Для кожної людини страх є найбільш небезпечною емоцією. І вона з'являється з досвідом: переживши це почуття один раз, ви будете відчувати подібні емоції в схожих ситуаціях. Але як формуються страхи у малечі і чому батькам важливо звертати на них особливу увагу?
Психологи стверджують, що дитячі страхи бувають декількох видів: нав'язливі, маячні і надцінні, пише 24 канал з посиланням на WoMo.
Так, нав’язливі дитина переживає в якихось конкретних випадках, наприклад, висота, закриті простори, темрява тощо. Маячні – при цьому страхові дитина чомусь боїться носити якийсь одяг, грати з якоюсь лялькою тощо. Їх причину важко виявити.
А надцінні є найбільш поширеними та можуть бути викликані фантазією дитини. На цих страхах він зациклюється і не може подолати.
Звідки у дітей з’являються страхи
Конкретний випадок
Дитина може пережити якийсь випадок, після чого почне боятися чогось. До прикладу, якщо вкусила собака або дитина застрягла в ліфті тощо. Такі страхи також залежать від тривожності та інших особливостей малюка.
Постійні заборони, гнів і загрози від дорослих
Навіяні страхи теж дуже поширені, бо діти схильні гостро сприймати фрази: "Не ходи – впадеш" або "Не бери – обпечешся", "Не гладь – вкусить" тощо. І це теж може створити у малюка певні страхи.
Фантазія
Іноді діти вигадують предмет страху. Наприклад, в темряві перед їх очима можуть оживати страшні чудовиська і монстри. Але насправді це не так і варто вчасно пояснити дитині, що вона в безпеці.
Дитина чогось боїться / Фото simya
Сімейні конфлікти та взаємини з однолітками
Діти часто можуть відчувати провину через сварки батьків і бояться опинитися їх причиною.
Також іноді буває так, що якщо дитячий колектив ображає дитину, не приймає її, то малюк не захоче йти в садок чи школу. Або інші діти можуть просто залякувати вашого сина чи доньку різними історіями.
Як вік впливає на відчуття страху
Цікаво, що до шести місяців малюка здатний налякати гучний шум, різкі рухи людей або падіння. Вже від семи місяців і до року діти нормально ставляться до цього, але їх можуть лякати незнайомці, процес перевдягання, зміна обстановки, висота, душ тощо.
У віці від року і до двох років дитина боїться розлучитися з батьками, отримати травм, а іноді і спати, якщо їй сняться нічні кошмари.
Основою для страху дітей до 3 років є відкидання з боку батьків, великі незрозумілі предмети (машини) і зміна порядку життя. Про це важливо пам'ятати, віддаючи малюка у садочок.
З 3 до 4 років у дітей починає проявлятися боязнь темряви, самотності і замкнутого простору. Тому треба бути обережними з рішеннями відучити дитину спати від батьків.
У 6-7 років у дитини формується почуття часу і простору, з'являється розуміння життя, тому у неї може з'явитися страх смерті.
Діти, яким виповнилося сім або вісім років, зазвичай бояться викликати невдоволення батьків, не виправдати їх очікування.
Важливий і той момент, що зазвичай чутлива дитина відчуває ті ж страхи, що і її мама в минулому або сьогоденні. І своєю неспокійною поведінкою вона може ще більше розхвилювати малюка.
Яка тривалість страхів дитини? Вікові страхи зазвичай існують три-чотири тижні після виникнення, але якщо інтенсивність зростає – дитина схильна до паніки, а такий страх може тривати і до дорослого віку.
Як допомогти дитині подолати страхи
Батькам головне залишатися спокійними і співпереживати своїм дітям. Також важливо вміти знайти золоту середину між байдужістю і надмірним занепокоєнням.
Батькам треба допомогти дитині побороти страх / Фото changeonelife
Обов’язково обговорюйте з малюком його страх, намагайтеся його переконати не боятися, але ніколи не применшуйте боязнь і не висміюйте. Можна також, наприклад, придумати казку або історію, в якій дитина б перемогла свій страх.
За словами психологів, один з найефективніших способів зняття страху – малювання, особливо снів або того, що лякає малюка. Дитині потрібно пояснити сенс малювання. В кінці запропонуйте "знищити" свій страх: розірвати, спалити або змінити щось в малюнку так, щоб вийшов "захисний щит".
Головне – не ігнорувати скарги малюка, не ставитися до страхів як до примх, не карати за «боягузтво». Поясніть дитині, що її розуміють, і він у повній безпеці і може довіряти батькам.
