Більшість країн запровадили карантин через коронавірус, попри величезні збитки для економіки. Інші не поспішають занурювати бізнес у штучну кому - бояться, що ліки виявляться небезпечнішими за хворобу.
І навіть там, де люди слухняно розійшлися по домівках, а магазини і офіси не працюють, дедалі гучніше лунають голоси невдоволених: мовляв, не можна ж вічно сидіти під замком в очікуванні вакцини, так ми всі зубожіємо.
Хто правий? Кого рятувати найперше: людей чи бізнес?
Шукаючи відповідь на це запитання, американські вчені звернулися до подій сторічної давнини, що до болю нагадують сучасні. Великий карантин не є новиною: світ вже "ставив життя на паузу" рівно сто років тому, коли планетою гуляв смертоносний грип, відомий як "іспанка". Він забрав 50 мільйонів життів; майже кожен третій житель планети перехворів, кожен десятий хворий - помер.
Як і зараз, 1918 року відповіддю стали самоізоляція, маски, закриті крамниці і заводи. Як і тепер, хтось запровадив карантин раніше, а хтось вичікував.
Пізніше з'ясувалося: виграли ті, хто рятував населення, а не економіку. Спочатку всім було однаково погано, але повернення до норми після грипу відбулося швидше там, де відразу оголосили карантин, обмежили фізичні контакти і підтягнули гігієну.
"У містах, де вжили рішучих і невідкладних заходів, спад ділової активності був не глибшим, ніж в інших. А після закінчення пандемії вони відновилися швидше", - поділилися попередніми результатами своїх досліджень економісти американського центробанку (ФРС) і Массачусетського технологічного інституту (MIT).
"З'ясувалося, що карантинні заходи не лише скорочують смертність. Вони також пом'якшують несприятливі економічні наслідки пандемії", - йдеться у дослідженні впливу "іспанки" на США, де 100 років тому від грипу померло понад пів мільйона людей.
Помирати стоячи чи жити на колінах?
Та пандемія розвивалася за дуже схожим сценарієм: зі сходу на захід, хвилями. Перша, весняна, виявилася страшною. Друга, зимова - катастрофічною.
Міста на заході США, зокрема Сіетл і Лос-Анджелес, прийняли удар останніми. З огляду на досвід мегаполісів східного узбережжя вони пішли на запобіжні заходи, подібні до тих, що ми спостерігаємо зараз, - окрім хіба що віддаленої роботи, інтернет-торгівлі та цифрового спостереження за населенням.
Як і тепер, зачиняли школи, театри і церкви, забороняли зібрання, відкладали поховання, обмежували торгівлю, зупиняли громадський транспорт, запроваджували самоізоляцію і фізичне дистанціювання. Пропагували миття рук та іншу гігієну, змушували носити маски.
Інспекція у Чикаго під час епідемії 1918 року
"Той, хто не зволікав, наступного року після епідемії досяг більш істотного, ніж в інших містах, зростання промислового виробництва і банківських активів. Економічний ефект виявився значним", - йдеться в дослідженні.
Вчені виявили, що різниця у 10 днів під час запровадження карантинних заходів дала приріст зайнятості в промисловості приблизно на 5% в постепідемічний період. А додаткові 50 днів обмежень забезпечили приріст робочих місць на 6,5%.
Подібні уроки "іспанки" додадуть впевненості політикам на Заході, для яких карантин став драмою з відкритим фіналом. Вони досі шукають хиткий баланс, що дозволить в умовах пандемії врятувати і населення, і систему охорони здоров'я, і економіку. Більшість зробили вибір на користь збереження життів, і економісти підтримують його.
"Завдання врятувати людей і врятувати економіку жодним чином не суперечать одне одному. Вживаючи заходів для приборкання епідемії і збереження життів, ми лише прискорюємо відновлення бурхливої економічної активності в майбутньому", - заявили "глибоко стурбовані перспективою тривалої рецесії" представники американської еліти, зокрема колишні міністри фінансів і голови ФРС, бізнесмени і науковці.
За відсутності вакцини та достатньої кількості ліжок у реанімаціях майже всі постраждалі від хвороби країни пішли шляхом згладжування піку - спробували розтягнути епідемію у часі, для чого запровадили жорсткі обмеження в громадському та діловому житті. Спочатку в Азії, де почалася епідемія, - від Китаю до Сінгапуру. Потім в Європі - Італії, Франції та Іспанії. Далі - в США.
