Креативні індустрії переходять в онлайн
Відповідно до результатів дослідження, проведеного PPV Knowledge Networks за підтримки Міністерства культури та інформаційної політики України, 48% представників таких індустрій перевели свою діяльність в діджитал середовище, а ще 20% вели діяльність онлайн і до пандемії.
Розмова з галеристами, мистецтвознавцями та художниками про стан українського артринку, про те, чи купуватимуть онлайн твори та чи відбуватиметься заочно та "хімія", до якої звикли поціновувачі мистецтва у матеріалі Української правди.
Стан українського артринку до пандемії
"У пандемію артринок України увійшов в такому ж поганому стані, в якому знаходився й до пандемії: в Україні немає і не було цивілізованого артринку, – зазначає Євген Карась, колекціонер, галерист, куратор, арт-експерт, арт-менеджер, засновник Карась Галереї, засновник платформи "Сіль-Соль".
Відсутні базові інституції, а українські художники не звикли створювати низькоціновий художній продукт".
Євген Карась, колекціонер, галерист, куратор, арт-експерт |
Тому перш, ніж прогнозувати ефективність переходу мистецтва в онлайн, Євген Карась пропонує розібратися з тим, що потрібно Україні для формування цивілізованого артринку.
Він виокремлює такі три моменти:
🎨 По-перше: це музеї, на які міг би орієнтуватися ринок.
"Саме вони визначають пріоритет цінностей художників, періодів, жанрів, – пояснює експерт.
Музей – це і точка відліку, і узгоджена експертами офіційна історія українського сучасного мистецтва".
🎨 По-друге: серйозна періодика, в якій би викладалася історія сучасного українського мистецтва.
"Зараз "в темі" – лише поодинокі медіа, в багатьох провідних редакціях мистецький блок і самі фахівці відсутні", – зазначає Карась.
🎨 По-третє: відсутність місцевих бієнале, практично не проводяться відкриті некомерційні арт-фестивалі.
"Не існує експертної історії, офіційної хронології українського мистецтва. Її немає ані в музеях, ані в друкованому вигляді, ані в інтернеті, немає також в освіті і, як результат, в теоретичній суспільній уяві. А вона повинна бути, – запевняє галерист і додає:
Це той базис, на який повинен спиратися артринок, щоб впевнено розвиватися. І оскільки немає базису, то ми маємо брак супутніх інституцій артринку: галерей, аукціонних домів".
У свою чергу Дарина Мо Мот, українська художниця, ідеологиня і CEO проєкту Cittart, переконана, що український арт ринок перебуває в процесі свого становлення.
"Українські митці й ринок відрізняються своєю стійкістю. Особливо ті, кому зараз близько 30, бо їхнє професійне формування проходило саме на фоні революцій і нестабільності, – зазначає вона.
Тому затишшя на ринку (давайте так визначимо обережну поведінку покупців мистецтва, які зараз не поспішають витрачатися на непершочергові потреби) – стан доволі звичний для багатьох митців".
Як COVID-19 вплинув на розвиток мистецького середовища
Економіст в галузі мистецтва, засновник акселератора Fuelarts (Нью-Йорк) Денис Белькевич зазначає, що у карантин 2020 року відбулося переосмислення механізмів ринку.
"Галереї змінили контрактну систему з художниками, перейшовши на дистанційну роботу, – пояснює він.
Відтепер для підкорення артринку молодому автору вже не обов'язково переїжджати до Нью-Йорка".
Він уточнює, що колекціонери стали більше придивлятися до нових регіонів та прізвищ – через інтернет, намагаючись знайти серед них потенційних зірок.
А ринки країн, що розвиваються, дивлячись на рішучість і тих, й інших, почали об'єднувати місцевих художників у онлайн-резиденції і маркетплейси, щоб полегшити пошук нових, цікавих ринку, імен.
Денис Белькевич, економіст в галузі мистецтва, засновник акселератора Fuelarts (Нью-Йорк) |
Дарина Мо Мот впевнена, що на українському ринку відбулися радикальні зміни, які пришвидшили його розвиток.
"Майбутнє за онлайном. З’явилися нові покупці мистецтва, які не ходять у галереї, але залюбки продивляються новинну стрічку і купують мистецтво за доступними цінами напряму у митців або у фейсбук-групах", – каже вона.
