Надія Конепуд із селища Воловець врятувалася від недуги, через яку була прикута до ліжка півроку. Венеціанські різьблені свічки – ось що дало натхнення жити далі після важкого етапу у житті Надії. Вона оговталася після тяжкої операції та дарує радість людям, у вигляді оригінальних свічок, виготовлених власними руками.
Хотілося б донести до таких людей , як я , котрих настигла тяжка хвороба, що 90% перемоги залежить від нашого настрою і жаги до життя.
Фантазія та любов – саме цим керується майстриня. До кожної свічки ставиться наче до дитини. Парафінові витвори мистецтва у давнф часи виготовляли для аристократів. Навіть тепер, коли Надія створює цю красу, ділиться емоціями, каже, - таке враження, що відчуває велич і значення венеціанських свічок в історії мистецтва.
На шляху до кінцевого результату — клопітка робота. Спочатку різнокольорова рідина розтоплюється у спеціальній ємності. Далі – свічку-заготовку занурюють у кольори, після цього обов’язково у воду та витирають зайву рідину серветкою. Цей процес триває близько 15-ти хвилин. Після того як заготовка увібрала кольори – свічку вішають на залізний гачок. Наступний етап – зробити надрізи по площині свічки та сформувати візерунок із надрізаних частинок. Коли свічка готова – її опускають у спеціальний нетоксичний лак, аби блищала та була приємна на дотик.
Аби вдалося створити гарну свічку необхідна певна температура (20-23 градуси тепла у кімнаті) і парафін (харчовий, високої очистки марки П2). Саме він нетоксичний і не кипить. В склад свічок входить 20% стеарину, завдяки ньому вони міцніші.
Дизайн, каже майстриня, зазвичай створює за власним смаком, втім іноді люди звертаються із певними побажаннями. Купують такі витвори парафінового мистецтва і замовники із-за кордону.
Перший ворог — це відчай. Він знищує наші внутрішні сили і "паралізує" волю. Потрібно прикласти зусилля, щоб його перемогти.
Займається венеціанським мистецтвом майстриня вже 5 років. За цей час створила сотні свічок, а може й більше, сама жінка вже й не пам’ятає, не рахувала. Надію підтримує її чоловік отець Георгій. Він служить священиком в Українській Православній Церкві.
Надія запевняє, коли хвороба залишила її у ліжку на півроку, був час обміркувати все своє життя. Вона усвідомила: опускати руки — не варіант. Жінка почала діяти. Вчилася ходити з нуля, поборола страшенний біль, і мова не лише про фізичний. Втім, зараз вона щаслива, адже займається справою, яка їй до душі. З історії її життя стає зрозуміло: не важливо, що трапилося з тобо. у минулому. Головне, до чого ти прагнеш у цю хвилину аби створити своє щасливе майбутнє.
