Дорослі, діти і навіть собаки. 19 січня на березі Латориці зібралися найсміливіші мукачівці, які підтримують звичай у день Хрещення Господнього пірнати у холодну воду.
Перші «моржі» з’являються задовго до того, як приходить духовенство і починається водосвяття. На березі заздалегідь облаштували роздягальні, неподалік чергують рятувальники. Останні кажуть, що під час водохресних купань на Латориці ще ніколи не траплялося прикрих випадків.
Погода на свято цьогоріч в Мукачеві ясна, морозу немає, зате лежить сніг.
Відчуття після купання у річці в усіх різні. Поряд з Тетяною і Валентиною до води спускається собака. Тварина зайти у холодну водойму не наважується, а дівчата – запросто. Однак, повернувшись на берег, обидві дрижать. Вони зізнаються, що це їхнє перше водохресне купання, і їм здається, що вода дуже холодна. Хоча, виявляється, зануритися просто, і вони не проти зробити це ще раз.
Досвідченішим пірнальникам, навпаки, видається, що вода хороша, а повітря навіть тепле. Вони не тільки пірнають, а й плавають у річці.
Тим, хто почав купатися зарано, дехто робить зауваження – мовляв, треба дочекатися, поки воду в річці освятять. Інші ж переконані, що сьогодні вода й без того вся освячена.
Дискусії обриваються з появою митрополита Мукачівського і Ужгородського Феодора, який у супроводі численного духовенства звершує чин Великого освячення води. Перед цим він встиг освятити воду на Ужі, й називає ці річки «нашими закарпатськими Йорданами».
«Син Божий освятив воду не тільки на далекому Йордані, але на всій Землі вся вода освячується силою і зішестям Святого Духа», – каже митрополит.
Після того, як річкових вод торкається хрест, тих, хто сміливий, запрошують зануритися.
Собака, який перед цим уже відмовився йти, у цей час лежить на килимі між двома рядами священників. Митрополит помічає його і жартує: скільки років вже святять воду, а такого гостя ще не було.
Тепер купання стає по-справжньому масовим. Тим, хто виходить з води, священник дає ікони. Водохресні купання – народний звичай, а не церковний припис. Але як до нього ставиться Церква?
«Все, що не суперечить Закону Божому, здорово для тіла, здорово і для душі, якщо людина правильний сенс вкладає в це купання. Не забобони, а Христа ради, порадіти таким чином», – пояснює протоієрей Ярослав Попович.
А який зміст дійсно вкладають у водохресні купання ті, хто приходить на них регулярно? Пан Денис і пан Василь на Водохреще приходять купатися один вшосте, а другий – вже вдесяте. Значення ж пояснюють так:
«Самодисципліна, – і, замислившись, додають: – Це звичай. Як на Новий Рік відкрити пляшку шампанського під бій курантів, як на Великдень спекти паску».
Долучають до звичаю і зовсім маленьких дітей. Ось дівчинка у нерішучості стоїть на краю берега. Батько запитує:
«Ідеш? Якщо не хочеш, ми підемо геть».
Врешті він опускає її у річку і обливає холодною водою. На питання, сама хотіла купатись чи тато змусив, малеча відповідає:
«Ні, я хотіла»
Її звуть Ніколь, і їй сім років. На Водохреще у річці ще не купалася. Тато дівчинки, Василь, говорить:
«Ми ходимо в баню, тому нам вже не вперше».
Щодо сьогоднішнього святкування зазначає:
«Очищення думок. Треба культивувати хороше мислення, хороший настрій. Сьогодні погода взагалі нам допомагає».
Сподіваємося, що ніхто, хто цього року скупається на Водохреще, не застудиться, а лише загартує імунітет. А щодо того, чи змиває вода гріхи, самі ж пірнальники зауважують:
«Не так це просто, що скупався раз на рік – і все».
Підготував журналіст Віктор Косина, для «Першого кабельного»