Експертка зазначає, що вкрай важливо розуміти, що український ринок не розвивався у такт з американським чи європейським артринками.
"В нас були інші процеси, деякі прогалини. І карантин примусив дуже швидко наздоганяти їхню онлайн-розвиненість, – пояснює Мо Мот.
Саме так – надшвидкими темпами – в Україні формується онлайн-ринок. Не без факапів, звісно, хаотично, сумбурно, але процес запущено".
Співзасновниця, керуюча директорка Арт-ярмарку Photo Kyiv Іванна Бертранд помітила, що більш активними у власних соцмережах стали художники і фотографи.
Вони виставляють свої роботи на особистих сторінках й паралельно шукають виходи на міжнародні та українські арт-платформи, щоб не втратити аудиторію і показувати їй своє мистецтво, а в деяких випадках – продавати.
Іванна Бертранд, співзасновниця, керуюча директорка Арт-ярмарку Photo Kyiv |
Експертка зазначає, що у період, коли двері галерей зачинені, а мистецькі заходи – відмінилися, – єдиним можливим способом втримати свою аудиторію, наприклад, для галерей, стала організація виставок у онлайн-форматі.
"Ми спостерігаємо подібну динаміку частіше в Європі і Америці, рідше – в Україні. Але вона очевидна, – каже Іванна Бертранд.
Зараз вже жоден сайт галереї неможливо уявити без якогось 3D-простору, де можуть провести онлайн-виставку, чи без UNI ROOM".
Практичні онлайн-рішення українських митців
Українські митці та галеристи використали пандемію як можливість і почали впроваджувати нові для українського ринку формати продажу мистецтва.
Наприклад, було створено спільноту в Facebook "Сіль-Соль", бурхливий розвиток якої прийшовся на період карантинів.
Засновник цієї платформи Євген Карась пояснює, що система була орієнтована на низький ціновий сегмент.
"У результаті ми увійшли в карантин, розкривши запити на недороге мистецтво в Україні вартістю від $100 до $500 – в колосальному обсязі.
За 8 місяців на нашій платформі зроблено більше 7000 продажів", – зазначає він.
У лютому 2021 року у відкритий доступ планують запустити мистецьку соціальну мережу/маркетплейс Cittart.
Дарина Мо Мот, яка створює її разом з партнером Георгієм Варданяном, пояснює, що це буде рішення, яке розкриватиме бекграунд артоб'єкта.
"Це буде Instagram, тільки не для людей, а для мистецтва, – розповідає вона.
В ньому кожен артоб'єкт матиме апдейти у реальному часі. Ми бачитимемо, як його створювали, у яких виставках він брав участь, хто його бачив, хто купив, де розмістив… Цей список може бути нескінченним".
Ідеолог проекту розраховує, що запуск Сittart у форматі "мистецького Instagram" дозволить налаштувати прозору взаємодію поміж учасниками артринку, розширить можливості продавати і купувати мистецтво для тих, хто не ходить у галереї, зробить "мистецтво у смартфоні" доступнішим для українців, надасть художникам ефективний майданчик для швидкої монетизації їхньої творчості та об’єднає українське арт-ком'юніті навколо ідеї "мистецтво – у кожну домівку".
При цьому вона впевнена, що успішна реалізація такої ідеї буде залежати насамперед від митців, бо вони стануть першопроходцями і ділитимуться інформацією у соцмережі та створюватимуть потрібний контекст.
"Проте це "win win" ситуація – тому що за умов створення такого контексту навколо своєї творчості, художники зможуть краще розкривати свої ідеї, пояснювати цінність і аргументувати вартість власної роботи, – додає Мо Мот.
Окрім цього, для них це ще й інструмент актуалізації картин, які вже поїздили галереями і осіли десь у майстернях".
У свою чергу Денис Белькевич додає, що сьогодні на артринок заходить нова аудиторія – "покоління Z".
"Це молоді покупці, для яких соціальна значимість предмета мистецтва (встигнути купити, похвалитися, поділитися цим предметом та його цінністю з іншими) виходить на перший план, – пояснює експерт.
Більше, ніж будь-коли раніше, затребувана оренда предметів, ніж їх купівля: молоде покоління вважає, що в цьому житті не можна ні до чого прив'язуватися".
