Групові чати допомагають підтримувати зв'язок і не відчувати себе надто самотніми під час пандемії, але чому тоді вони такі виснажливі?
Коли почався локдаун, групи в месенджерах рятували мене від самотності і тривоги. Я переписувався з колегами по роботі, знайомими з Нью-Йорка, старими друзями та родичами. Ми обмінювалися мемами, втішали одне одного і підтримували зв'язок з родинами.
Але згодом я почав відчувати, що чати лише погіршують стрес. Мій телефон постійно спалахував повідомленнями, я міг бачити 50-60 пропущених повідомлень у групі та відчував провину за те, що не відповів, пише ВВС.
У мене й виправдання не було. Я ж не міг написати: "Вибач, що не відповідаю, я був зайнятий, сидячи вдома і не працюючи восьмий місяць поспіль".
Групові чати дратували людей і до пандемії. Але як зрозуміти, що у добу соціального дистанціювання можна страждати від соціального перевантаження?
Борг спілкування
Під час карантину користування месенджерами зросло ще більше. Дослідження показують, що люди дедалі більше надають перевагу месенджерам перед імейлом. Ще наприкінці березня WhatsApp повідомив про зростання числа користувачів на 40%.
Дослідження за участю понад 1300 дорослих американців, проведене у вересні, показало, що під час Covid використання цифрових комунікацій усіх видів збільшилось, причому число текстових повідомлень зросло майже вдвічі.
"Одна з причин, чому чати є такими виснажливими, це те, що вони вимагають прочитувати повідомлення і відповідати на них в режимі реального часу", - пояснює Еліас Абуджауде, психіатр зі Стенфордського університету в Каліфорнії, який вивчає вплив технологій на психіку.
Якщо ми не встигли відповісти, ми починаємо тривожитися, що відстаємо від темпу життя і порушуємо правила спілкування в інтернеті.
Коли ж ви не відповідаєте у груповому чаті, кількість пропущених повідомлень накопичується з шаленою швидкістю. Це створює відчуття "боргу спілкування", пояснює Берні Хоган, старший науковий співробітник Інтернет-інституту при Оксфордському університеті.
До пандемії ми могли виправдатися зайнятістю або втомою. Але тепер групові чати грають більшу роль у багатьох сферах нашого життя. І ми відчуваємо, що повинні цінувати цю взаємодію, попри те, що вона стала інтенсивнішою і швидшою.
Тривожний умовний рефлекс
Ми знаємо, що занурення в гаджети шкідливе для здоров'я. А необхідність повністю замінити ними живе спілкування в рази збільшує когнітивне навантаження.
"Розмова в кожному чаті відбувається у своєму емоційному регістрі, а постійне перемикання між ними виснажує як розум, так і емоції", - вважає Хоган.
Насамперед, коли ми постійно переходимо з однієї платформи на іншу.
У мене, наприклад, є принаймні по одному групову чату в месенджері Facebook, WhatsApp, Signal і звичайних старих SMS.
З іншого боку, ми також втомилися від новин про пандемію. І хоча спочатку нам було цікаво прочитати те, чим ділилися друзі, згодом потік негативних новин став підвищувати тривогу.
Проблема й у самих сповіщеннях. Ми відчуваємо занепокоєння щоразу, коли наш телефон вібрує або спалахує сповіщенням, навіть якщо у повідомленні виявиться кумедна гіфка від друзів.
"Навіть якщо ви можете встановити різні сигнали, звук телефона все одно спричинює занепокоєння, це вже практично умовний рефлекс", - каже Вейл Райт, директорка з питань інновацій Американської асоціації психологів.
На паузі
Якщо ви відчуваєте себе перевантаженими груповими чатами, експерти радять збалансувати користування ними.
Вам не потрібно повністю відмовлятися від важливого зв'язку з друзями і родичами, але вимикатися на деякий час є цілком прийнятним.
"Ми повинні робити все, що від нас залежить, щоби захистити своє психічне здоров'я, а тому вам не потрібні виправдання, що ви одразу не відповіли на повідомлення", - зазначає Райт.
Вона рекомендує на деякий час вимикати сповіщення, звук або навіть видалятися з групового чату. Навіть якщо це когось може образити, встановити кордони є надзвичайно важливим.
Поясніть людям, чому вам це потрібно. Ви можете написати щось типу "я зараз не можу відповісти, але наступного разу, будь ласка, обов'язково включіть мене в груповий дзвінок".
На думку Абуджауде, втома від групових чатів є вагомою причиною повернутися до старих добрих телефонних розмов. Адже вони завжди більш змістовні, співрозмовники менше відволікаються.
Райт погоджується: "Чати не завжди дають можливість поділитися важливими речами, підтримати близьку людину, разом посміятися, а можливо, і поплакати".
Дослідження підтверджують, що спілкування за допомогою голосу збільшують нашу "емпатичну точність", тобто дозволяють точніше розпізнавати емоції співрозмовника та налаштовуватися на його настрій, поглиблюючи зв'язок.
Тож, якщо ви дійсно хочете поговорити, візьміть телефон. А справжні друзі не стануть ображатися, якщо не відповідаєте в чаті.
"Міцні стосунки витримають цифрову розлуку", - додає Абуджауде.
