Коронавірусний карантин перервав традиційне шкільне навчання понад мільярда школярів в усьому світі. Значна частина з них, особливо у менш розвинених країнах, не має доступу до онлайн-навчання як альтернативи, а ООН вже говорить про «катастрофу у глобальній освіті», що насувається. Очікувано, думки щодо того, чи треба дітям повертатися за парти, розділилися, адже всюди різна ситуація з темпами інфікування та підходи до боротьби з вірусом. Білорусь та Швеція не припиняла навчання через коронавірус — хіба на час канікул. У деяких країнах, як-от Ізраїлі, Данії та подекуди в Сполучених Штатах були спроби відновити шкільне навчання (і наслідки були дуже різними). Хтось наполягає, що це необхідно зробити з вересня, а інші вважають, щоговорити про це у розпал епідемії зарано. Нині на шальках терезів — освіченість та безпека, і вибір дуже неочевидний. Чому — пояснює hromadske.
Учні старших класів у масках для обличчя збираються у спортивному залі на інформаційну сесію в загальноосвітній школі Дуйсбург-Південь, Німеччина, 12 серпня 2020 року.
Фото: EPA/SASCHA STEINBACH
Вірусні «американські гірки»
У серпні в німецьких школярів розпочався навчальний рік і вперше за понад п’ять місяців з’явилась можливість прийти до школи. Щоправда, не всюди надовго: деякі класи одразу ж відправляли на дистанційну освіту, щойно фіксували хоча б один випадок інфікування коронавірусом серед учнів. «Це мовби американські гірки — не знаєщ, що буде завтра», — кажуть викладачі однієї з берлінських шкіл.
Закривати школи повністю в Німеччині поки не планують: зараз там досить контрольована ситуація з коронавірусом. Зате є низка обмежень: обов’язкове дотримання дистанції, односторонній рух коридорами (це має теж сприяти дотриманню дистанції), уроки фізкультури виключно надворі. Масковий режим всюди сприймають по-різному: в одних федеральних землях він необов’язковий; в других — рекомендований дітям старше 12-ти років, якщо немає змоги тримати дистанцію; в третіх взагалі обіцяють карати за неносіння масок — навіть виключати зі школи.
Близько третини німецьких викладачів — старше 50 років, тож потенційно потрапляють у групу ризику. У федеральній землі Шлезвіг-Гольштейн після початку навчального року близько півтори тисячі викладачів заявили, що «не хочуть бути частиною експерименту» і подали прохання про повне скасування офлайн-занять. Втім задовольнили лише тридцять: німецькі лікарі та влада вважають, що за умов дотримання усіх норм гігієни, можна цілком безпечно навчати і навчатися. А для заспокоєння викладачів, їм ще дозволили раз на два тижні проходити тест на коронавірус — безкоштовно.
Німеччина — серед країн, які першими відкрили школи і поки не планують повертатися в онлайн. Разом з нею ще Норвегія й Данія. Остання, до речі, повернула дітей за парти ще у квітні (тоді ж відкрилися й дитячі садки) — щойно вдалося більш-менш узяти ситуацію з епідемією під контроль. Класи розбили на групи, щоби одночасно на уроках сиділо не більше 10-12 дітей, батькам та стороннім на територію школи приходити не дозволяли, програму навчання максимально підкоригували — щоби у школі доводилося проводити менше часу, ніж раніше. На щастя, усе пройшло успішно і нових спалахів інфікування через повернення до шкіл в Данії не сталося. Сінгапур теж навесні перервав, а на початку літа поновив навчання у школах — і теж успішно.
Учениця початкової школи відвідує онлайн-клас у своєму будинку в Сеулі, Південна Корея, 26 серпня 2020 року.
Фото: EPA/YONHAP
Метод спроб і помилок
Восени планують поновити навчання й інші країни, які ще не так давно були світовими епіцентрами коронавірусу, — Іспанія, Велика Британія та Франція. Голова Вищої ради охорони здоров’я Італії Франко Локателлі теж наполіг на тому, що школи мусять відкритися «будь-якою ціною». У школах більшості цих країн діятимуть однакові правила — соціальна дистанція, строга гігієна і навчання по групах, а не повним складом класу. А ось в Нідерландах школи хоча й відкриваються, та влада дозволяє не відвідувати заняття тим, хто сам, або чиї рідні потрапляють у категорії ризику.
На відміну від Данії та Німеччини, спроба відкрити навчальні заклади в Ізраїлі та Південній Кореї провалилась. Ізраїль, де спершу вкрай строгий карантин допомагав ефективно боротися з коронавірусом, повернув дітей до шкіл у травні. Усіх учнів та викладачів змусили приходити лише в масках, однак через спеку, а відповідно закриті вікна й постійно ввімкнені кондиціонери, вірус швидко ширився приміщеннями. Понад 250 шкіл знову закрили. Але тепер відкриють з другої спроби. «Під мою особисту відповідальність», — заявив головний координатор боротьби з коронавірусом в Ізраїлі Роні Гамза.