Дарина Мо Мот, українська художниця, ідеологиня і CEO проєкту Cittart |
Водночас Іванна Бертранд зауважує, що завжди залишаться ті, кому важлива покупка і одне з найважливіших завдань будь-якої онлайн-платформи з творами мистецтва – зробити купівлю в онлайні настільки ж приємною, як і при офлайні.
"Навіть якщо доки не кожному покупцеві ментально близький і зрозумілий такий формат, з часом він все одно звикне до артдіджиталу і визнає ту величезну кількість переваг, яку онлайн відкриває в сфері продажів мистецтва, – вважає експертка.
Адже природно набагато простіше зайти на одну платформу, побачити перед собою 100 художників, 10 фотографів, і щось вибрати, ніж витрачати свій час у соцмережах і окремо заходити на сайт кожної галереї".
Керуюча директорка Арт-ярмарку Photo Kyiv переконана, що все залежатиме від того, наскільки просто, зручно і швидко буде купити мистецтво на якомусь онлайн-ресурсі та наскільки чітко і зрозуміло будуть відпрацьовані механізми логістики, сплати податків та доставки.
Скільки коштує мистецтво онлайн
80% мистецтва в онлайні продається до $500.
Такі дані з особистого досвіду озвучує Євген Карась.
"До створення групи "Сіль-Соль" на українському арт-ринку просто не було художнього продукту в низькому ціновому сегменті і не було площадок, де цей продукт можна показувати і продавати, в той час як у майстернях сотень українських художників припадають пилом стопки малюнків, а їх автори не знають, що з цим робити", – пояснює він.
Середню ціну в $500 озвучує і Дарина Мо Мот.
"За даними онлайн-опитування команди Cittart, більшість українців готова платити за арт-об’єкт в середньому $500.
Ще 11% готові купувати мистецтво від $2001 до $5000 і 9% – вище $5000", – зазначає вона.
Скільки люди готові платити за артоб'єкт. Дані опитування, яке було проведено серед користувачів закритого доступу маркетплейсу Cittart |
Прогноз Іванни Бертранд такий: "Думаю, що на діджитал-платформах коштовні артоб'єкти купуватимуть не одразу.
Ймовірніше, що такі майданчики спочатку залучатимуть покупців мистецтва, яке вартує до 1000 євро за артоб’єкт, проте вже через 1-2 роки в онлайні купуватимуть і більш коштовне мистецтво, ціна якого стартує від 1000 євро".
Що буде далі
Євген Карась вважає, що доки в Україні 90% ринку знаходиться у тіні, а митці не мають художнього продукту – цивілізований арт-ринок не сформується.
Він пояснює, що в Україні є 30-50 представників топового сегменту. Ціни на їхній живопис (маленькі роботи) починаються від $1000, а метрові роботи – від $3000, графіка коштує від $1000.
"Так ось, топовим українським художникам нічого запропонувати артринку за $500, а в цей же час у будь-якого відомого цивілізованого західного художника (Європа, США) існує амплітуда від $20! – уточнює галерист.
Ви можете купити кухоль з картиною за $10, літографію з картин за $150-200, багатотиражну шовкографіку – за $ 300-400. Я вже не кажу про значки та інший "мерч".
У художників сучасного мистецтва, яких в Україні зараз 200-300 осіб, просто немає цих художніх продуктів, каже експерт.
"Вони не знають, що такі продукти повинні бути, не вміють працювати з ринком, – констатує Карась.
І цьому є причини: в Україні немає музейних крамниць, шовкотрафаретних майстерень, дилерів і арт-агентів, які б цим займалися.
Тільки зараз з'явився величезний прошарок людей, які можуть купувати цей сегмент сучасного мистецтва і платформа "Сіль-Соль", яка обслуговує цей сегмент. Їх раніше не було".
Іванна Бетранд вважає за очевидне, що в майбутньому розвиток артринку вже неможливий без онлайну.
"Але і очевидно, що онлайн-виставки ніколи повністю не замінять офлайн, оскільки фізичний контакт з мистецтвом необхідний людині, це інший рівень комунікації, – додає вона.
Я не думаю, що потрібно протиставляти онлайн – офлайн. Між ними потрібно знайти здоровий баланс: взяти всі позитивні моменти з онлайну і запровадити їх у арт-бізнесі".