Один день на один кошик - принаймні так кажуть місцеві села Іза. Втім, не все так просто як здавалося б. Насправді сам процес займає майже весь рік. Тут плантації з лозою можна зустріти чи не в кожному дворогосподарстві. Давнє ремесло неабияк розвинене в місцевості та передається з покоління в покоління
Коли вже на дворі опале листя і справжня осінь зібрану лозу розпочинають готувати до плетіння. Роблять це разом всією сім'єю. Пан Іван показує перш за все процес сортування - від більшої до меншої для різних видів виробів.
Надалі розпочинається найважливіше - лозу відправляють до чану. У пана Івана він виготовлений власноруч. І тут головне, не втручатися в процес, позаяк при відкритті чану на середині варіння, лоза втрачає еластичність та псується.
Відварені прутики стають гнучкими та еластичними. Тепер їх потрібно охолодити і зняти верхній шар.
Надалі її висушують під променями сонця. Тоді вона готова до плетіння майбутніх виробів. Та і тут є свої особливості. Наприклад, для виготовлення крісла із лози її потрібно розділити навпіл. І тут пан Іван демонструє нам саморобний пристрій саме для цього процесу, він також виготовлений власноруч.
Саме ж плетіння виконують різними техніками і способами. Роблять це зазвичай взимку чи при отриманні замовлень. Втім, пан Іван ділиться, наразі попит не великий. Збільшується зазвичай перед Великоднем. Саме тоді місцеві окрім реалізації виробів в Ізі, виїздять за межі Закарпаття та продають плетені шедеври по всіх куточках України та навіть за кордоном.