У Південній Кореї теж довелося повертатися до карантину після послаблень, бо вірус поширювався попри усі строгі заходи безпеки. З 25 серпня школярі знову офіційно на дистанційному навчанні — хоча інфікованих у Кореї близько 18 тисяч — небагато за українськими та і європейськими мірками. Продовжує дистанційне навчання і Мексика, яка нині серед світових епіцентрів коронавірусу, — оскільки в багатьох регіонах країни є труднощі з доступом до інтернету, уроки вирішили транслювати по телебаченню.
Не вийде на навчання восени і частина школярів США, які понад три місяці лідирують за кількістю інфікованих в країні (нині вона перевищила 5,7 млн). Після того, як у липні президент США Дональд Трамп почав наполягати, що восени школи повинні знов запрацювати, вчителі у деяких штатах почали виходити на протести, щоби заявити про те, що розпочинати навчальний рік у класах у розпал пандемії небезпечно. Учительські профспілки спробували навіть подавати судові позови, аби оскаржити указ про поновлення навчання. Втім позицію Трампа підтримує Центр контролю та профілактики захворювань США: у його заяві від 23 липня йдеться про важливість не відкладати відкриття шкіл.
«Смертність серед дітей шкільного віку значно нижча, ніж серед дорослих. Водночас шкода від закриття шкіл щодо соціального, емоційного та поведінкового здоров’я, економічного добробуту та навчальних досягнень дітей, як у короткостроковій, так і в довгостроковій перспективі, є дуже значною», — йдеться у заяві Центру. Врешті, найімовірніше, у новому навчальному році в США залишиться гібридна форма викладання — там, де для цього є «показання» через значну кількість інфікованих та належна матеріально-технічна база, можна буде вчитися дистанційно.
Шкільний співробітник державної наукової середньої школи «Ісаак Ньютон» вимірює відстань між новими окремими партами, придбаними школою, і необхідними для виконання директив, прийнятих урядом щодо боротьби з розповсюдженням коронавірусу, в Римі, Італія, 25 Серпень 2020 року.
Фото: EPA/FABIO FRUSTACI
Школи — це не лише про уроки та знання
Трохи більш як сто років тому людство уже стикалося з питанням, чи варто поновлювати навчання у школах у розпал епідемії. Тоді це був грипу «іспанки», який за два роки забрав життя щонайменше 50 млн людей. Це не зовсім коректне порівняння з нинішньою ситуацією, та й, звісно, тоді не йшлося про жодні альтернативні можливості на кшталт дистанційного навчання.
Якщо взяти до уваги статистику щодо Америки, помітно, що у тих районах, де школи вирішили закрити на карантин у 1918-му, це (вкупі з іншими заходами) усе-таки допомагало трохи пригальмувати інтенсивне поширення інфекції. Як зазначає науковець Говард Маркель, який керує Центром Історії Медицини при Університеті Мічигана, закрити школи і нині було б правильним рішенням, бо «краще перестрахуватися, аніж потім шкодувати».
Однак у цієї історії є й інший бік: школи Нью-Йорка, Чикаго та Нью-Хейвена продовжили роботу попри епідемію. Історики пояснюють таке рішення місцевої влади особливим підходом до піклування про здоров’я дітей. У Нью-Йорку станом на 1918-й було близько мільйона школярів, і 75% з них мешкали у бідних перенаселених районах, в умовах, далеких від санітарії.
Тобто шансів заразитися поза школою було значно більше. Натомість гігієна у школах та можливість медсестер у школах приділити увагу кожному учневі була значно кращою — тож навчальні заклади стали своєрідним порятунком. Логіка чиказьких шкіл була такою ж, а крім того особливу увагу приділяли належній циркуляції повітря у класах. Приміщення школи зумисне надмірно опалювали — щоби лишати вікна відкритими навіть узимку.
Зараз для частини дітей, особливо у найменш розвинутих країнах світу, школи — це теж не лише про здобування знань, а й про «втечу» від проблем. Як пише The Guardian, для школярів, які жили у неблагополучних сім’ях чи потерпали від домашнього насильства, школи були чи не єдиним місцем, де вони почувалися у безпеці. Часто дистанційне навчання не є для них тимчасовим замінником класичної школи — вони просто не мають до нього доступу.
«Чимало з цих дітей — дівчата-підлітки, для яких відвідини школи були найкращим захистом від примусових шлюбів та найбільшою надією на розширення своїх можливостей. Ще більше дітей молодшого віку тепер ризикують бути експлуатованими та залученими до небезпечної праці. А оскільки освіта пов’язана з прогресом практично в усіх галузях людського розвитку, створення робочих місць та інклюзивного економічного зростання, надзвичайна ситуація у освіті підірве перспективи досягнення Цілей сталого розвитку до 2030-го року (ключові напрямки розвитку країн, ухвалені на Саміті ООН у 2015-му, — ред.) і потенційно може на роки загальмувати процес у досягненні гендерної рівності», — пише у матеріалі для Project Syndicate Гордон Браун, колишній прем’єр-міністр Великої Британії, а нині спеціальний посланник ООН з питань глобальної освіти.
