Велика тиша огорнула село Великі Лази на Ужгородщині. Тут, на фасаді місцевої школи, відкрили меморіальну дошку пам’яті шістьом воїнам прикордонникам, які віддали свої життя у війні, розв’язаній росією проти України.
Тож Пам’ятні дошки встановлені на честь:
Вудмаска Володимир, Югаса Євгена, Калиняка Євгена, Олейника Степана, Довганича Івана, Химинця Івана.
Ця подія була позбавлена офіційного пафосу. Тут не було високопосадовців, гучних промов - лише люди, для яких війна стала особистою трагедією. Саме тут біль втрати не приховують - він відчутний у кожному погляді, у кожній сльозі, у мовчанні, яке говорить більше за слова.

На меморіальній дошці - імена та обличчя тих, чиє життя обірвалося надто рано. Тих, кого чекали вдома. Тих, хто більше ніколи не повернеться до рідного порогу.
У цей день поруч стояли матері, які втратили найдорожче - своїх синів. Дружини, які залишилися без чоловіків.
Діти, які вже ніколи не відчують батьківських обіймів. Разом із ними - вся громада, яка втратила сильних і мужніх чоловіків, тих, на кому трималося життя, робота і майбутнє.
До вшанування долучилися й учні школи. Для них ці імена - не лише частина історії, а приклад мужності, який формує їхнє розуміння ціни свободи.
Ветерани війни наголошують: герої - це ті, хто першими стали на захист країни і віддали за неї найдорожче. Кожне ім’я на дошці - це не просто рядок. Це ціле життя, сповнене мрій, любові та боротьби. Це історії, які не матимуть продовження, але назавжди залишаться у пам’яті.
Під час відкриття звучали слова вдячності, які важко вимовити без сліз. Люди не стримували емоцій - плакали, обіймалися, мовчали. Хвилиною мовчання вшанували полеглих, до меморіалу поклали квіти.
Тиша, що панувала в ті миті, стала найсильнішим нагадуванням: за кожною такою дошкою - зруйновані долі, нездійснені мрії і біль, який неможливо заповнити. Відтепер ці обличчя дивитимуться на кожного, хто заходить до школи. Вони нагадуватимуть щодня: свобода має високу ціну. І за неї заплачено найдорожчим - людським життям. Головне - пам’ятати і бути гідними цієї жертви.









