Як розповів 24 каналу Тарас Гайдук, завдання знайти відповідні авто надійшло від самого Валерія Залужного. Сьогодні місцевий волонтер пригадує, як вдалося швидко закрити березневі потреби української армії.

Початок війни: як Ужгород допомагав із тилу

24 лютого перевернуло звичне життя кожного українця. До Закарпатської області, що розташована у глибокому тилу, воєнний стан прийшов із нескінченним потоком переселенців, які прибували у міста, села та на пункти пропуску. Тим часом мешканці Ужгорода шукали будь-якої можливості допомогти як приїжджим, так і армії.

"Щодо мене, тут все просто. Я з 2014 року допомагаю ЗСУ. Спочатку це були просто кошти, які я перераховував на ті чи інші потреби. Але завдяки особистим та професійним зв’язкам у країнах ЄС розпочав пошук автомобілів підвищеної прохідності для потреб фронту. Здебільшого це повнопривідні пікапи та мікроавтобуси. Їх бійці потребували найбільше. Тоді це було не так помітно, як зараз, коли такі справи вже стали народним мейнстримом", – розповідає Тарас Гайдук.

Тож, враховуючи набутий досвід, у день широкомасштабного вторгнення я точно знав, що і як саме буду робити. Залишилося лише налагодити чітку й системну комунікацію з військовими підрозділами,
– пригадує він.

Насамперед волонтер актуалізував зв’язки у країнах Євросоюзу та сформував команду. Залишалося лише отримати запити від ЗСУ та інших військових формувань, а також меценатів і благодійників, які комунікували з підрозділами.

Перше завдання з'явилося на початку мобілізації. Тоді від підрозділів 101-ї бригади ТрО надійшов запит на повнопривідні пікапи для пересування особового складу до відділення.

Ми включилися у процес. Перші 10 машин передали буквально за декілька днів. Далі цей запит подвоївся і ми поставили за короткий термін 43 машини для ЗСУ,
– зазначив волонтер.

Пріоритетне завдання від головнокомандувача ЗСУ

У середині березня волонтера запросили до Закарпатської обласної військової адміністрації, де повідомили, що є завдання пріоритетного рівня важливості від Головнокомандувача Збройних Сил України Валерія Залужного.

Йшлося про терміновий пошук декількох десятків броньованих мікроавтобусів високого ступеня захисту. Ці машини були життєво необхідні для ведення бою підрозділами спеціального призначення ССО, ГУР, СБУ та НПУ проти окупаційних військ у Гостомелі, Ірпені й на інших напрямках.

Ми оперативно знайшли кошти на ці бронемашини. Це близько 12 мільйонів гривень. Збирали всі, кого ми знали, донатили на закупівлю здебільшого закарпатці, але були й небайдужі з інших регіонів та навіть з інших країн. Це були тисячі людей, державні службовці, пенсіонери, самі військові... Місцевий бізнес дуже допоміг. Дали велику суму і попросили їх не вказувати, просто подякували за ініціативу,
– розповідає Тарас Гайдук.

Місцеві радо долучитися до збору та буквально віддавали останнє. У ті моменти він відчував особливу вдячність, адже знав, що кошти підуть на важливу справу.

Це найкраще відчуття, коли навіть ті, кого ти не знаєш особисто, приносили кошти з упевненістю, що вони підуть за призначенням,
– додає він.

Після прибуття, машини вишикували на площі Народній в Ужгороді, а волонтери запросили усіх, хто долучився до збору коштів, щоб протягом дня особисто оглянути їх.

Як шукали та доставляли бронемашини із Німеччини

За словами Тараса Гайдука, на плечі його команди лягла велика відповідальність. Насамперед через обмеження в часі.

Ці авто наша команда знайшла в Німеччині. В найкоротші терміни провели перемовини з власником, зокрема щодо цінової політики, стану та комплектування автомобілів. Для транспортування колони з двох десятків бронемашин було сформовано команду найкращих водіїв. Також важливим було швидке та правильне оформлення бронемашин на митниці. Попри воєнний стан. я розумів, що потрібно все зробити в межах чинного законодавства,
– наголошує ініціатор збору.

Він розповідає, що власники автомайданчиків у Німеччині, які дізнавалися, що транспорт перевозитимуть безпосередньо в зону бойових дій, надавали додаткові знижки, замінювали гуму на нову чи здійснювали повний безкоштовний технічний огляд.

Транспорт, який ми знайшли, був призначений для особливо важливих вантажів і мав найвищий ступінь захисту. А також систему закритої циркуляції повітря, посилену ходову частину, систему GPS тощо. Це саме те, що просив Валерій Залужний,
– з гордістю розповідає волонтер.

Щоб доставити бронемашини з Німеччини на Закарпаття знадобилося дві доби. Ще день – на транспортування до Києва – в зону бойових дій.

"Тривали бої, і нашим спецпризначенцям була потрібна бронемобільність. Завдяки команді та всім благодійникам ми зробили свій внесок у вигнання окупантів з Київщини", – констатує волонтер.

Інші проєкти

Тарас Гайдук також долучилися до допомоги Фонду Сергія Притули, який закуповував карети швидкої допомоги медичним підрозділам. Кошти на них донатили українці.

Як і в історії з бронемашинами, власники автомайданчиків додавали подарунки, коли розуміли, що "швидкі" потрібні для ЗСУ. Серед "бонусів" надходили як мобільні апарати штучної вентиляції легень, так і інше медичне обладнання.

Тарас Гайдук висловлює подяку тим громадянам Німеччини, які щоразу йшли назустріч та робили свій внесок у нашу перемогу. Волонтер вважає, що разом можемо робити надзвичайні речі. І спільна робота за ці місяці війни стала чудовим тому доказом.