Інші не поспішають з карантином. Серед скептиків і захисників бізнесу був президент США Дональд Трамп. Він швидко змінив свою думку і тепер підтримує обмеження: з'являється на телеекрані на тлі страхітливого графіка, з якого випливає, що без карантину кількість жертв коронавірусу у США може перевищити 2 мільйони людей, а з ним є надія утриматися в межах 240 тисяч.
Однак, переконати всіх поки що не вдалося.
Президент Бразилії Жаір Болсонару так активно виступає проти рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров'я, що його банять Twitter та Instagram. Президент Ірану Хасан Роухані називає вірус "ворожою змовою" з метою залякати іранців і зупинити життя в країні. Він закликає населення ходити на роботу.
А лідер Білорусі Олександр Лукашенко не запроваджував і сам не дотримується жодних заходів дистанціювання. Він сказав, що "краще померти стоячи, ніж жити на колінах", і прописав населенню свій антивірусний коктейль: горілка, лазня, спорт і польові роботи.
Як карантин шкодить і допомагає економіці
Повна зупинка життя в країні має серйозні наслідки для економіки. Негативні проявляються відразу, але є і сприятливі.
Спочатку про погане.
Безробітні атакують біржу праці в Лос-Анджелесі, 1919 рік
Активне соціальне життя - це основа споживання в сучасній економіці. Люди ходять у ресторани і спортзали, збираються в клубах і в гостях, купують позашляховики і дорогий одяг з однією метою - поспілкуватися, себе показати та на інших подивитися.
Запроваджуючи карантин і самоізоляцію, влада пригнічує попит і пропозицію. Скорочується як робоча сила (люди сидять вдома, частіше хворіють і, на жаль, більше вмирають), так і випуск товарів і послуг.
Як результат - бізнес припиняє вкладати гроші в розвиток, що підриває утворення багатства в майбутньому. Крім того, зростає кількість банкрутств, розорюються не лише компанії, але й люди.
Це загрожує вже банківській системі: масові неплатежі можуть призвести до фінансової кризи, банківських збитків, скорочення ліквідності та доступності кредитів.
Але є у карантину і свої "принади".
По-перше, він зменшує масштаб епідемії, а відповідно, і її наслідків. Жорсткі запобіжні заходи дозволяють швидше послабити карантин і скоротити його тривалість.
По-друге, примусовий карантин дозволяє уникнути більш серйозних економічних проблем в майбутньому ще й тому, що згладжує піки смертності. Якщо система охорони здоров'я не впорається, страшні картини переповнених лікарень і моргів так лякають людей, що вони сидять по домівках вже не з примусу, а з доброї волі.
Тоді витягти людей в ресторан, на концерт або в офіс буде дуже важко; гроші збиратимуть, а не витрачатимуть. Впаде попит на товари і послуги не першої необхідності - від меблів і машин до пляжних турів і уроків музики. Як результат - пригнічення споживання на тривалий час, а економіка увійде в піке.
Зачинені магазини, люди без роботи, крах попиту і пропозиції в економіці - наслідки пандемії, які світ вже пережив 100 років тому
Глибину майбутнього падіння наразі не візьметься передбачити ніхто. Епідемія "іспанки" 1918 року скоротила промислове виробництво в США в середньому на 18%. Але якби не карантин тоді, все було б набагато гірше, дійшли висновку американські вчені.
"Пандемії вкрай шкідливі для економіки, - пишуть вони. - Однак своєчасні заходи можуть зменшити їхній масштаб і тим самим пом'якшити економічну кризу. Отже, карантинні заходи не лише зменшують смертність, але й приносять економічну користь".
Науковці визнають різницю між Covid-19 і "іспанкою", що косила молоде і здорове працездатне населення. І різницю між архаїчним господарством вікової давнини і сучасною високотехнологічною економікою. Однак бачать більше паралелей, ніж відмінностей.
"Країни, які без зволікання запровадили карантин, зокрема, Тайвань і Сінгапур, не лише обмежили поширення інфекції. Схоже, їм також вдалося зменшити найнеприємніші економічні наслідки пандемії. Отже, карантинні заходи не можна розглядати як джерело серйозного економічного збитку під час пандемії", - роблять висновок дослідники.
Джерело: https://www.bbc.com/ukrainian
