Сьогодні багато хто з нас любить почитати книги відомих українських класиків. Комусь до душі проза Симоненка, а дехто обирає всім відомого Шевченка. Звичайно, класика – це прекрасно й те, до чого хочеться повертатися знову і знову. Але постає питання: чи знаєте ви наших сучасних письменників та авторів книг? Наприклад, сьогодні ми познайомимо вас із творчістю – Метта Кауліца
Автор почав писати ще у дитинстві: тоді творчість була можливістю втекти від реальності. Але, на жаль, перший його рукопис (епічне фентезі з гумором та грандіозними бійками) загубився «в тенетах старих ноутбуків».
У моїй дитячій уяві головні герої були найсильнішими й найкрасивішими. Тепер згадую й розумію, що мій стиль формувався вже тоді. І якщо гумор та бійки я зберіг, то героїв тепер намагаюся робити більш реалістичними.
У «Емпатах» головний мотив – відчуття чужих емоцій. У «Дискреті» – тема меж і відстані. А над чим ви розмірковуєте у «Інсайдерах»? – журналіст.
Уточнення: «Емпати» — третя книга автора, саме вона зацікавила видавництво. Після цього йому запропонували видати попередні роботи. Хронологія книг за моментом написання виглядає так: «Артефактор» (розглядається до друку), «Ангельська кров» (запланований вихід), «Емпати», а згодом – «Дискрет» (продовження «Емпатів»).
В «Інсайдерах» головний акцент на розвитку героїв. Зміни не завжди позитивні, часто продиктовані страхами й помилками, але саме вони показують рух уперед. Для мене розвиток – це прийняти власні метаморфози й продовжувати змінюватися.
Під час написання «Емпатів» у письменника стався певний дисонанс. Персонаж Міка: на початку негативний, токсичний антигерой, який бісив 99% читачів, поступово почав завойовувати симпатію не лише читачів, а й самого Метта. Чому?
У прототипах Міки були люди, до яких у мене було двояке ставлення. Вони водночас притягували й дратували. Поступово я зрозумів Міку й навіть полюбив його ще до фіналу першої книги. Його вчинки мали свої причини, і я пробачив йому «безлад». Навіть планую окрему книгу про Міку Ярвінена – токсичного й отруйного, але водночас емоційного, щирого та вірного.
Далі автор розповів про книгу «Ангельська кров» яка зібрала у собі компанію різних персонажів: злий, але харизматичний темний ангел; добрий іронічний жартівник; драма-квін, який страждає через кохання до ангела №1; та людський хлопець, що потрапляє в цю компанію й об’єднує її.
- Ваші твори мають елементи LGBTQ+ тематики. Наскільки для вас важливо піднімати ці теми в українській літературі?
Мені знадобилося багато часу, щоб відкрито писати про теми LGBTQ+. Ті самі «Ангели» спершу мали лише натяки, бо я вірив, що це “чорна мітка” й мене не надрукують. Але в «Емпатах» я вже писав те, що відчуваю й сам хочу прочитати. Це мій світ, мої друзі, для яких любов настільки ж природна, як дихати. Важливість цих тем для мене дуже проста: це про мене. У моїх книгах будь-яка любов – природна й не потребує пояснень.
Окрім письменництва, Метт мріяв стати програмістом. Буквально кілька років тому, в період занепаду (коли автор думав, що в його книгах немає ні сенсу, ні перспективи), він навчався на фулстек-розробника. Йому це подобалося, але коли настав вибір між книгами та навчанням, він «обрав бути бідним, зате щасливим».
Мені все ще дуже подобається програмування, але поки я можу писати, я продовжу цим жити.
- Ви часто проводите презентації та зустрічі. Можливо, є якийсь момент із читачами, який вам особливо запам’ятався?
Напевно, найбільше мене вразило, коли читачі самі почали творити. Малюнки з персонажами, браслети в стилістиці «Емпатів», плетіння, ляльки, фігурки, косплеї та фанатські едіти. Я зберігаю всі подаруночки, бо це буквально втілені у реальності шматочки мого серця. Є мій улюблений момент із першої презентації: прийшло стільки людей, що нам не вистачило стільців, і ми сиділи на коробках на підлозі (а перед цим мили підлогу з редакторкою). Ще одна смішна історія: після візиту до клініки одна зі стоматологів написала, що якраз читала мою книгу й була рада зустрічі. Сподіваюся, я не сильно її розчарував своєю пломбою.
І наостанок Метт розповів про авторів, якими він захоплюється. Зростав він на творчості Стівена Кінга, який надихає його працелюбністю та любов’ю до письма. Серед сучасних авторів – Ребекка Кван: захоплює її складний світ, багатогранні герої та глибокі сенси. Метт хотів би писати так само майстерно, як і вона.
Сьогодні Метт Кауліц упевнено посідає своє місце серед нової хвилі українських письменників. Книги цього автора торкаються тем, які важливі кожному: пошук себе, любов, дружба, боротьба зі страхами. І хоча його шлях лише починається, уже зрозуміло: історії, які створює Метт, залишаються з читачами надовго. Можливо, саме в цьому й полягає справжня сила літератури?
Автор:Красновська Аліна
