Майже пів століття по тому, як на Місяць востаннє ступала нога людини, світ, здається, охопила друга хвиля космічної лихоманки: цього разу на супутнику Землі планують облаштуватися серйозно та надовго.
Росія, США, Китай, Японія та інші країни (зокрема Євросоюз) вже в найближчі 15-20 років обіцяють побудувати на Місяці постійну інфраструктуру, необхідну для його докладного вивчення і видобутку там корисних копалин, про це в матеріалі ВВС.
Що видобувати, щоправда, не дуже зрозуміло: поки що з усіх космічних ресурсів, які є теоретично цікавими, вченим вдалося підтвердити наявність на Місяці хіба що води у замороженому вигляді. Втім, розробників амбітних космічних програм це не дуже бентежить: що-небудь корисне напевно знайдеться.
З огляду на те, що міжнародне законодавство забороняє країнам ділити Місяць на частини і оголошувати їхню територію своєю власністю, за ресурси колонізаторам супутника, мабуть, доведеться конкурувати між собою.
Як саме - незрозуміло. Очевидно, що необхідно встановити якісь правила поведінки в космосі, які стали б спільними для всіх.
Першими цю ініціативу взяли на себе США - і в жовтні минулого року вісім країн (Австралія, Велика Британія, Італія, Канада, Люксембург, ОАЕ, США та Японія) підписали розроблені NASA "Угоди Артеміди" (Artemis Accords), які неофіційно вже встигли охрестити "космічною конституцією". Трохи пізніше до учасників Угод приєдналися Бразилія та Україна.
Документ формулює найзагальніші принципи і має рекомендаційний характер, проте Росія - основний партнер США щодо міжнародної космічної станції (МКС) - навідріз відмовилася підписувати Угоди і взагалі брати участь у місячній програмі NASA "на других ролях". Москва заявила, що буде обживати Місяць паралельно - разом із Китаєм.
Світовий консенсус не склався.
Хто ловить рибу в каламутній воді
Розроблений NASA документ почали критикувати ще до публікації - коли стало зрозуміло, що освоювати Місяць американський уряд має намір у форматі двосторонніх державних угод (наприклад, з Японією), а реалізацію місій фактично віддадуть на відкуп приватним компаніям.
Спочатку оголосили приватних підрядників для відправки на Місяць пілотованої місії, потім - для розробки місячної станції Gateway тощо - аж до укладання чотирьох контрактів на купівлю місячного ґрунту.
У жовтні минулого року журнал Science опублікував відкритий лист канадських вчених під тривожним заголовком "Політика США ставить під загрозу безпечне освоєння космосу". Написали його два професори Університету Британської Колумбії: астроном Аарон Бовлі і політолог Майкл Баєрс.
Вчені висловлювали занепокоєння, що космічна експансія американців, яку проводять приватні компанії, може мати не стільки наукові, скільки бізнес-інтереси, а це може спричинити катастрофу.
Розгортання на Місяці масштабного промислового виробництва може поставити хрест на космічній археології, знищивши унікальні зразки місячних порід, попереджали автори, а видобуток будь-чого в умовах слабкої місячної гравітації ризикує під зав'язку забити орбіту космічним сміттям.
Це не кажучи вже про те, що договори з приватниками укладали на американській землі і за американськими законами, а Місяць не є власністю США або їхніх партнерів.
"Якщо США не мають наміру вести операції на Місяці в рамках національного законодавства, то навіщо NASA купувати місячний реголіт, видобутий приватним підрядником? - запитує професор Бовлі. - Виключно заради створення прецеденту - до того, як з цього питання досягнуть міжнародної домовленості".
Освоєння місячних (або будь-яких інших позаземних) ресурсів можливе тільки після широкого всебічного обговорення, наполягають учені. Принципи поведінки в космосі мають бути ухвалені на найвищому міжнародному рівні і враховувати інтереси усіх країн. А нав'язувати будь-які правила в односторонньому порядку неприпустимо: які б добрі наміри не мали їхні автори.
"Ми не стаємо ні на чий бік, - наголошує професор Баєрс, - ми просто закликаємо домовитися. Брайденстайн (Адміністратор NASA, який пішов з посади два місяці тому. - Ред.) якось порівняв освоєння космосу з виловом риби. Так ось ми нагадуємо, що неконтрольований вилов риби часто призводить до надмірного вилову і виснаження ресурсів".
