Одним із феноменів і елементів соціуму є мода. Це слово давно і міцно увійшло в наше життя, передбачаючи певну новизну або щось таке, чого раніше не було
Втім, мода – явище циклічне й чимало ідей, наприклад, модні елементи одягу, мають прямі або дуже схожі аналоги в минулому. Тож не зайвим буде нагадати, як одягалися жінки та чоловіки минулого на прикладі модниць і модників, що проживали на території сучасного Закарпаття в кінці ХІХ – першій половині ХХ століття.
Кінець ХІХ – перше десятиліття ХХ ст.
Кінець ХІХ ст. відзначався глобальними змінами у світі. Розвиток і становлення США, як світової держави, мало суттєвий вплив не лише на розвиток промисловості, а й на індустрію моди. Поява нового ринку збуту модних товарів спричинила й появу нових тенденцій в одязі, прикрасах, аксесуарах. Мода Нового Світу впливала і на моду Старого Світу. Нові тканини, нові кольори, силуети – все це характеризує період кінця ХІХ – початку ХХ століття. Ужгород та сучасна територія Закарпаття, які в той момент були складовою частиною володінь Габсбургів, не оминули модні віяння. Місцева еліта дотримувалася тих же тенденцій, які панували у Будапешті, Відні, Парижі.
Для 90-х рр. ХІХ – першого десятиліття ХХ ст. характерним був стиль модерн. Нове віяння з вишукано плавними, хвилеподібними лініями і претензійними формами швидко завойовувало популярність. Силует модерну умовно називають S-подібним, оскільки він складний і мінливий, одяг, ніби, струменів навколо тіла, а жіночий образ набував певної загадковості та витонченості. Модерну відповідає складна і тонка фактура, яку найкраще підкреслювала вишивка шовком і бісером, мереживо на чохлі. Кольори цього стилю невизначені, змішані: тьмяні відтінки зеленого, синього, фіолетового, бузкового, які поєднуються з чорним і золотистим. Основні риси стилю модерн спостерігалися і в щоденному вбранні того часу, але вони позбавлені претензійності і химерності: спідниця розширена донизу, сувора блузка має високий воріт, жакет облягає фігуру. Яскраво ілюструють вбрання у стилі модерн зображення графині Шенборн-Бухгейм – дружини графа Фрідріха Шенборн-Бухгейма, власника Мукачівсько-Чинадіївської домінії.
Звичним одягом тогочасних містянок також були пальто і скромний капелюшок з маленькими полями. Численні журнали ознайомлювали модниць із новими тенденціями і змінами у стилі та давали можливість підібрати щось для себе. У фондах Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького зберігаються зібрання газет та журналів, на сторінках яких можна побачити такі модні «луки» кінця ХІХ – початку ХХ ст.
Для тих, хто міг дозволити собі пошити речі за індивідуальним пошивом, місцеві кравці та шевці пропонували одяг, взуття та аксесуари з урахуванням останнього слова моди. Тим же, хто не міг дозволити собі такої розкоші, пропонували уже готові вироби, привезені зі столиці чи з-за кордону. Газети та журнали тих часів, які зберігаються у фондах музею, ознайомлюють нас із усім різноманіттям «модних домів», які існували у краї.
На початку ХХ ст. електроенергія, кіно та авто вже стали дійсною реальністю. Жінки продовжували боротьбу за зміну соціальних відносин і готові були опинитися у в’язниці, відстоюючи своє право на голос. Отримавши більше свободи і право заробляти власні гроші, жінки все частіше здійснювали міські прогулянки, займалися різними видами спорту і ходили по магазинах.
Хоча створення жіночої моди було зосереджене в руках паризьких кутюр’є, вплив на неї справляли кравці і з інших країн. Так, у США більше значення надавалося багатству, а не елегантності, а молоде покоління готове було підхопити і реалізувати будь-яку божевільну ідею. Жіноча мода була в той час прихильна до зрілих жінок із затягнутою в корсет талією, пишними грудьми, округлими стегнами.
У перше десятиліття ХХ ст. не було помітно особливих змін в жіночому одязі в порівнянні з кінцем попереднього століття. Костюм був однією з головних ознак соціального статусу. У моді соціальна диференціація проявлялася особливо чітко. Вищі верстви суспільства одягалися у кутюр’є, середній клас замовляв одяг за індивідуальним пошивом, а пролетарі носили готовий одяг, що відшивався мільйонними екземплярами.
Василина Палинчак-Кутузова, Діана Штерр, за матеріалами фондових зібрань Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького
