 13 кілометрів від Стужиці. А електричка Мукачево-Щербин зупиняється на станції Загорб, звідки до Стужиці трохи більше 3 км.