Про небезпеку американського підходу попереджає й Еліс Горман, співголова асоціації космічної промисловості Австралії і професорка Університету Фліндерса в Аделаїді. За її словами, є велика різниця між освоєнням космосу всім світом - за посередництва ООН та інших міжнародних організацій - і шляхом сепаратних домовленостей окремих країн одна з одною.
"США зараз активно просувають другий підхід, а Росія не менш активно такий підхід критикує, - пояснює вона. - Та й світова спільнота в цілому, мені здається, ставиться до ідеї освоєння космосу за допомогою двосторонніх угод досить обережно. У всякому разі багато експертів, з якими я говорила на цю тему, сильно стурбовані тим, що підхід, що враховує інтереси усіх країн, здається, відходить у минуле".
Дірявий закон
За словами експертів, є лише один основний міжнародний документ, який регулює діяльність людини на Місяці, який визнають усі країни. Це Договір про космос, ухвалений на зборах Генеральної асамблеї ООН, який набув чинності 1967 року.
Іншими словами, єдиний документ, на основі якого космічні держави можуть намагатися домовитися між собою, був розроблений більше пів століття тому, коли про освоєння місячних ресурсів думали хіба що письменники-фантасти.
"Він як швейцарський сир - з ось такими дірками, - сміється професор міжнародного права РУДН Аслан Абашидзе. - Тож це не тільки американська проблема".
Як зазначає Абашидзе, в документі прописані лише найосновніші принципи - на кшталт недопущення розміщення на орбіті ядерних боєголовок та іншої зброї масового ураження. Однак там відсутні юридичні визначення навіть найбазовіших понять: зокрема, не прописано, що саме розуміють під словом "космос".
"Де закінчується повітряний простір і починається космос? - розводить руками професор Абашидзе. - Адже це дуже важливе питання: на повітряний простір поширюється державний суверенітет, а на космічний - вже ні".
Проте, як зазначає заступник адміністратора NASA з міжнародних питань Майкл Голд, за минулі пів століття документ, що заклав основу космічного права, не втратив своєї актуальності. І саме на його положеннях ґрунтуються "Угоди Артеміди".
"Договору, звичайно, і правда вже за 50, але виглядає він максимум на 35, не більше", - жартує пан Голд.
Крім ключового положення про те, що космічний простір можна використовувати виключно в мирних цілях, документ 1967 року каже, що держави мають рівні права на освоєння космосу. Країнам заборонено оголошувати Місяць або інші небесні тіла своєю власністю, встановлювати над ними контроль ("шляхом окупації або будь-яким іншим способом") і поширювати на них свій суверенітет. Однак держави зберігають контроль над об'єктами, які самі запустили в космічний простір, і беруть відповідальність за будь-який завданий такими запусками збиток.
"Усі ці принципи сьогодні анітрохи не менш важливі, ніж 50 років тому, бо Договір про космос залишається найважливішим документом, - запевняє Майкл Голд. - В "Угодах Артеміди" ми лише хотіли уточнити деякі деталі, а саме - якими правилами країни мають керуватися, проводячи космічні операції, щоб не порушувати ці основні принципи.
