Відійшов у вічність член ради крайового товариства "Просвіта", а також шановний в Закарпатті лікар, громадський і культурний діяч - Федір Поп
Ми висловлюємо свої щирі співчуття всій родині та близьким загиблого!
Федір Поп народився 13 грудня 1941 в селі Велика Уголька Тячівського району в родині Петра і Олени (з роду Дьордяй) Поп. З малих років ходив з батьками до церкви, з 5-річного віку пас корів, допомагав матері по господарству, збирав гриби, малину, яфини, пізніше заготовляв корм для худоби тощо.
Федір закінчив Велікоугольковскую восьмирічну школу, навчання в якій здійснювалося в селянських будинках, оскільки на той час будівлі школи не було, а в 1957 р - Углянського середню школу. У тому ж році вступив на фельдшерський відділ Хустського медичного училища, по закінченню якого отримав направлення в село Колочава. Через кілька днів був покликаний в Радянську армію, службу в якій віддав три роки життя (фельдшером полку, потім начальником аптеки гарнізону), її проходив у військовому містечку Боровуха у відомого князівського Полоцька Вітебської області Білорусі і мав можливість знайомитися зі старовинними пам'ятками історії та культури цієї землі, зокрема Софійським собором.
На останньому році служби надійшов на підготовче відділення і в серпні 1962 був зарахований студентом Смоленського медичного інституту, після чотирьох років навчання в якому був переведений на п'ятий курс медичного факультету Ужгородського державного університету.
Великий вплив на формування світогляду та професійний ріст студента мав відомий невропатолог, заслужений лікар України Дмитро Олександрович Снігурський - благородний, чуйний, ерудована людина. Він допоміг Федору влаштуватися фельдшером на швидку допомогу, ввів його в світ своєї чарівної домашньої бібліотеки, якою він користувався до останніх днів земного буття Дмитра Олександровича.
Після закінчення з відзнакою в 1968 р УжДУ Федір Поп кілька місяців пропрацював лікарем-ординатором в лікарні села Березинка Мукачівського району, після чого вступив до аспірантури на кафедру акушерства і гінекології УжДУ. Під час навчання в аспірантурі, крім підготовки кандидатської дисертації під керівництвом завідувача кафедри, доцента (згодом професора) Михайла Ганича, вів практичні заняття, виконував обов'язки лікаря-ординатора, брав активну участь у громадському житті медичного факультету і всього університету.
Після закінчення аспірантури в 1971 р, на протязі більше 40 років Федір Петрович сумлінно, професійно і плідно пропрацював на кафедрі акушерства та гінекології УжНУ на посадах асистента, старшого викладача, доцента, а в 2010 р за станом здоров'я змушений був залишити улюблену роботу. Предметом особливої гордості ювіляра є те, що виховав багатьох лікарів, в тому числі відомих у всьому краї, в різний час успішно проводив практичні заняття для нинішнього ректора УжНУ, доктора медичних наук, професора, відомого в світі нейрохірурга Володимира Смоланки, його брата, доктора медичних наук, професора Івана Смоланки, Любові дружини, сина Андрія.
На рахунку Ф. Попа як вченого - понад 80 наукових публікацій з проблем акушерства і гінекології, участь у багатьох союзних, республіканських і регіональних симпозіумах, наукових і науково-практичних конференціях, пленумах акушерів-гінекологів.
До заслуг Федора Попа слід віднести його активну участь у громадському та культурному житті Закарпаття. З 1971 він був учасником самодіяльної народної чоловічої хорової капели «Боян» УжНУ. Був ведучим програм хору, солістом, виконавцем закарпатських народних мелодій на дримбі, організатором численних концертів капели в багатьох місцевостях краю, різних містах України, Росії, окремих європейських країнах. Разом з хоровим колективом УжНУ, в репертуарі якого близько 100 пісенних творів, Поп Федір побував в Києві, Одесі, Львові, Дрогобичі, Вінниці, Москві, Санкт-Петербурзі, Румунії.
З любов'ю приєднався він в останні роки і до діяльності Закарпатського крайового товариства «Просвіта» - найстарішої і найбільш заслуженої української організації краю. У грудні 2016 року обраний членом ради товариства, став ініціатором, організатором і співорганізатором цілої низки просвітницьких вечорів, які отримали позитивні відгуки широкої громадськості області, виступав на різних просвітницьких конференціях та інших зборах з конструктивними порадами і пропозиціями, захищав через засоби масової інформації «Просвіта »і її керівників від нападок українофобів, недоброзичливців, ворогів української незалежності.
Всім, хто знав Федора Попа, імпонували його патріотизм, щира любов до свого краю і всієї України, загострене почуття справедливості, чітка громадянська позиція - боротися проти брехні і зла, робити добро людям, засівати рідну землю зернами розумного, доброго, вічного.