Що передбачають "Угоди Артеміди":
- Жодної зброї: освоєння космосу може вестися виключно в мирних цілях
- Прозорість: країни зобов'язані повною мірою інформувати одна одну і всю світову спільноту про свої дії в космосі - як уже проведені, так і заплановані
- Технологічна сумісність: країнам рекомендовано дотримуватися єдиних стандартів під час будівництва космічного устаткування, щоб системи були сумісними одна з одною (і за необхідності взаємозамінними)
- Взаємодопомога: в разі будь-якої аварії країни зобов'язуються надавати одна одній будь-яку можливу допомогу для порятунку людей
- Реєстрація: загальний реєстр усіх будь-коли запущених у космос об'єктів дозволить запобігти можливості їхнього зіткнення
- Доступ до інформації: усі дані, одержані під час реалізації програми "Артеміда", мають бути у публічному доступі
- Охорона історичної спадщини: країни зобов'язуються оберігати від пошкодження місця, що становлять історичну цінність (наприклад, місце висадки на Місяці перших людей)
- Колективна власність і спільна відповідальність: жодна країна або компанія не володіє винятковим правом на видобуток тих чи інших ресурсів, відповідальність за їхній видобуток учасники програми "Артеміда" несуть спільно
- Запобігання конфліктам: необхідно поважати інтереси інших країн і заздалегідь домовлятися про природу проведених операцій і місця їхнього проведення
- Прибирання космічного сміття: необхідно заздалегідь узгодити план утилізації будь-яких побічних продуктів досліджень, зокрема космічних кораблів і станцій після закінчення їхнього терміну використання
Шкура невбитого ведмедя
У теорії видобуток корисних копалин в космосі - вельми прибутковий бізнес. Небесні тіла можуть стати джерелом рідкісних елементів і дорогоцінних металів: за деякими підрахунками, в астероїді діаметром 30 м самої лише платини міститься на суму близько 25-50 млрд доларів. Але ж там є ще нікель, кобальт, залізо та інші елементи.
Величезну цінність являє й вода, наявність якої на Місяці вчені довели близько 10 років тому. Не пізніше 2040 року Японія планує почати видобувати там лід, який тонким шаром покриває кратери біля місячних полюсів. Відокремивши кисень від водню, обидва елементи можна буде продавати як паливо для ракетних двигунів - щоб космічний корабель, який долетів до Місяця, можна було перезаправити для повернення на Землю або подальшого польоту до Марсу.
Схожі плани озвучувала й Москва. Крім того, Росія, Індія та Китай згадували про можливість видобутку на Місяці гелію-3, щоб у перспективі використовувати цей ізотоп як безпечне та екологічно чисте паливо для термоядерних реакторів.
Зрозуміло, що так чи інакше майбутнім колонізаторам доведеться якось домовлятися і погоджувати дії одне з одним - інакше конфліктів не уникнути.
Коли у квітні минулого року президент США Дональд Трамп підписав указ, що дозволяє видобуток місячних ресурсів приватним компаніям, Роскосмос назвав це "спробою експропріації космічного простору" й "агресивними планами із фактичного захоплення територій інших планет".
Втім, незалежні експерти в галузі міжнародного права навряд чи погодяться з думкою Москви. За їхніми словами, рішення Трампа не можна назвати незаконним, оскільки формально воно нічого не порушує, а скоріше перебуває у правовому вакуумі.
Річ у тім, що Угоду ООН 1979 року "Про діяльність держав на Місяці та інших небесних тілах" (саме вона встановлює, що місячні ресурси "не можуть бути власністю якоїсь держави" або організації, а сам супутник Землі "не підлягає національному присвоєнню") США не підписали - тож і виконувати накладені нею обмеження не зобов'язані.
Втім, СРСР її теж не підписав, тож висувати щодо цього претензії до США з боку Москви досить дивно. Угоду взагалі не визнає жодна держава "Великої сімки", а з усіх країн, що мають на сьогодні власну космічну програму, ратифікувала угоду тільки Австралія.
А в документі 67-го року про космічні ресурси немає жодного слова - лише фраза про те, що Місяць "не підлягає національному привласненню ані шляхом проголошення на ньому суверенітету, ані шляхом використання або окупації, ані будь-якими іншими засобами".
Однак Вашингтон наполягає, що приватні підрядники NASA та їхніх партнерів за визначенням не можуть ані привласнити Місяць, ані окупувати, ані тим більше проголосити на ньому суверенітет. А отже, перешкод для початку видобутку немає.
"США докладають усіх можливих дипломатичних зусиль, щоб закріпити на світовому рівні саме таке трактування Договору про космос 1967 року, - каже професор Баєрс. - Наче видобуток корисних копалин на комерційній основі в космосі дозволений, а всі питання, що виникають під час такого видобутку, можна врегулювати на національному рівні. Іншими словами, жодних багатосторонніх переговорів вести з цього приводу не потрібно".
Підписання "Угод Артеміди" фактично закріплює таке трактування, попереджають експерти, а з ним, м'яко кажучи, згодні не всі.
Які варіанти?
Втім, альтернативних варіантів космічних домовленостей ніхто наразі не пропонує - протиставити ухваленому документу нічого.
Крім США та їхніх партнерів, які вже підписали Угоди, плани освоєння Місяця (і необхідна для цього науково-технічна база) є лише у Росії та Китаю. Але вони, здається, наразі нічого не можуть запропонувати навіть один одному - особливо після того, як в лютому припинили розробку надважкої ракети "Єнісей", яку передбачали ввести в експлуатацію саме в межах і для потреб місячної програми.
З одного боку, Москва та Пекін підписали 9 березня меморандум про взаєморозуміння, що передбачає спільне створення в майбутньому Міжнародної наукової місячної станції (МНМС), і пообіцяли надати до проєкту "відкритий доступ для усіх зацікавлених країн і міжнародних партнерів".
З іншого - наразі цей амбітний проєкт фактично не існує навіть на папері. Жодних конкретних планів з його реалізації немає, а підписаний меморандум обіцяє лише "спільно розробляти Дорожню карту створення" станції.
Експерти погоджуються, що будівництво МНМС почнеться не раніше середини 2030-х років. Побічно це підтвердив і голова Роскосмосу Дмитро Рогозін: перераховуючи плани держкорпорації на найближче десятиліття, він згадав три російські місячні місії, але геть нічого не сказав про грандіозний російсько-китайський проєкт.
Здається, поки що конфлікт космічних інтересів залишається можливим лише теоретично.
"Реальних проблем не має бути ще кілька десятиліть, - погоджується професорка міжнародного права Університету Люксембургу Мауле Гофманн. - Ось коли стане можливим реальний видобуток ресурсів, тоді й буде встановлений якийсь правовий режим".
"До цього домовитися між собою космічним державам практично неможливо, - вважає вона. - Багато хто вважає, що запропоновані угоди накладають занадто багато обмежень".
Realpolitik космічного масштабу
"Угоди Артеміди" - це не якийсь кінцевий документ, а скоріше лише початок обговорення правил поведінки в космосі, запевняє Майкл Голд. Звичайно ж, у майбутньому напевно будуть потрібні більш докладні формальні правила і домовленості.
Поки ж розроблений NASA документ покликаний лише забезпечити виконання країнами, які беруть участь у програмі "Артеміда", вже наявних зобов'язань, передбачених чинним космічним законодавством.
"Складно створити ефективні правила роботи для галузі, у якій жодна робота ще навіть не почалася, - розводить руками заступник директора NASA. - Особисто мені б дуже хотілося, щоб і ми, й інші країни передавали свій досвід космічних досліджень в руки ООН. І щоб на основі цього колективного досвіду вже писали якісь загальні правила - в інтересах усього людства".
"Але потрібно розуміти: ми вже починаємо реальну роботу на Місяці і на Марсі (перший політ в рамках програми "Артеміда" відбудеться цієї осені, а пілотована посадка на Місяць запланована на 2024 рік - Ред.), і те ж саме роблять інші країни. Тому ми не можемо чекати, поки будуть ухвалені якісь нові документи й договори - нам потрібно заздалегідь домовитися, якими принципами ми керуємось у своїй роботі", - наполягає Голд.
Професор космічного права Університету Небраски Франс он дер Дунк загалом згоден, що ідеальним виходом з ситуації було б ухвалення на рівні ООН нового основоположного документа, який би детально прописував принципи освоєння космосу і встановлював необхідні обмеження - як для держав, так і для приватних компаній.
Однак в реальності, говорить професор, це навряд чи можливо: навіть якщо космічним державам в результаті й вдасться якось домовитися між собою, на це підуть десятиліття. А місячні перегони вже почалися - і діяти потрібно якомога швидше.
"Реальний вибір простий: або не робити взагалі нічого, або починати з якихось односторонніх ініціатив, - розмірковує він. - Тут, звичайно, є ризик того, що окремим державам такий підхід не припаде до смаку, і вони підуть якимось принципово іншим шляхом. Втім, у довгостроковій перспективі такий розклад може привести якраз до того, що в якийсь момент ухвалення загального міжнародного законодавства у цій сфері стане просто необхідним".
